Ухвала суду № 63332020, 06.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.12.2016 р. Справа № 914/3482/15

За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, м. Львів

на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1

по справі № 914/3482/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест, м.Хмельницький

про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобовязань

Cуддя Н.Мороз

при секретарі Ю. Кохановська

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача) ОСОБА_2

від органу державної виконавчої служби ОСОБА_3, ОСОБА_4

від боржника н/з

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, м. Львів, звернулось до суду в порядку ст. 121-2 ГПК України, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визнання протиправними дій головного державного виконавця Біловола В.О., що полягали у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р.; визнання недійсною постанови головного державного виконавця Біловола В.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р. з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015р. господарського суду Львівської області про стягнення з ТОВ Укрбудінвест на користь ТОВ Фінансова компанія Ідеа капітал заборгованості за кредитним договором; зобов'язання головного державного виконавця Біловола В.О. прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження відповідно до уточнення вимог скарги від 28.10.2016р.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2016р. скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2016р.

Для всебічного, повного та обєктивного вирішення поданої скарги, зясування всіх обставин справи, розгляд скарги відкладався ухвалами суду від 01.11.2016р. та 22.11.2016р.

В судове засідання 06.12.2016р. представник скаржника (стягувача) зявився, вимоги викладені в скарзі підтримав. 02.12.2016р. на поштову адресу господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення в обґрунтування поданої скарги згідно яких скаржник посилається на те, що підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначені державним виконавцем Біловол В.О. в оскаржуваній постанові від 19.09.2016р. не передбачені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 21 квітня 1999 року N 606-ХІV, а відтак, постанова головного державного виконавця ВПВР Департаменту виконавчої служби МЮУ ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.09.2016р. повинна бути визнана в судовому порядку недійсною, а дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, що виразилися у відмові відкрити виконавче провадження на підставі наказу господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015р. незаконними. З метою усунення допущених державним виконавцем порушень та поновлення прав скаржника, просить суд зобовязати головного державного виконавця Біловола В.О. прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження. Скаргу просить задоволити відповідно до уточнення вимог скарги від 28.10.2016р.

Представники органу державної виконавчої служби в судове засідання зявились, 05.12.2016р. через службу діловодства господарського суду від представника органу державної виконавчої служби надійшов відзив на скаргу, згідно якого вимога скаржника про зобовязання головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 відкрити виконавче провадження на підставі наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015р. господарського суду Львівської області є безпідставною та такою, що суперечить вимогам законодавства, оскільки виключно державний виконавець самостійно приймає рішення про відкриття чи відмову у відкритті виконавчого провадження, а державний виконавець не є окремим субєктом, а представником влади, який здійснює обовязки від імені держави в системі органів державної влади - Державній виконавчій службі. Крім того, згідно відзиву на скаргу поданого 21.11.2016р., представник органу державної виконавчої служби зазначив, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником, надана копія документації, що підтверджує повноваження представника заявника не завірена належним чином, а зазначені обставини виключать здійснення виконавчого провадження. Відтак, державний виконавець на підставі п.8. ч.1. ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовив у відкритті виконавчого провадження у звязку з наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. В задоволенні скарги просять відмовити в повному обсязі.

Представник боржника в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч.2. ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив:

04.09.2015р. Постійно діючим третейським судом при Львівській Торгово-промисловій палаті прийнято рішення по справі №63, згідно якого позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобовязань задоволено частково та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» заборгованість за кредитним договором №08/05 від 15.02.2008 в сумі 11932301,34 грн. суми кредиту, що підлягає достроковому поверненню; 2244553,35 грн. - простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами: 17153,41 грн. - простроченої заборгованості за комісією за управління кредитом; 28204,16 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту; 88441,06 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; 892,56 грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту: 5000,00 гривень витрат по сплаті третейського та реєстраційного збору.

На розгляд господарського суду Львівської області 02.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал було подано заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2015р. по справі №914/3482/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Львівській Торгово-Промисловій палаті від 04.09.2015р. у справі №63 задоволено.

