Постанова № 63333599, 08.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 грудня 2016 року Справа № 814/1727/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54024 доІнгульський відділ Державної виконавчої служби м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській обл., вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 прозобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області (далі-відповідач) про визнання протиправними дії, зобов'язання відповідача зняти арешти з майна позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачу, але при цьому в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» не знято арешт з його майна.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав викладених в письмових запереченнях.

Представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04 липня 2016 року позивач звернувся до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області із заявою про зняття арешту з майна, оскільки виконавче провадження №37676191 є закінченим.

За результатами розгляду вищезначеної заяви позивача Інгульським ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області надіслано Лист-відповідь від 12.07.2016 р. №30138 в якому зазначено, що виконавче провадження №37676191 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повернуто стягувачу у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто

стягнення), а також повідомлено, що підстав для зняття арешту не має.

Не погодившись з позицією відповідача позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд вирішуючи спорі між сторонами виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на виконанні Інгуського відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції Миколаївської області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/1412/2510 виданого 17.04.2013 року виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 447643,52 грн.

20 червня 2013 року державним виконавцем в рамках ВП№№37676191 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

05 серпня 2013 року Державним виконавцем Щербатих М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №37676191, якою виконавчий лист Заводського районного суду м. Миколаїв №2/1412/2510 від 17.04.2013 року повернуто стягувачу, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV (який діяв на момент виникнення спірних відносин), відповідно ст.1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1. ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою, у тому числі, підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених норм, державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачові, при цьому, посадовою особою відповідача не було вирішено питання щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частин 1,2 якої у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що після повернення виконавчого документа стягувачові або закінчення виконавчого провадження, виконавчі дії державним виконавцем не здійснюються, а тому, у даному випадку, накладений державним виконавцем арешт на майно позивача порушує його права.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги те, що накладений Інгульським ВДВС м. Миколаїв ГТУ юстиції у Миколаївській області арешт на майно позивача, на даний час не забезпечує мети виконавчого провадження, суд дійшов висновку щодо правомірності, та обґрунтованості позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність дій (бездіяльність) щодо не зняття арешту під час винесення постанови про повернення виконавчого листа від 05.08.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного управління територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо зняття з майна яке належить ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1), накладений в рамках виконавчого провадження №37676191.

3. Зобов'язати Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОК НОМЕР_1), накладений в рамках виконавчого провадження №37676191.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області сплачений судовий збір згідно квитанції №ПН2518 від 25.08.2016 року в сумі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич