Ухвала суду № 63324286, 07.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 814/872/16

Категорія: 10.3

Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді –Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Корпорація України" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Корпорація України" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 33886,38 грн. заборгованості з яких: адміністративно - господарські санкції у сумі 33624,17 грн.; пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 262,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, незважаючи на потребу у інвалідах для працевлаштування в рахунок виконання нормативу, згідно звіту за 2015 рік, відповідач про вакантні робочі місця для інвалідів органи зайнятості не інформував. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів товариство повинно було сплатити 33 886, 38 грн. з яких: адміністративно-господарська санкція в сумі 33 624,17 грн. та пеня в сумі 262, 21 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному розмірі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач подав звіт про працевлаштування інвалідів за 2015 рік, в якому на думку позивача не правильно нараховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Так, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був до 16.04.2016 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 33 624, 17 грн.

Відповідно до ст. 20 ч. 2 Закону № 875, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За несплату адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував пеню в сумі 262, 21 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 33 886, 38 грн., що підтверджується розрахунком.

Відповідач адміністративно-господарські санкції у встановлені строки добровільно не сплатив.

11 липня 2016 року від відповідача до суду надійшли заперечення разом із звітами за кожен місяць 2015 року, з яких вбачається, що відповідач протягом 2015 року щомісячно надавав Первомайському міськрайонному центру зайнятості форми № 3-ПН з інформацією, необхідною для організації працевлаштування інвалідів, про що свідчать звіти про наявність вільних робочих місць та потребував в працівниках .

В справі відсутні докази того, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Корпорація України" перешкоджало працевлаштуванню інвалідів, які виявили бажання працювати на підприємстві. Жодної відмови особі в працевлаштуванні на створені для інвалідів робочі місця з боку Приватного сільськогосподарського підприємства "Корпорація України" не було.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, якими встановлені будь-які порушення чинного законодавства з боку відповідача щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тобто позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтується позовна заява, тому на відповідача не може бути покладена відповідальність по сплаті фінансових санкцій та пені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) – 36, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) – відсутня. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) – 1 (а.с. 1).

Як вбачається з відповіді на запит Первомайського міськрайонного центру зайнятості від 31.03.2016 № 02-371, в 2015 році від Приватного сільськогосподарського підприємства "Корпорація України" надходили звіти №3-ПН «Про наявність вакансій» для працевлаштування інвалідів кожного місяця 2015 року (а.с. 12).

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв’язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 квітня 2013 року у справі № 21-95а13.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів якими встановлені будь-яких порушення чинного законодавства з боку відповідача щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тобто позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтується позовна заява, тому на відповідача не може бути покладена відповідальність по сплаті фінансових санкцій та пені.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик