Ухвала суду № 63326792, 07.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8522/16 Справа № 0417/2-4521/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2016 року про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності та за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із позовом до ДМР про визнання права власності, в межах розгляду якого ОСОБА_3, як третя особа із самостійними вимогами, звернувся із позовом до ОСОБА_2 та ДМР про визнання права власності.

24 травня 2016 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2016 року було задоволено, а саме: накладено арешт на адміністративно-побутову будівлю літ. А, прибудова літ. А1 -1, а-1, загальної площі по літ. А-1, А-1 -1, а-1 162,5 кв.м; будівлю СТО літ. Б-1, загальною площею 160,8 кв.м; будівлю складу В-1 загальною площею -125,6 кв.м; будівлю СТО літ. 3-2, 3-1-1, 3-1-1-1, прибудова літ. 3111-1, загальною площею 324,1 кв.м; будівля СТО, літ. О-2, загальною площею 294,8 кв.м; авто мийку, літ П-1, загальною площею 48,9 кв.м; авто мийку, літ. Р-1, загальною площею 54,9 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_2; заборонено позивачу та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії (вчиняти правочини) по відношенню до вказаного майна.

Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 151-153 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та встановленням обов'язку вчинити певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 висуває позовні вимоги до Дніпропетровської міської ради щодо визнання за позивачем права власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_1, які були надані їй відповідачем в оренду та самовільну реконструкцію яких ОСОБА_2 було проведено та поставлено питання про прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів будівництва.

Зі змісту заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову вбачається, що він є власником будівель та споруд за тією ж адресою - АДРЕСА_1, які були передані йому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Насобіною Г.О., реєстровий НОМЕР_1.

Задовольняючи заяву третьої особи із самостійними вимогами та накладаючи арешт на спірне майно, суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору за позовними заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є одне й те саме майно, розташоване по АДРЕСА_1, а тому з метою його збереження до ухвалення рішення по справі вбачається необхідність у прийнятті заходів забезпечення позову.

Основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_2 є посилання на безпідставний характер позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності, так як в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження факту будівництва спірного нерухомого майна третьою особою або фінансування такого будівництва, на відміну від позивача, яка проводила реконструкцію даних об'єктів в межах користування ними за договором оренди від 10 вересня 2003 року, укладеного між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою.

Однак, колегія суддів не погоджується з такою позицією апелянта, оскільки переглядаючи ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2016 року про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції не вирішує питання щодо правових підстав або обґрунтованості позовних вимог позивача та третьої особи, а лише перевіряє дотримання норм процесуального права при прийнятті рішення щодо накладення арешту на спірне майно як захід необхідний для його збереження до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 заявив самостійні вимоги на споруди і будівлі розташовані на одній ділянці із майном, право власності на яке просить визнати ОСОБА_2, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у необхідності прийняття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Тож, керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2016 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова