Ухвала суду № 63334773, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 876/8770/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Урядка Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 809/1348/16 за позовом ОСОБА_2 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 12059-13 від 16.08.2016 року, винесене Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Долинська ОДПІ).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням йому неправомірно визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки будівля телятника не може бути об'єктом оподаткування з цього податку, як така, що демонтована ще в 2008 році.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Долинська ОДПІ, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 липня 2016 року за № 64091501 підтверджено, що станом на 2015 рік, за який було обчислено податок, за позивачем на праві приватної власності зареєстрована будівля телятника, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Інші досліджені судом докази не є належними і вказаних обставин не спростовують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, яким статтю 266 Податкового кодексу України було викладено в новій редакції.

З огляду на вказане, рішенням Міжрічанської сільської ради Івано-Франківської області «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території сільської ради» від 27.01.2015 року встановлено, зокрема, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 липня 2016 року за № 64091501 за позивачем на праві приватної власності 26 грудня 2006 року було зареєстровано нерухоме майно - будівля телятника загальною площею 1483,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до зазначеного 16 серпня 2016 року Долинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 12059-13, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік в сумі 18 064,16 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_5 оскаржив його до суду.

Приймаючи рішенням про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими у справі доказами беззаперечно встановлено відсутність у 2015 році належного позивачу об'єкта нерухомості, зазначеного в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2016 року за № 64091501, а відтак і законних підстав для прийняття оскарженого рішення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Податок на майно, відповідно до пункту 265 статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України), складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до приписів статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пункт 266.1.1).

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2).

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. 266.3.2.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 цієї статті визначено ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та порядок їх встановлення.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна видно, що 30.09.2016 року Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації внесено відомості до Реєстру про припинення права власності на цю будівлю за позивачем (а.с.15 - 17).

Технічну документацію та свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно за позивачем погашено (а.с.8 - 14).

13.09.2016 року Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації позивачу було видано довідку за № 118, із якої видно, що в ході проведеного обстеження 13.09.2016 року встановлено, що будівлю телятника в АДРЕСА_1 демонтовано (а.с.18).

Крім того, як видно із копії акта від 17 серпня 2016 року, складеного комісією Міжрічанської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, цього дня було проведено обстеження наявності будівлі телятника.

Обстеженням встановлено, що вказана будівля з 14 лютого 2008 року зруйнована і відсутня (була в аварійному стані і обвалилася); на місці будівлі ростуть бур'яни; підприємницька діяльність за цією адресою не ведеться (а.с.19).

Того ж дня, на підставі зазначеного акта обстеження, виконавчим комітетом Міжрічанської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області позивачу було видано довідку за № 1096 про те, що вказана будівля з 14 лютого 2008 року зруйнована і відсутня (а.с.20).

Тобто, вказаними актом обстеження та довідкою виконавчого комітету сільської ради підтверджується, що станом на 01.01.2015 року зазначена будівля не існувала, у зв'язку з чим відсутній об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на неналежність цих доказів, оскільки відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України, не спростував цих доказів та не довів факту порушення з боку позивача і правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апелянта з приводу того, що є безпідставними покликання суду першої інстанції на підпункт «ж» пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого не є об'єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, оскільки позивач у 2015 році не був зареєстрованим як суб'єкт господарювання, не здійснював підприємницьку діяльність, тобто не був сільськогосподарським товаровиробником у розумінні цієї статті, що зокрема, підтверджується копією акта обстеження наявності будівлі телятника від 17 серпня 2016 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 809/1348/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.М.Довгополов

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 12 грудня 2016 року.