Ухвала суду № 63326864, 30.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7590/16 Справа № 186/1099/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кривошея С. С. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: - Пищиди М.М.,

суддів: - Осіяна О.М., Каратаєвій Л.О.,

за участі секретаря: - Григорєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошової суми, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, та з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь суму боргу з урахуванням відсотків за користування позикою та інфляції, в розмірі 132 022,47 гривень, посилаючись на те, що з січня 1995 року по вересень 2012 року він здійснював підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі одягом та іншими товарами, яка була ним припинена у грудні 2012 року.

В жовтні 2012 року між ним та відповідачкою була досягнута домовленість про те, що він надасть відповідачці товар, що залишився у нього після завершення підприємницької діяльності, а відповідачка прийме цей товар та сплатить йому його вартість.

З жовтня 2012 по березень 2013 року він надав, а відповідачка прийняла від нього товар на суму 135 000,00 гривень, та зобов'язалася протягом року сплатити його вартість, про що свідчить перелік прийнятого відповідачкою товару та розписка відповідачки від 20.04.2013 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товару, в травні 2013 року сторони домовилися про його розірвання. Відповідачка повернула йому частину прийнятого від нього товару на суму 71000,00 грн., а різницю у сумі 64000,00 грн., зобов'язалася сплатити протягом року, починаючи з травня 2013 року, 25-26 числа кожного місяця по 5334.00 грн., про що свідчить перелік прийнятого ним товару та розписка відповідачки від 15 травня 2013 року.

На сьогоднішній час відповідачка жодної із щомісячних сум не сплатила, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом.

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним у зв'язку із його безгрошевістю, та з урахуванням уточнень просила суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь різницю вартості між забраним 26 травня 2013 року товаром та вартістю товару згідно розписки від 15 травня 2013 року в розмірі 7 773,00 гривень, а також відсотки за користування чужими грошима за період з 26 травня 2013 року по 20 січня 2015 року включно, в розмірі 3 118,53 гривень, інфляції, за період користування чужими грошима з червня 2013 року по грудень 2015 року включно, в розмірі 6635,03 гривень, та судові витрати по справі.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошової суми - відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_7, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6, будучи приватним підприємцем, приймала на реалізацію товар від ОСОБА_7, за період часу з жовтня 2012 року по березень 2013 року, на загальну суму 135 000,00 гривень, що підтверджується копією розписки від 20 квітня 2013 року, та не заперечується сторонами по справі. Гроші за товар остання зобов'язалась повернути на протязі 2013 року.

Факт прийняття ОСОБА_6 товару на вищезазначену суму підтверджується оригіналом журналу (книги) переліку прийнятого товару, де зазначено, що всього за цим журналом ОСОБА_6 прийнято товару на суму 135 000,00 гривень .

У зв'язку з невиплатою ОСОБА_6 коштів від реалізації товару, 26 травня 2013 року позивач ОСОБА_7 вивіз товар з її торгового приміщення на загальну суму 71 773,00 гривень, що підтверджується поясненнями сторін в ході судового розгляду справи, та оригіналом журналу (книги) переліку товару прийнятого ОСОБА_7 від ОСОБА_8

15 травня 2013 року відповідачем ОСОБА_6 написана боргова розписка, відповідно до якої, вона винна ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 64 000,00 грн., які зобов'язалась повернути на протязі 2013 року, щомісячно з травня 2013 року 25-26 числа сплачувати по 5 334,00 грн.

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (частина перша статті 207 ЦК України). Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Виходячи із фактичних обставин справи, вбачається підміна одних правовідносин іншими, а саме заміна договору комісії, який виник між сторонами, та намагання відшкодувати втрачені суми у спосіб стягнення цих коштів за борговою розпискою.

Позивач та його представник не заперечували ту обставину, що ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 товар на реалізацію на загальну суму 135 000,00 гривень, а при вивезенні товару з торгової точки, була виявлена недостача товару на загальну суму 64 000,00 гривень.

Оскільки, районний суд виходив с того, що між сторонами на протязі жовтня 2012 року по березень 2013 року, склалися правовідносини комісії, які полягали в тому, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_7 постачав відповідачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_6 товар, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, для його реалізації, після реалізації товару, остання повинна була передавати грошові кошти ОСОБА_7, але цього не зробила.

Договір комісії, як того вимагає п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі укладений не був.

Статтею 1053 ЦК України передбачено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

При новації зобов'язання сторони повинні домовитися про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (ч. 2 ст. 604 ЦК).

Умовами здійснення новації є, по-перше, двостороння угода (домовленість), по-друге, дотримання форми такого правочину (новаційного договору), тобто у формі передбаченій для укладення договору позики ( ч. 2 ст. 1053 ЦК), а по-третє, це дійсність первинного зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у позовних вимогах, оскільки між сторонами не було укладено двосторонньої угоди, тобто домовленості про новацію, а первинне зобов'язання відсутнє, зазначене виключає застосування положення про новацію.

Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги ствердження апелянта ОСОБА_6 про те, що при вивезенні ОСОБА_7 товару, останнім було забрано належного їй товару на суму 7773 грн., оскільки ця обставина не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому районний суд , дійшов правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_6

З'ясувавши в достатньому повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінки, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: