Ухвала суду № 63323373, 06.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/33313/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання Миколаївського окружного адміністративного суду здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно, відповідними наказами відповідача, та усіх надбавок, що нараховувались залежно від розміру посадового окладу за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру» з 29 березня 2015 року по 08 вересня 2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом другим частини першої статті 147 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", з 09 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року виходячи з посадового окладу з коефіцієнтом 0,3 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 10 березня 2009 року та по теперішній час працює в Миколаївському окружному адміністративному суду, що зазначено у довідці відповідача № 16 від 19 травня 2016 року.

Відповідно до довідки Миколаївського окружного адміністративного суду про дохід за період з жовтня 2014 року по серпень 2015 року заробітна плата позивача розраховувалась виходячи з посадового окладу у розмірі 1218,00 грн, за період з 01 вересня 2015 року до 09 вересня 2015 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 1378,00 грн, а за період з 09 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 2756,00 грн.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у зв'язку з тим, що на її думку, вона отримує заробітну плату нижчу ніж встановлено Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону України "Про оплату праці").

За правилами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року (справа № 21-1726а16) та від 13 липня 2016 року (справи № 21-1888а16 та № 21-1488а16).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір її посадового окладу мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд". При цьому, встановлене в додатку 47 постанови Кабінету Міністрів України № 268 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 644) обмеження щомісячних посадових окладів керівних працівників і спеціалістів аппарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів зменшують його розмір, тому останнє не відповідає вимогам Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак