Ухвала суду № 63330288, 07.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 642/2564/16-ц Головуючий суддя І інстанції Бондаренко В. В.

Провадження № 22-ц/790/4860/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м.Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів Бурлака І.В., Карімової В.В.,

за участю секретаря Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він з 2012 року обіймав за сумісництвом посаду голови правління житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» надалі (ЖБК «Холодногірський). Йому виплачувалась заробітна плата в розмірі 1700 грн. і він добросовісно виконував свої обов'язки. Оскільки термін дії повноважень правління кооперативу, та його, як голови правління спливав, він неодноразово намагався провести збори членів кооперативу «Холодногірський» та переобрати правління, яке обрало б голову. Цього зробити не встиг, оскільки ініціативна група із членів правління ЖБК «Холодногірський» перестала допускати його до виконання своїх обов'язків, в кабінеті голови правління були змінені замки і начебто було прийняте рішення про його звільнення. Позивач зазначав, що до кінця 2015 року по грудень місяць включно підписував документи фінансового-господарської діяльності кооперативу на прохання бухгалтера кооперативу. Наказ або будь-який інший документ щодо його звільнення з посади йому ніхто по теперішній час не надав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі. Визнано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» від 30 вересня 2015 року незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський». Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2015 року по 31 травня 2016 року у сумі 15300 грн.

Додатковим рішенням цього ж суду стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, житлово-будівельний кооператив «Холодногірський» в апеляційній скарзі проситьскасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. При цьому посилався на: порушення судом норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає рішення незаконним; суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, та не сприяв повному, об'єктивному і неупередженому розгляду справи.

Зазначав, що судом першої інстанції без посилання на будь-які докази, а також наведення розрахунку визначено розмір стягнутої компенсації вимушеного прогулу у сумі 15300 грн. за дев'ять місяців, хоча ОСОБА_2 був звільнений 01.10.2015р., а позов ним було подано 04.05.2016 року. Районним судом було встановлено, що ОСОБА_2 працював в період звільнення на основній роботі - на посаді директора фірми «ОЗОН». Однак суд, маючи в своєму розпорядженні такі відомості, не врахував, що в період свого звільнення ОСОБА_2 отримувались інші доходи, розмір яких повинен був бути вирахуваний із суми стягнення з відповідача. Тобто, судом не були враховані дані щодо отримання позивачем доходів за цей період.

Районним судом не враховано доказ, який міститься в матеріалах справи, а саме - протокол загальних зборів членів ЖБК «Холодногірський» від 31.08.2015р., відповідно до якого голова правління ЖБК «Холодногірський» (без огляду на прізвище) - виконує обов'язки голови правління на громадських засадах, без оплати, з 01.10.2015р.. Враховуючи те, що з 01.10.2015р. особа, яка обіймає посаду голови правління ЖБК «Холодногірський» , заробітну платню - не отримає, то стягнення за період з 01.10.2015р. заробітної плати за час вимушеного прогулу - є неправомірним. Голові правління ЖБК «Холодногірський» заробітна плата не нараховується і коштів на ці цілі не виділяється.

Судом також не було враховано що позивач обіймав виборну посаду. Позивач був обраний головою правління 2012 року строком на 3 роки, тому його повноваження закінчились у 2015 році. На момент постановлення судом рішення повноваження ОСОБА_2 як голови правління ЖБК «Холодногірський» закінчились, а тому , на думку апелянта, і поновленню на цій посаді позивач не підлягав, що не було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що сторонами до суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 виплачувалась заробітна плата відповідно до будь-якого рішення загальних зборів кооперативу, але сторони не заперечували, що ОСОБА_1 дійсно отримував заробітну плату у розмірі 1700 грн. щомісячно, про що до суду надана довідка, ОСОБА_1 звільнений з порушенням норм трудового законодавства у зв?'язку з чим вимушений прогул позивача склав 9 місяців і як наслідок підлягає стягненню з відповідача сума в розмірі 15300 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинний письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді голови правління ЖБК «Холодногірський» з посадовим окладом 1700 грн., що не оспорюють сторони по справі.