10.11.2015р. на виконання ухвали господарського суду від 10.11.2015р., яка вступила в законну силу 10.11.2015р. видано наказ по справі №914/3482/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» заборгованість за Кредитним договором №08/05 від 15.02.2008 в сумі: 11932301,34 грн. суми кредиту, що підлягає достроковому поверненню; 2244553,35 грн. - простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами; 17153,41 грн. - простроченої заборгованості за комісією за управління кредитом; 28204,16 грн. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту; 88441,06 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; 892,56 грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту; 5000,00 гривень - витрат по сплаті третейського та реєстраційного збору. Наказ дійсний для предявлення до виконання до 10.11.2016р.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №770/19 (ВП 52227358), 30.08.2016р. ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа капітал» було скеровано на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2016р. №2016/08/30-5 з долученим оригіналом наказу господарського суду Львівської області від 10.11.2015р. №914/3481/15 та копією довіреності виданої на імя уповноваженого представника ОСОБА_5

19.09.2016р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №52227358 з виконання наказу господарського суду Львівської області виданого 10.11.2015р. по справі №914/3482/15 на підставі п.8. ч.1. ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження). При цьому, державний виконавець послався на п.1.ч.1. ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) згідно якої, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Згідно вимог п.2.11.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до вимог п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23. Проте, всупереч зазначеним вимогам надані копії документації, що підтверджують повноваження заявника не завірені належним чином, що відноситься до обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Не погоджуючись з діями державного виконавця, стягувач подав скаргу до суду на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, в порядку ст.121-2 ГПК України. В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на незаконність дій та рішення державного виконавця щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р. з виконання наказу господарського суду Львівської області №914/742/13-г виданого господарським судом Львівської області 13.05.2013р. всупереч вимогам ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». Свою позицію обґрунтовує порушенням державним виконавцем норм ст. ст. 6, 11, 25, 82 Закону України «Про виконавче провадження». Скаргу просить задоволити відповідно до заяви про уточнення вимог скарги від 28.10.2016р. та визнати протиправними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, що полягали у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р.; визнати недійсною постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016 з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015 року господарського суду Львівської області; зобов'язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 прийняти до виконання наказ № 914/3482/15 від 10.11.2015 року господарського суду Львівської області та відкрити виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів скарги та не заперечується сторонами, оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р. була отримана представником скаржника 29.09.2016р., про що свідчить відмітка про дату отримання на супровідному листі, скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України була скерована на адресу господарського суду Львівської області 07.10.2016р., що вбачається з поштового штемпеля про відправку на конверті. Відтак, скаржником дотримано передбачений ст.121-2 ГПК України десятиденний строк на оскарження дій органу державної виконавчої служби.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.4. ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Як встановлено судом, постановою від 19.09.2016р. ВП №52227358 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області виданого 10.11.2015р. по справі №914/3482/15 на підставі п.8. ч.1. ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення постанови). Постанова мотивована тим, що заява про відкриття виконавчого провадження подана представником, а надані копії документації, що підтверджують повноваження заявника не завірені належним чином всупереч вимогам п.5.27 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003».

Згідно п.2.11. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (чинної на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження), повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами, зокрема, довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо). Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.11.1. Інструкції).

Пунктом 2.11.3. Інструкції передбачено, після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного порядку, у разі подання представником юридичної особи сторони виконавчого провадження заяви про відкриття виконавчого провадження, до такої заяви долучається належним чином завірена копія довіреності, як документ, що посвідчує повноваження представника.

Згідно норм ст. 244 ЦК України, представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 245 ЦК України передбачено, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно ч.1.ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно вимог п.5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження та встановлено судом, до заяви про відкриття виконавчого провадження від 30.08.2016р. №2016/08/30-5 долучено копію довіреності №482 від 20.10.2015р. видану ТзОВ «Фінансова компанія ІДЕА КАПІТАЛ» на імя уповноваженого представника ОСОБА_5, довіреність засвідчена відміткою: «Згідно з оригіналом», підпис, дата 30.08.2016р., штемпель (печатка) - ОСОБА_5.

Згідно ч.1. ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження за умови, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Так, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи чітко передбачені законодавством підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, суд зазначає, що державним виконавцем ВПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області виданого 10.11.2015р. по справі №914/3482/15 з формальних підстав, не передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а неналежним чином завірена копія довіреності (документа), що посвідчує повноваження представника заявника не є тією обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження.

Одночасно, суд зазначає, що згідно п.3. ч.3. ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Відтак, державний виконавець згідно вимог Закону вправі був витребувати оригінал довіреності на представника заявника чи зобовязати належним чином засвідчити довіреність.

Такими чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника (стягувача) щодо протиправності дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, що полягали у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р. та визнання недійсною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016 з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015 року господарського суду Львівської області.

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно вимог ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, рішення господарського суду є обов'язковим для виконання, а його виконання є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, відмова у відкритті виконавчого провадження без наявності обставин, що прямо передбачені законом та дійсно виключають можливість здійснення виконавчого провадження, є неправомірною та такою, що суперечить вищевказаним законодавчим вимогам.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» (чинного на момент вчинення оскаржуваної процесуальної дії), працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог ч.1. ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно приписів абз.3 п.2. Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003р., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121-2 ГПК). Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону N 202/98-ВР ( 202/98-ВР ) (та ст. 2 Закону №606-XIV ( 606-14 ) здійснюють державні виконавці,скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121-2 ГПК. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби згідно зі ст. 121-2 ГПК - за участю відповідного органу цієї служби (ст. 3 Закону N 202/98-ВР).

Пунктом п.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. №9 розяснено, за змістом статті 121-2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV-1 ГПК). При цьому, згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час, відповідно до положень статті 121-2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону (п.9.6. вищевказаної Постанови).

Виходячи із процесуальних норм ст. 121-2 ГПК України та вищевказаних розяснень, до господарського суду оскаржуються саме рішення, дії або бездіяльності органів державної виконавчої служби, учасником процесу при розгляді скарг в господарському суді виступає саме відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003р., за результатами розгляду скарги господарський постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статей 86, 121-2 ГПК. Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судом мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 86, 121-2 ГПК.

Згідно положень п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. №9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги скаржника в частині зобов'язання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 прийняти до виконання наказ № 914/3482/15 від 10.11.2015 року господарського суду Львівської області та відкрити виконавче провадження задоволенню не підлягають, оскільки, суд вважає, що вирішення питання про прийняття до виконання наказу та відкриття виконавчого провадження згідно з Законом України «Про виконавче провадження» належить до виключної компетенції державного виконавця і суд не вправі зобов'язувати державного виконавця вчинити ці дії.

З урахуванням того, що виходячи з положень ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», при прийнятті виконавчого документа до виконання виключно державним виконавцем, крім дотримання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перевіряється дотримання інших певних вимог, відтак, суд вважає необхідним зобов'язати орган державної виконавчої служби, а саме, відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України лише вирішити питання про прийняття вказаного судового наказу до виконання.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 33 ГПК України)

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно норм ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що органом державної виконавчої служби не спростовано обставин та вимог, викладених у скарзі скаржником, не надано на вимогу суду жодних належних та допустимих доказів про інші обставини ніж ті, що встановлені в ході вирішення даної скарги, а відтак, вимоги викладені в скарзі підлягають задоволенню частково.

Згідно приписів п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 розяснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, вимоги, викладені в скарзі є правомірними, доведеними матеріалами справи та з урахуванням законодавчих вимог підлягають до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа капітал» від 13.10.2016р. вх. №4916/16 з урахуванням уточнення від 28.10.2016 вх. №4299/16 - задоволити частково.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, що полягали у винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р.

3. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження №52227358 від 19.09.2016р. з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015р. господарського суду Львівської області.

4. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання про прийняття до виконання наказу №914/3482/15 від 10.11.2015р. господарського суду Львівської області.

5. В решті заявлених по скарзі вимог відмовити.

Суддя Мороз Н.В.