Ухвала суду № 63334774, 08.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р. Справа № 876/7571/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 09 вересня 2016 року у справі №464/4761/16 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Львова Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мухи В. М., Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сихівського районного суду міста Львова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Львова Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мухи В.М., Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції, в якому просив: визнати дії інспектора з накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу неправомірними; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПЗС №121717 від 07 лютого 2016 року, якою його визнано винним за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень; скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №50934303 від 25 квітня 2016 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що інспектором патрульної поліції роти №4 батальйону №3 УПП м. Львова лейтенантом поліції Мухою В. М. було безпідставно винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як, повернувши праворуч з вул. Пимоненка на вул. Пасічна у м. Львові, він рухався в правій смузі і п.11.5 Правил дорожнього руху не порушував. Він виїхав на крайню ліву смугу руху, так як по правій смузі їхав автомобіль, а справа було встановлено знак «Об'їзд зліва». При цьому, він нетривалий час рухався по цій смузі, так як до повороту ліворуч йому залишалось близько 200 метрів. Вважає, що завчасно перемістився в ліву смугу руху і його дії повністю відповідають вимогам Правил дорожнього руху.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 09 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що він рухався по крайній лівій смузі з наміром виконати поворот ліворуч, що не заборонено п.11.5 Правил дорожнього руху. Також, автомобіль патрульної служби рухався позаду у правій смузі і він, щоб не створювати аварійної обстановки, рухався лівою смугою. У відповідності до п. 10.4 Правил дорожнього руху він завчасно зайняв відповідне крайнє ліве положення по проїзній частині, так як мав намір повернути ліворуч згідно п.10.4 Правил дорожнього руху. Тобто ним виконано комплекс вимог Правил дорожнього руху, щоб не створити аварійної ситуації на дорозі.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули та не направили представників, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі.

У зв'язку з цим справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України та керуючись ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач рухався в крайній лівій смузі на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку. При цьому, крайня права смуга не була занята. Також, відсутність ввімкненого покажчика повороту ліворуч спростовує твердження сторони позивача про те, що він мав намір здійснити поворот ліворуч. Оскільки позивач не виконував випередження або об'їзду, він повинен був рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини. Також відстань між автомобілем позивача та патрульним автомобілем була достатньою для здійснення позивачем маневру перестроювання з крайньої лівої в крайню праву смугу руху.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 07 лютого 2016 року Інспектором роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Львова лейтенантом поліції Мухою Віталієм Мирославовичем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно змісту вказаної постанови ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «TOYOTA RAV 4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 07 лютого 2016 року о 19 годині 05 хвилин по вул. Пасічній у м. Львові рухався по крайній лівій смузі, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч (розворот). При цьому, права смуга не була зайнята. Вказаними діями позивач порушив вимоги п. 11.5 Правил дорожнього руху України.

25 квітня 2016 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Лодинською О. І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови №121717 від 07 лютого 2016 року про стягнення штрафу в сумі 850 гривень.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

У відповідності до п. 11.5 Правил дорожнього руху України на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

За порушення вимог вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність - накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Аналогічні положення наведені і в статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При вирішенні справи суд першої інстанції обґрунтовано послався на відеозапис із камери патрульного, як на доказ, що підтверджує обставини, викладені відповідачем на обґрунтування своїх заперечень проти адміністративного позову і, відповідно, на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було підставою для відповідальності і, відповідно, накладення адміністративного стягнення. При цьому, апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення накладено у межах компетенції відповідача у відповідності та з дотриманням положень ст. ст. 33, 252, 280, 283, Кодексу України про адміністративне правопорушення. Тому, в ході здійснення відповідачем провадження у справі про вчинене позивачем адміністративне правопорушення, права позивача не були порушені.

Оскільки позивачем не надано суду нових доказів, обставини, на які посилається позивач на обґрунтування доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У даному випадку доводи відповідача підтверджують правомірність прийнятого ним рішення.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про безпідставність позовних вимог позивача.

Тобто, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду міста Львова від 09 вересня 2016 року у справі №464/4761/16 - а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції м. Львова Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мухи В. М., Сихівського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч.3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Повний текст ухвали виготовлено 12 грудня 2016 року