Ухвала суду № 63328550, 12.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Харченко Г.А.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 414/1668/16-ц

Провадження № 22ц/782/948/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Коротенка Є.В.,

суддів: Стахової Н.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 07 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кремінської міської ради Луганської області про визнання права власності на самовільно збудовані об'єкти,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 07.11.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Кремінської міської ради Луганської області про визнання права власності на самовільно збудовані об'єкти було відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване ним рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги до Кремінської міської ради Луганської області задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Із матеріалів справи вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться магазин будівельних матеріалів (а.с. 27-38).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки між Кремінською міською радою та ОСОБА_2 17.01.2015 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,1050 га, яка знаходиться за вказаною адресою під будівлею магазину, строком до 29.01.2019 року (а.с. 16-26).

Судом встановлено, що позивачем самовільно збудовані поряд з будівлею магазину інші об'єкти нерухомого майна, а саме: котельня, сарай та ангари. Вказані споруди були побудовані на земельній ділянці, що не була належним чином відведена позивачу для такої мети.

У червні 2016 року позивач звертався до відповідача з листом про виділ земельної ділянки, площею 800 м.кв., на яких самовільно збудував об'єкти нерухомого майна, в оренду, але йому було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів (права власності) на будівлі, а також тому, що дана земельна ділянка була внесена до Переліку вільних земельних ділянок комунальної власності, які виставляються для продажу або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) (а.с. 5-7).

Тобто у данному випадку має місце судовий спір про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво.

У відповідності до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач збудував спірні об'єкти нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.

При таких обставинах, а також приймаючи до уваги, що земельна ділянка у встановленому порядку ОСОБА_2 під уже збудоване нерухоме майно не надавалась, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на самовільно збудовані об'єкти нерухомості.

При цьому колегія суддів Апеляційного суду Луганської області зауважує, що позивачем суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будівництво велося із додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також не було надано інформації, чи ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

Разом із тим пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Посилання апелянта на наявність його звернення до Кремінської міської ради із заявою про розгляд питання щодо укладання договору суперфіцію на земельну ділянку не може бути судом прийнято до уваги, оскільки відомості про розгляд вказаного звернення відсутні, а також з причин того, що вказана заява була подана після ухвалення оскаржуваного рішення суду (а.с.115).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 07 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: