Ухвала суду № 63334700, 06.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 876/10172/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника відповідача Хомин Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «ЗВЗ» до Державної податкової інспекції у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ ВП «ЗВЗ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2014 року № 0001142200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що надані позивачем докази відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з ПП «Укрінвесткапітал», отже, позивачем не допущені порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з цим контрагентом. Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, якими вони обґрунтовуються, суд зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Укрінвесткапітал». Зокрема, неможливо підтвердити якісні показники придбаного кам'яного вугілля та його походження, оскільки під час здійснення перевірки позивач не надав відповідних посвідчень якості і доказів ведення складського обліку цього товару. Також позивач не надав належних доказів транспортування товару, а надані ним товарно-транспортні накладні не є такими доказами, оскільки в них відсутня інформація щодо навантажувально-розвантажувальних робіт. Крім того, неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з ПП «Укрінвесткапітал» і визначити вид, обсяг і кількість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними для встановлення факту їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у зв'язку із тим, що на момент проведення зустрічної звірки дане підприємство не знаходиться за податковою адресою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 28-30.04.2014 року працівники Державної податкової інспекції у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області провели позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ ВП «ЗВЗ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із ПП «Укрінвесткапітал» за період з 01.01.2014 року до 31.01.2014 року, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 року № 422/2200/37796356.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 51209,58 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.05.2014 року № 0001142200, яким ТзОВ ВП «ЗВЗ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 76815,00 грн., в тому числі 51210,00 грн. за основним платежем і 25605,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (робіт, послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг).

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

23.01.2014 року ТзОВ ВП «ЗВЗ» (покупець) уклало з ПП «Укрінвесткапітал» (продавець) договір купівлі-продажу № 2301-141, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність позивача товар, а саме - вугілля кам'яне із визначеними якісними показниками: зола до 40%, волога до 10%, а покупець - прийняти і оплатити його. Приймання-передача товару здійснюється на складі продавця на умовах самовивозу.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме поставка зазначеного товару та повна оплата його вартості підтверджується наданими позивачем копіями: видаткових накладних від 23.01.2014 року № 2, від 24.01.2014 року № 3, від 30.01.2014 року № 21 та від 31.01.2014 року № 22; товарно-транспортних накладних від 23.01.2014 року № 01/23-01, № 01/23-02, № 01/23-03, № 01/23-04, № 01/23-05, № 01/23-06, № 01/23-07, № 01/23-08 і № 01/23-09, від 24.01.2014 року № 01/24-01, № 01/24-02, № 01/24-03, № 01/24-04, № 01/24-05, № 01/24-06 і № 01/24-07, від 30.01.2014 року № 01/30-01, № 01/30-02 і № 01/30-03 та від 31.01.2014 року № 01/31-01 і № 01/31-02; виписаних ПП «Укрінвесткапітал» податкових накладних від 23.01.2014 року № 1, від 24.01.2014 року № 2, від 30.01.2014 року № 3, від 31.01.2014 року № 4; виставлених ПП «Укрінвесткапітал» рахунків на оплату товару від 23.01.2014 року № 1 та від 30.01.2014 року № 2; платіжних доручень ТзОВ ВП «ЗВЗ» від 27.02.2014 року № 1028, від 25.02.2014 року № 1062, від 13.03.2014 року № 1091 і від 26.03.2014 року № 1109.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», надавались при проведенні перевірки, а відповідач у встановленому порядку не довів факту підробки цих документів.

А зазначені вище податкові накладні, виписані ПП «Укрінвесткапітал», містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним на момент їх виписки законодавством, тому з дня отримання цих податкових накладних у ТзОВ ВП «ЗВЗ» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цим контрагентом.

Також колегія судді враховує, що придбання позивачем зазначеного товару безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю, оскільки основним видом його діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Щодо посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, а саме, що в них відсутня інформація щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Форма товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346.

Як вбачається із наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених цими накладними.

Також колегія суддів зазначає, що послуги з перевезення товарів, придбаних у ПП «Укрінвесткапітал», позивачу надавав автомобільний перевізник ТзОВ «Галич сервіс автотранс» на підставі укладеного між ними договору від 01.03.2013 року про надання послуг з перевезення вантажів № 5, згідно з умовами якого ТзОВ ВП «ЗВЗ» замовляє, а ТзОВ «Галич сервіс автотранс» зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу на території України на умовах, передбачених договором. При цьому, відповідно до статуту ТзОВ «Галич сервіс автотранс» скорочена назва товариства ТзОВ «Галсат», яка і вказана у товарно-транспортних накладних.

Крім того, на думку колегії суддів, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Щодо доводів відповідача про те, що неможливо підтвердити якісні показники придбаного кам'яного вугілля та його походження, оскільки під час здійснення перевірки позивач не надав відповідних посвідчень якості, а також доказів ведення складського обліку цього товару, колегія судді зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки чи неточності у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших первинних документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Укрінвесткапітал» базуються на відомостях акта від 11.04.2014 року № 87/22-04/35227737 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Укрінвесткапітал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.01.2014 року до 31.01.2014 року, складеного Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому зазначено, зокрема, про встановлення факту відсутності цього підприємства за податковою адресою, в зв'язку з чим неможливо співставити первинні бухгалтерські та інші документи суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, а також виду, обсягу і кількості операцій та розрахунків між ними з метою з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Також податковий орган вказав, що ПП «Укрінвесткапітал» всупереч вимогам ст. 198 Податкового кодексу України завищило податковий кредит і занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість періодів, що перевірялись.

Однак колегія суддів вважає посилання відповідача на даний акт безпідставним, оскільки позивач надав у достатньому обсязі необхідні первинні документи, перелік яких наведено вище, які належним чином підтверджують факт реального здійснення господарських операцій між ним і ПП «Укрінвесткапітал» в періодах, які перевірялись. А відсутність таких документів у цього контрагента не може бути підставою для позбавлення позивача права формування податкового кредиту за результатами цих операцій, оскільки, як зазначено вище, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни його контрагентами.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

Також наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 було затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок».

Згідно з п. 4.4 цих Методичних рекомендацій в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки затверджена Додатком № 3 до Методичних рекомендацій і передбачає, зокрема, внесення до цього акту окремих відомостей, що стосуються суб'єкта проведення звірки.

При цьому, слід зауважити, що п. 15 Додатку № 3 Методичних рекомендацій передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі державної податкової служби інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація (в тому числі отримана від підрозділів податкової міліції), що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки не створюють будь-яких правових наслідків, а дії з проведення зустрічної звірки та зі складання акту за їх результатами, з відображенням в ньому відповідної інформації, не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.

Також колегія суддів зазначає, що органи державної податкової служби дійшли вказаних висновків без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цих підприємств, в зв'язку з чим такі відомості не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Також колегія суддів враховує принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Укрінвесткапітал» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ ВП «ЗВЗ» товарів у ПП «Укрінвесткапітал», які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі № 813/3950/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «ЗВЗ» до Державної податкової інспекції у місті Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 12.12.2016 року