До суду були надана виписка з протоколу від 31 серпня 2015 року, згідно до якого були проведені загальні збори членів кооперативу «Холодногірський», були обрані нові члени правління кооперативу, які прийняли рішення обрати нового голову правління кооперативу «Холодногірський» а старого голову ОСОБА_1 звільнити з займаної посади. З огляду на те, що відбувся обхід квартир і члени кооперативу поставили свої підписи, що начебто вони були присутні на зборах, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, який відповідачем не був оскаржений, що цих зборів фактично не відбулося.

На підставі вказаного рішення новим головою правління ЖБК «Холодногірський» 30 вересня 2015 року був виданий наказ, про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ЖБК «Холодногірський» з 01 жовтня 2015 року.

Включно до кінця 2015 року ОСОБА_1 підписував документи фінансово-господарської діяльності ЖБК «Холодногірський».

На момент виникнення правовідносин діяльність ЖБК «Холодногірський» визначалась статутом ЖБК «Холодногірський», який затверджено рішенням загальних зборів членів кооперативу від 22 березня 2005 року.

Розділом 11 вказаного Статуту визначено, що правління кооперативу є виконавчим органом, підзвітним загальним зборам. Правління кооперативу обирається загальними зборами членів кооперативу з числа членів в кількості не менше 5 осіб строком на три роки.

Правління кооперативу обирає із своїх членів голову правління кооперативу та його заступника.

Члени правління виконують свою роботу на громадських засадах, якщо загальні збори не приймуть рішення про оплату їх праці.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу члени правління та голова правління можуть бути відкликані у разі порушення ними покладених на них обов'язків.

Сторони не заперечували, що ОСОБА_1 дійсно отримував заробітну плату у розмірі 1700 грн. щомісячно, про що до суду відповідачем була надана відповідна довідка.

Допитані судом свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказали, що дійсно ОСОБА_1, як голова правління житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» погано відносився до своїх трудових обов'язків, у зв'язку з чим правлінням було вирішене питання про звільнення його з посади голови правління ЖБК «Холодногірський», стосовно обставин вручення наказу про звільнення вказати нічого не змогли. Районний суд обґрунтовано не взяв до уваги вказані показання свідків, оскільки згідно до положень статуту лише рішенням загальних зборів вправі можуть відкликати голову правління

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що рішенням загальних зборів кооперативу від 31 серпня 2015 року було вирішено, що голова правління виконує свою роботу на громадських засадах, без виплати заробітної плати, оскільки наданий на підтвердження цього факту витяг з протоколу загальних зборів від 31 серпня 2015 року датований тим же днем, коли як встановив районний суд загальні збори фактично не відбулися, а наданий на підтвердження проведення цих зборів список учасників (уповноважених) є ідентичним тому, який був доданий до витягу з протоколу загальних зборів від 31 серпня 2015 року, які фактично не відбулися (а.с. 31-32, 35-36). Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що саме вказані у списку особи були обрані уповноваженими представниками на загальних зборах членів кооперативу, як це передбачено п. 10.6 Статуту ЖБК «Холодногірський» (а.с. 46).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», де передбачено, що в таких випадках суд на підставі сг. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеній у постанові по справі № 6-144цс13, предметом якої був аналогічний спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди і зробив правовий висновок, про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження законності звільнення позивача з посади голови правління, який, як безспірно встановлено судом, був до свого звільнення відсторонений з посади з серпня 2015 року, то слід визнати законними і обґрунтованими висновки районного суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за дев'ять місяців, на день ухвалення свого рішення, що відповідає стягнутій судом сумі: 1700грн. х 9міс = 15300 грн.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги висновки суду не спростовують, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Холодногірський» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії