Постанова № 63334153, 29.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2016 року № 826/1012/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» (далі - ТОВ «КУА «Фінансовий капітал», позивач) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА., відповідач 1) про визнання протиправними дій відповідача з повернення скарги позивача на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №339/ДПВ-15 листом від 15.12.2015 №8508, зобов'язання відповідача розглянути скаргу позивача від 02.12.2015 №Ф-15/698 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №339/ДПВ-15 у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає дії відповідача при розгляді скарги на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області незаконними, оскільки відповідач зобов'язаний був прийняти скаргу та прийняти за результатами розгляду рішення у відповідності до п.5 ст.52 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, зокрема, зазначив, що вказана скарга позивача була правомірно повернута і відтак не могла бути предметом розгляду ВКДКА.

На підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду скарги ТОВ «КУА «Фінансовий капітал» від 09.10.2015 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області винесено рішення від 04.11.2015 №339/ДПВ-15 про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Рябчука Святослава Володимировича у зв'язку з відсутністю в його діях ознак дисциплінарного проступку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області позивач звернувся зі скаргою від 02.12.2015 вих.№Ф-15/698 до ВКДКА, яка надійшла на адресу відповідача та зареєстрована за вх.№5572 від 08.12.2015.

Листом ВКДКА від 15.12.2015 №8508 скарга була повернута разом з доданими матеріалами скарги позивачу.

Вважаючи дії відповідача з повернення скарги позивачу незаконними, останній звернувся з відповідним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI ).

Відповідно до статті 33 вказаного Закону, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 5076-VI, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Положеннями статті 37 Закону № 5076-VI передбачено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частиною 1 статті 41 Закону № 5076-VI закріплено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Повноваження, порядок формування та діяльності ВКДКА визначаються Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», Статутом Національної асоціації адвокатів України (НААУ), рішеннями з'їзду адвокатів України, Ради адвокатів України та Положенням про ВКДКА, затвердженого Установчим з'їздом адвокатів України від 17.11.2012.

Згідно пункту 6 розділу 1 зазначеного Положення про ВКДКА, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», інших законів України, рішень Ради адвокатів України, цього Положення та Регламенту ВКДКА.

Тобто, з огляду на викладене, відповідач має діяти виключно згідно вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», інших законів України, цього Положення та Регламенту ВКДКА, в тому числі, рішення Ради адвокатів України є також обов'язковими до виконання з дня їх прийняття.

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Положення про ВКДКА, для виконання поставлених завдань ВКДКА відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та у порядку, визначеному Регламентом ВКДКА, в тому числі, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Вимоги до скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у дисциплінарній справі, що подається до ВКДКА передбачено, зокрема, статтею 36 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 (далі - Положення №120).

Пунктом 36.2 Положення №120 визначено, що в скарзі мають бути зазначені:

1) найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, рішення якої оскаржується;

2) ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти (за наявності);

3) ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) дата, номер рішення, що оскаржується;

5) доводи скаржника щодо незаконності та (або) необґрунтованості рішення;

6) вимоги скаржника;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно пунктів 36.4, 36.5 вказаного Положення, в редакції рішення Ради адвокатів України від 13.11.2015 №143, до скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. До скарги додається копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також доказ надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні, кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, рішення якої оскаржується, листом з описом вкладення.

Між тим, згідно вимог частини 1 статті 57 Закону № 5076-VI встановлено, що рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами.

Тобто, з огляду на викладене, відповідач має діяти виключно згідно вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», інших законів України, Положення та Регламенту ВКДКА, в тому числі, рішення Ради адвокатів України є також обов'язковими до виконання з дня їх прийняття.

Як зазначив відповідач та підтверджується матеріалами справи, в порушення наведеної норми, до скарги позивача на адресу ВКДКА (вх.5572 від 08.12.2015) не додано доказів надіслання скаржником копії скарги та доданих до неї письмових матеріалів іншій стороні, кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури, рішення якої оскаржується, листом з описом вкладення.

При цьому, щодо тверджень позивача про те, що він не знав та не міг знати про рішення Ради адвокатів України від 13.11.2015 №143, оскільки він не був присутнім при його прийнятті, суд зазначає, що в порядку, передбаченому частиною 3 статті 57 Закону № 5076-VI, рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Дослідивши рішення Ради адвокатів України від 13.11.2015 №143, судом не встановлено з його змісту інший строк набрання чинності цим рішенням.

Беручи до уваги викладене, відповідач, як орган адвокатського самоврядування, діючи на підставі чинного законодавства України, зобов'язаний дотримуватися та виконувати, в тому числі й рішення Ради адвокатів України, що й було дотримано відповідачем при розгляді скарги позивача на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону.

Суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що посилання позивача на норми законодавства, які регламентують положення щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність КДКА регіону відповідачем є безпідставними, оскільки скарга позивача не була прийнята до розгляду по суті та на розгляд Комісії не виносилась, а тому вказані норми не могли бути застосовані при вирішенні питання щодо прийняття скарги до розгляду.

Водночас, як передбачено пунктом 37 цього Положення №120, до скарги на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що подається до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених цим Положенням застосовуються норми, визначенні пунктами 15, 16, 17, 18 цього Положення.

Згідно пункту 15 Положення №120, заява (скарга), оформлена без дотримання зазначених вимог, подана за межами строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або така, що не містить відомостей про зміст дисциплінарного проступку адвоката, без викладу обставин, якими обґрунтовуються вимоги заявника (скаржника) та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, повертається заявникові (скаржникові) з відповідними роз'ясненнями, не пізніше десяти днів від моменту її надходження.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали у справі, судом встановлено, що повернення скарги позивача є правомірним та повністю узгоджується з приписами діючого законодавства, відповідно, відповідач під час прийняття скарги до розгляду діяв правомірно, у спосіб та в межах наданих повноважень, що, в свою чергу, не спростовано позивачем.

Також, суд зазначає, що згідно положень пункту 16 Положення №120 повернення заяви (скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач скористався цим правом та, після повернення відповідачем його скарги, повторно звертався зі скаргою уже з усуненням тих недоліків, на які вказав відповідач при поверненні заяви від 02.12.2015.

Разом з тим, слід зазначити, що при розмежуванні способів захисту порушеного права особи (визнання акта протиправним або скасування відповідного акта суб'єкта владних повноважень) необхідно враховувати те, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту.

Згідно частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Отже, позивач не зазначив яким чином з боку відповідача порушено його права чи інтереси з цього приводу та в чому полягають такі порушення з боку ВКДКА як органу адвокатського самоврядування.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, позивачем було оскаржено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №339/ДПВ-15 від 04.11.2015 також в судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі № 804/486/16 у задоволенні позову ТОВ « КУА «Фінансовий капітал» про визнання дій незаконними та скасування рішення №339/ДПВ-15 від 04.11.2015 відмовлено.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач за наслідками розгляду скарги від 02.12.2015 вих.№Ф-15/698 обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про її неприйняття та повернення скаржнику, а відтак, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та непідтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, які є у справі, суд приходить до висновку необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко