Рішення № 63332038, 06.12.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2016 року Справа № 913/1260/16

Провадження №19/913/1260/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго, м.Луганськ

про стягнення 13 434 965 грн 01 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №14-137 від 13.05.2014, головний юрисконсульт Відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Управління претензійно - позовної роботи Юридичного департаменту;

від відповідача представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго 3 % річних у сумі 2 094 217 грн 58 коп., інфляційних втрат у сумі 11 340 747 грн 43 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 06.12.2016.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул.Куракіна, б.23-А, м.Луганськ, 91005.

Згідно з ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За інформацією Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта розміщеній на офіційному веб-сайті (http://ukrposhta.ua/robota-ukrposhti-v-doneckij-ta-luganskij-oblastyax) пересилання пошти до/з міста обласного значення Луганськ тимчасово не здійснюється.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі Судова влада в Україні в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідною роздруківкою (а.с.53).

Також, відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2013 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач) та Луганським міським комунальним підприємством Теплокомуненерго (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1029/14-ТЕ-20, за умовами п.1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кордоном згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 28.04.2014 до договору).

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 121916,370 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів:

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягСічень26098.09Квітень5595,22Липень42,38Жовтень6205,39Лютий23118,40Травень44,15Серпень49,45Листопад17496,65Березень19849,36Червень10,60Вересень134,22грудень23272,46І кв.69065,85ІІ кв.5649,97ІІІ кв.226,05IV46974,50

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (п.3.1 договору).

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.01.2014 до договору) ціна за 1000 куб.м газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1118,974 грн, крім того ПДВ - 17 % - 190,226 грн, всього з ПДВ 1309,20 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.5.5. договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної суми заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3. договору).

Згідно з п.11 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідач свої обовязки за Договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 68 570 227 грн 18 коп., на яку нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

У зв'язку з наявною у відповідача заборгованістю у сумі 68570227 грн. 18 коп. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з вимогами про стягнення основної суми заборгованості у сумі 68570227 грн. 18 коп., пені у розмірі 6806159 грн 99 коп., 3 % річних у сумі 2464235 грн 18 коп., втрат від інфляції у сумі 47259878 грн 02 коп.

Зазначені обставини встановлені в рішенні господарського суду Луганської області від 16.09.2015 у справі №913/593/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго про стягнення 125 100 500 грн 40 коп. Вказаним рішенням позов задоволено; стягнуто з Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України суму боргу у розмірі 68 570 227 грн 18 коп., 6 806 159 грн 99 коп. пені, 3 % річних у сумі 2 464 235 грн 18 коп., інфляційні втрати у сумі 47 259 878 грн 02 коп., разом 125 100 500 грн 37 коп., крім того, витрати зі сплати судового збору у сумі 73080 грн 00 коп.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи склад сторін у даній справі та справі №913/593/15, факти, встановлені судовим рішенням у справі №913/593/15, є преюдиційними для даної справи.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобовязання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме, стягнення інфляційних витрат за період з квітня 2015 року по березень 2016 року у розмірі 11340747 грн 43 коп. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки за період з 26.05.2015 по 31.05.2016 у розмірі 2094217 грн 58 коп. за договором купівлі - продажу природного газу №1029/14-ТЕ-20 від 20.11.2013.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з травня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 11 340 747 грн 43 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп.7.1 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобовязальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобовязання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у звязку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.18-21), господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем необґрунтовано здійснено нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, стягнені рішенням господарського суду Луганської області від 16.09.2015 у справі №913/593/15.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство:

Місяць надання послугСума боргу, грнПеріод нарахуванняІндекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грнСічень 201426573198,99Травень 2015 квітень 20161,097908461812601741,04Лютий 201422027670,98Травень 2015 квітень 20161,097908461812156695,38Березень 201416349732,10Травень 2015 квітень 20161,097908461811600777,12Квітень 20143617302,60Травень 2015 квітень 20161,09790846181354164,53Травень 20142322,51Травень 2015 квітень 20161,09790846181227,39 Разом: 6713605,46

З огляду на викладене, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати за період з травня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 6 713 605 грн 46 коп.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних за період з 26.05.2015 по 31.05.2016 в сумі 2 094 217 грн 58 коп. (а.с.18-21), судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим у відповідності до приписів діючого законодавства, у звязку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню судом повністю.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго задовольнити частково.

2.Стягнути з Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго, вул.Куракіна, б.23 А, м.Луганськ, ідентифікаційний код 24047779, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720, 3% річних у сумі 2 094 217 грн 58 коп., інфляційні втрати в сумі 6 713 605 грн 46 коп., судовий збір у сумі 132117 грн 35 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016.

Суддя Т.В. Косенко