Постанова № 63333596, 08.12.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 грудня 2016 року Справа № 814/2127/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,54003

доУправління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області, вул. Спаська, 39-а,Миколаїв,54001 Миколаївський слідчий ізолятор УДПТС України в Миколаївській області, вул. Лагерне поле, 5,Миколаїв,54030

провизнання протиправним та скасування наказу від 22.08.2016р. № 120/ОС-16, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі відповідач 1), Миколаївського слідчого ізолятору управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі-відповідач 2) про визнання протиправним наказ про звільнення №120/ос-16 від 22.08.2016 р., поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки прийнятий на підставі службового розслідування проведеного з порушенням норм чинного законодавства, а також відповідачем протиправно зазначено причину звільнення «у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби», оскільки ним було подано заяву про звільнення його за власним бажанням.

Відповідачі вважають позов необґрунтованим, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

З 17 вересня 2015 року позивач був прийняти на службу Управлінням державної пенітенціарної служби України на посаду молодшого інспектора 2ї категорії відділу режиму та охорони Миколаївського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області.

З 30.05.2016 року позивача призначено на посаду психологом відділу по роботі з персоналом Миколаївського слідчого ізолятору.

Психологічна робота з персоналом територіальних органів управління, кримінально - виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально - виконавчої служби України, регулюється наказом Державної пенітенціарної служби України від 07.07.2011року №221. У Додатку №3 до пункту 8 Положення про організацію виховної та соціально - психологічної роботи з персоналом Державної кримінально - виконавчої служби України, затвердженого Наказом Державної пенітенціарної служби України 07.07.201 Іроку №221, зазначена Типова посадова інструкція старшого інспектора (з виховної та соціально - психологічної роботи з персоналом) відділу (сектору) по роботі з особовим складом. У п.1.5. вказано, що «Забороняється залучати старшого інспектора до виконання службових завдань, не передбачених нормативними документами, що регламентують їх діяльність».

В порушення вимог вищезазначеної інструкції відповідачем 2 24 червня 2016 року Наказом №176 дск позивача призначено до складу оперативної групи СІЗО, яка виконує завдання з посиленням охорони і нагляду.

27 червня 2016 року позивач, у зв'язку з покладанням відповідачем 2 обов'язків, що не передбачені інструкцією, подав рапорт про звільнення згідно п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію України» (за власним бажанням).

Однак, відповідачем з 27.06.2016 року до моменту вручення позивачу (02.09.2016 року) наказу про його звільнення не повідомлено про результати розгляду керівництвом Миколаївського слідчого ізолятору управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області рапорту поданого 27.06.2016 року, а лише 02.09.2016 року вручено наказ про його звільнення №120/ос-16 від 22.08.2016 року за п. 6 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), підставою для звільнення зазначено висновок службового розслідування Миколаївського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області від 29.07.206 року.

Так, Наказом №16 від 30.06.2016 року «Про проведення службової перевірки» СІЗО з оперативної роботи - начальнику оперативного відділу підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_2 та начальнику відділу режиму і охорони підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_3 доручено провести службову перевірку з метою виявлення причин та умов можливих порушень з боку лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1.

За результатами службового розслідування 29.07.2016 року відповідачем 2 складено висновок, згідно якого встановлено порушення дисципліни, а саме не вихід позивача на службу у період з 29.06.2016 року по 11.07.2016 року, з яким позивача ознайомлено лише 07.10.2016 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут орагнів внутрішніх справ», з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник

призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на

один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного

стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або

звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень

кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно ст. 12 Закону, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження;2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність;6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України визначено права особи щодо якої проводиться службове розслідування. Окрім інших прав Інструкцією передбачено право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Відповідачем, Миколаївським слідчим ізолятором управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області під час проведення службового розслідування порушено права позивача шляхом не надання йому можливості ознайомлення з матеріалами службового розслідування під час його проведення чим було порушено порядок проведення службового розслідування.

Крім того, за результатами службового розслідування до позивача було застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби, при цьому відповідачем не надано до суду жодного доказу, що при прийнятті рішення щодо застосування до позивача найсуворішого виду стягнення було враховано попередню поведінку позивача, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації або інші обставини, які б могли вплинути на результат висновку та можливість застосувати інший вид дисциплінарного стягнення.

Отже, під час проведення службового розслідування відповідачем, було порушено порядок його проведення передбачений діючим законодавством України, а відтак і наказ прийнятий на підставі цього службового розслідування є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 р.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 склала 93 робочих дні. Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове забезпечення позивача складало 111,22 грн., а середньомісячне - 3225,38 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 10343,46 грн. (93 роб. дні * 111,22 грн.). При цьому, із цієї суми, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3225,38 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді.

Згідно зі ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст.24 Європейської соціальної хартії передбачено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення сторони зобов'язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби.

Оцінюючи докази відповідно до ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області від 22.08.2016 року №120/ОС-16 про звільнення у запас ЗСУ ОСОБА_1, лейтенанта внутрішньої служби за ст. 77 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби) Закону України "Про Національну поліцію України".

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді психолога відділу по роботі з персоналом Миколаївського слідчого ізолятору управління державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області з 28.07.2016 року.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 3225,38 грн.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 7118,08 грн.

5. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич