Рішення № 63330290, 07.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22ц/790/7276/16 Головуючий 1 інст. - Якименко Л.О.

Справа № 619/3519/15-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в режимі відео конференції цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПАТ ВіЕйБі Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог Банк вказував, що 14 лютого 2012 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого ОСОБА_2 отримав в кредит 50 000 грн. з терміном повернення - 14 лютого 2015 року. Зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, станом на 03 серпня 2015 року сума його заборгованості за договором складає 150 618,33 грн.

Тому, ПАТ ВіЕйБі Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 150 618,33 грн.

У судовому засіданні в режимі відео конференції представник ПАТ ВіЕйБі Банк» вказав, що позовна заява містить технічні помилки щодо прізвища відповідача та суми заборгованості, з урахуванням наданих у справі доказів, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 604,89 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1 378 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що 21 лютого 2012 року укладено було кредитний договір № ВL_КГ100095761, проте договір такого номеру не відноситься до нього; вказано також про боржника ОСОБА_4, яка також до нього ніякого відношення не має. Таким чином, позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності наявної заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, що є підставою для стягнення суми боргу з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії та суми за пропуск платежів.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що він оскаржує рішення суду першої інстанції з підстав того, що кредитний договір, на який посилається Банк в своїй позовній заяві не відноситься до нього, вважає позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими.

Апеляційна скарга ПАТ «ВіЕйБі Банк» не розглядається наразі судом апеляційної інстанції, її доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ухвалою суду від 02 грудня 2016 року апеляційна скарга Банку визнана неподаною та повернена заявникові з урахуванням того, що позивачем не усунені недоліки апеляційної скарги в установлений законом та судом строк. Роз'яснено ПАТ «ВіЕйБі Банк» його права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджали відкриттю апеляційного провадження.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 14 лютого 2012 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав в кредит 50 000 грн. з терміном повернення - 14 лютого 2015 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Так, згідно частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що станом на 03 серпня 2015 року сума заборгованості ОСОБА_2 за договором складає 150 618,33 грн., з яких:

-23 600,94 грн. - прострочена до повернення сума кредиту;

-3,95 грн. - прострочені проценти за користування кредитом;

-25 483,33 грн. - комісії за РО (комісія за управління кредитом);

-101 530,11 грн. - плата за пропуск платежів.

У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 визнав суму боргу, стягнуту судом першої інстанції за кредитним договором №NB КГ 100094863 від 14.02.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк». Проте, зазначив, що позовні вимоги містять посилання на інший кредитний договір, до якого він відношення не має.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Проте, резолютивна частина рішення є неконкретизованою.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи містять кредитний договір, укладений саме з ОСОБА_2, розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідача та інші документи, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог стосовно того, що спірні правовідносини все ж таки стосуються ОСОБА_2

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, а саме абзац другий резолютивної частини рішення суду, виклавши його в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Харків, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк», за крдитним договором №NB КГ 100094863 від 14.02.2012 року укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» заборгованість у розмірі 23 604 (двадцять три тисячи шістьсот чотири) грн. 89 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст.ст.303, 304,п.3ч.1ст.307,ст.ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року - змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення суду, виклавши його в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Харків, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк», за крдитним договором №NB КГ 100094863 від 14.02.2012 року укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» заборгованість у розмірі 23 604 (двадцять три тисячи шістьсот чотири) грн. 89 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

Н.О. Міненкова