Ухвала суду № 63334621, 05.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14233/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства науково-дослідного інституту радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство науково-дослідного інституту радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) на розрахунковий рахунок за лютий 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, 200.4, 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, а саме: безпідставне декларування суми залишку від'ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року (рядок 30 декларації з податку на додану вартість) в сумі 139352,00грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 19.05.2015 №7/26-55-15-02/24577572 (далі по тексту - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 №3026552802 (далі по тексту - оскаржуване рішення), яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 139352,00грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк, передбачений п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, до заявленої позивачем (у лютому 2015) до відшкодування суми не застосовується, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з акта перевірки та вірно встановлено судом першої інстанції, сума заявленого позивачем у лютому 2015 року до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ у розмірі 139 352,00 грн. виникла у березні 2008 року.

У податковій декларації за березень 2008 року позивачем у рядку 25.1 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 245 095,00 грн., яка повністю перерахована не була, а сума 139 351,62 грн. залишилася невиплаченою та до 2015 року обліковувалась у картці особового рахунку позивача, як платника податків, в якості «бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів».

У зв'язку з чим, грошові кошти у розмірі 139 351,62 грн. були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у податковій декларації з ПДВ за березень 2008 року.

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час проведення перевірки не досліджувалось питання щодо підстав не перерахування заявленого до відшкодування розміру від'ємного значення ПДВ, вказаного у декларації за березень 2008 року у повному обсязі, виходячи з даних вказаної декларації, копія якої наявна у матеріалах справи.

Крім того, за твердженнями позивача, грошові кошти у розмірі 139 351,62 грн. обліковувались контролюючим органом до подання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року в якості «бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів», що також не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Беручи до уваги, що до лютого 2015 року вказані грошові кошти були на обліку у контролюючого органу як «бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів», а позивач зазначив їх у декларації за лютий 2015 в якості від'ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що твердження відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем граничних строків відшкодування від'ємного значення ПДВ на рахунок платника у банку у заявленому розмірі, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) в період до 01.01.2011, а тому регулюються нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), що втратив чинність у зв'язку з набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону №168/97-ВР, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із положеннями п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту 7.7, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Отже, вищезазначеними правовими положеннями визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно із п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97ВР, податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (підпункт 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97ВР).

Починаючи з 01.01.2011, спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів податкового контрою на момент виникнення спірних правовідносин, є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Так, у відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така, зокрема, сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Тобто, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується ним у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 №К/9991/44597/12.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зазначена вище норма регулює строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Таким чином, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Між тим, п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015) встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано податковим органом, Державне підприємство науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація», скориставшись правом, визначеним у п. 33 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, подало відповідні заяви у складі податкової декларації за лютий 2015 року щодо повернення суми бюджетного відшкодування.

Заявлена до бюджетного відшкодування сума у розмірі 139 352,00грн. сформована з урахуванням залишку від'ємного значення за попередні звітні (податкові) періоди до 01.02.2015, а тому строк передбачений п. 102.5 ст.102 ПК України до заявленої позивачем у лютому 2015 року суми бюджетного відшкодування не застосовується.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.