Постанова № 63330149, 12.12.2016, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/3885/16-а

Провадження №2-а/636/303/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючої судді Дьоміної О.П.

при секретарі Коваленко О.А.

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області про зобовязання надати дозвіл на виготовлення технічної документації,-

В С Т А Н О В И Л А:

08.11.2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним адміністративним позовом та просила: зобовязати відповідача надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу до земель сільськогосподарського призначення та складання документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, що прилегла до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малінивка, орієнтовною площею 0,28 га. Крім того, просила суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у вигляді судового збору; витрат по проведенню робіт щодо виготовлення копій документів в сумі 50 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалась на те, що з 1998 року вона є користувачем земельної ділянки загальною площею 0,28 га, розташованої наприкінці присадибної ділянки по пров. Михайлівський, 1 в смт. Малинівка. 12.11.2014 року вона зверталася до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу до земель сільськогосподарського призначення та складання документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, що прилегла до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малінивка, орієнтовною площею 0,28 га. На зазначену заяву відповідач надав відповідь 25.11.2015 року, згідно якої позивачу було відмовлено у виділенні земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства, оскільки таке рішення буде суперечити інтересам спільноти, а також вказана земельна ділянка розташована біля р. Борисівка та прилеглих струмків, прибережна захисна смуга складає 25 м.

22.05.2015 року позивач повторно звернулась до відповідача з аналогічною заявою і 10.06.2015 року отримала відповідь-відмову, але вже з посиланням на те, що вказана земельна ділянка залишена для суспільного сінокосу та пасовища. На заяви позивача від 17.07.2015 року та 16.05.2016 року, остання від відповідача отримувала аналогічні відмови, а на заяву від 17.08.2016 року відповідач 13.09.2016 року обґрунтував свою відмову вже тим, що позивачу необхідно надати документи про те, що позивач є військовослужбовцем, ЗСУ, МВС, СБУ та інших військових формувань, які захищають територіальну цілісність та суверенітет держави. ОСОБА_3 звертає увагу на те, що вона має заслуги перед вітчизною, 01.12.2011 року їй Указом Президента України присвоєне почесне звання «Матері-героїні», але незважаючи на це відповідач протягом вже майже двох років відмовляє їй надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки, при цьому відповідач не розглядає ці звернення, а лише надсилає якісь відписки.

Позивач посилаючись на ст. ст. 19, 24 Конституції України, ст. ст. 118, 121 ЗК України, на ст. 14 Декларації прав людини та основоположних свобод вимушена звернутися до суду з вказаними вимогами.

Під час розгляду справи в суді представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову категорично заперечував, але підтвердив те, що позивач неодноразово зверталася до селищної ради з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Заяви позивача розглядалися на засіданнях постійної комісії з питань АПК, земельних відносин, використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і комісія кожного разу приходила до висновку про неможливість надати такий дозвіл. Чому кожного разу позивач отримувала відмову комісії з різних підстав, представник відповідача пояснити не може, але вказав на те, що родина позивача станом на теперішній час на території Малинівської селищної Ради вже має сім земельних ділянок, жодна з яких належним чином не обробляється.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Копія заяви свідчить про те, що 22.05.2016 року позивач зверталася до відповідача з заявою в якій просила дозволити розробку технічної документації відводу на земельну ділянку, що прилегла до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малінивка для передачі в приватну власність для ведення особистого господарства, оскільки цією ділянкою її родина користується з 1998 року (а.с.18).

Згідно листа за підписом голови Малинівської селищної Ради від 10.06.2015 року за №Ч-303/02-31 вказана заява була розглянута на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища. Члени комісії прийшли до висновку щодо неможливості надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1818 га, яка розташована наприкінці присадибної ділянки по пров. Інтернаціональний, №1 в смт. Малинівка, оскільки декілька років потому дану земельну ділянку було вирішено залишити як громадські сіножаті та пасовища (а.с.19).

Заява від 17.07.2015 року свідчить про те, що позивачка знову зверталася до відповідача з проханням вирішити спірне питання та надати їй дозвіл на розробку технічної документації (а.с.20).

02.09.2015 року голова Малинівської селищної Ради листом за №Ч-102/02-31 повідомив позивачку про те, що заява розглядалася на засіданні постійної комісії, члени якої прийшли до висновку, що надати у власність або користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1818 га, яка розташована наприкінці ділянки по пров. Інтернаціональний, №1 в смт. Малинівка не можливо тому, що декілька років тому було вирішено залишити спірну ділянку як громадські сіножаті та пасовища (а.с.21).

Заяви позивача від 17.08.2016 року та від 16.05.2-016 року теж підтверджують факт звернення ОСОБА_3 до відповідача для вирішення спірного питання (а.с.22).

Згідно листа голови Малинівської селищної Ради від 13.09.2016 року за №604/02-31 члени постійної комісії з питань земельних відносин, використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища відмовили позивачці, але вже посилаючись на те, що підтримана ініціатива Держземагенства України про надання земельних ділянок військовослужбовцям ЗСУ, МВС, СБУ та інших військових формувань, які захищають територіальну цілісність і суверенітет країни в східних та південно-східних областях України. В межах реалізації ініціативи щодо впровадження програми соціальної допомоги родинам військовослужбовців ЗСУ, ДПС, МВС, СБУ, на постійній основі здійснюється формування списків військовослужбовців, які беруть участь в АТО і бажають безоплатно отримати у власність ділянки. Позивачу запропоновано надати відповідні документи для підтвердження категорії військовослужбовців (а.с.23).

Крім того, з листа голови Малинівської селищної Ради від 15.11.2014 року за № Ч-273/02-39 слідує, що постійна комісія відмовляла позивачці вирішити спірне питання, при цьому посилалася на те, що це буде суперечити інтересам громади тому, що спірна ділянка розташована в поймі р. Борисівка та прилеглих струмків. Прибережна захисна смуга складає 25 м., а відтак вирішено комісією залишити ділянку для сінокосіння і випасу худоби членами громади (а.с.24).

15.10.2015 року, 11.12.2015 року, 29.12.2015 року голова Малинівської селищної Ради листами за №Ч-548/02-31, за №Ч-751/02-31 та за №Ч-817/02-31 відповідно, повідомив позивачку про відмову постійної комісії надати у власність або користування спірну ділянку через те, що було вирішено її залишити як громадські сіножаті та пасовища (а.с.25-27).

Лист заступника голови Чугуївської РДА від 20.02.2014 року за №КО-69/32-32-ОП свідчить про те, що за вирішенням наявного спірного питання позивачу було запропоновано звернутися до суду (а.с.31-32).

-2-

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України - земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року за №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад. Реєстрація суб`єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею. Організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою тощо.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР - виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 59 Закону № 280/97-ВР - рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України до повноважень сільських селищних, міських рад віднесено передачу земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За правилами ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів,

прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Як передбачено ч. 13 ст. 123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отже, ст. ст. 122, 123 ЗК України встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Так, зазначеними правовими нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч.4 ст.123 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про землеустрій» від 22.05.2003 року №858-IV землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Відповідно до ст. 22 Закону №858-IV - землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними та фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень.

Відповідно до ст. 30 Закону № 858-IV - погодження і затвердження документації із землеустрою, проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що чинне законодавство передбачає певний порядок набуття права на землю громадянами, яким, зокрема встановлено, що до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування належить розгляд питань щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, затвердження проекту землеустрою, прийняття вмотивованого рішення за наслідком такого розгляду, а також передання у власність громадян земельних ділянок державної та комунальної власності.

Судом встановлено, що відповідач неодноразово листами відмовляв позивачці в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення та складання документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, прилеглу до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малинівка, орієнтовною площею 0,28 га (а.с.19, 21, 23-28).

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваних позивачкою відповідей Малинівської селищної ради заяви ОСОБА_3 неодноразово розглядалися на засіданнях постійної комісії з питань земельних відносин, використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і члени комісії кожного разу приходили до висновку, що надати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1818 га, яка розташована наприкінці присадибної ділянки по пров. Інтернаціональний, №1 в смт. Малинівка не можливо.

-3-

При цьому кожного разу члени комісії приводили різні підстави (залишення спірної ділянки як громадські сіножаті і пасовища; відсутність документів для підтвердження статусу військовослужбовця ЗСУ, МВС, СБУ та інших військових формувань, які захищають територіальну цілісність і суверенітет країни; розташування спірної ділянки в поймі р. Борисівка та прилеглих струмків, прибережна захисна смуга яких складає 25 м.; залишення ділянки для сінокосіння та випасу худоби тощо)

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, цією правовою нормою на відповідача покладено обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність своїх дій, бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його права, однак представником Малинівської селищної Ради не наведено підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в зв'язку з чим, на думку суду, відповідач, відмовляючи позивачу у розгляді цього питання, вийшов за межі своїх повноважень та порушив основоположні принципи діяльності органу місцевого самоврядування, встановлені ст. 19 Конституції України та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Враховуючи наведене, відсутні будь-які законі обґрунтування щодо відмови розглядати заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та складання відповідних документів і прийняття відповідного рішення, але в той же час, суд не може перебирати на себе повноваження селищної ради та узурпувати право депутатів самостійно доходити висновків щодо розгляду питань, віднесених до їх компетенції та порядку такого розгляду, визначеного Регламентом Малинівської селищної Ради. А тому, відповідно до ст. 11 ч. 2 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить і задовольнити її вимоги частково, а саме визнати неправомірною бездіяльність відповідача, щодо відмови розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення і складання документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, прилеглу до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малинівка, орієнтовною площею 0,28 га та зобовязати відповідача на найближчій сесії селищної ради розглянути, у відповідності до чинного законодавства з винесенням мотивованого рішення по вказаному питанню.

В задоволенні позову про зобовязання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу до земель сільськогосподарського призначення та складання документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, прилеглу до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малинівка, орієнтовною площею 0,28 га відмовити.

Відповідно до ч. 1 та 3ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином, оскільки вимоги позивача були задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, відповідно до задоволених вимог, а саме 275,60 грн.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача на свою користь витрат по проведенню робіт щодо виготовлення копій документів 50 грн. та витрат на правову допомогу 1500 грн., суд вважає за необхідне відмовити, оскільки жодних доказів того, що 50 грн. були витрачені позивачем на виготовлення копій документів за цим позовом суду не надано, як і не надано належного доказу щодо сплати позивачем адвокату ОСОБА_4 1 500 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ЗК України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 2,17-19, 122, 158 - 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області про зобовязання надати дозвіл на виготовлення технічної документації задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Малинівської селищної ради щодо відмови ОСОБА_3 у розгляді питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу до земель сільськогосподарського призначення та складання документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, що прилегла до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малінивка, орієнтовною площею 0,28 га.

Зобов'язати Малинівську селищну Раду на найближчій сесії селищної ради розглянути у відповідності до чинного законодавства з винесенням мотивованого рішення по питанню, що стосується надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель запасу до земель сільськогосподарського призначення та складання документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, що прилегла до ділянки за №1 по пров. Інтернаціональний в смт. Малінивка, орієнтовною площею 0,28 га.

Стягнути з місцевого бюджету Малиніської селищної Ради на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 275, 60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуюча: