Ухвала суду № 63323174, 07.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2016 р. м. Київ К/800/6549/16

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»

на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 року

за заявою державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»

про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 809/3127/14 (876/10205/15)

за позовом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - позивач, Стрийська ОДПІ)

до державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (далі - відповідач, ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»)

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стрийська ОДПІ звернулась у вересні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про стягнення заборгованості в сумі 1 226 882,82 гривні.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року, позов задоволено повністю.

27.08.2015 року ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернулося до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення у даній справі про стягнення заборгованості в сумі 1 226 882,82 гривні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 року, відмовлено у розстроченні виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 року, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення в повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 року, яка набрала законної сили, позов задоволено повністю, стягнуто з розрахункових рахунків ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» на користь держави податковий борг в сумі 1 226 882,82 гривні.

27.08.2015 року ДП «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» звернулося до суду із заявою про розстрочення виконання зазначеного судового рішення суду, посилаючись на те, що із незалежних від підприємства причин, на даний час у відповідача склалися реальні обставини, що ускладнюють виконання постанови суду, а саме несприятлива фінансова ситуація, що пов'язана з тимчасовими збитками у господарській діяльності, сезонним характером діяльності підприємства, а також те, що підприємством відправляється деревина на добровільних засадах, в зону проведення АТО.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочення рішення, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заборгованість у відповідача виникла у зв'язку із самостійно поданими відповідачем податковими деклараціями та задекларованими в них сумах податкових зобов'язань, а тому заявником не наведено достатніх доказів для розстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З вказаної правової норми вбачається, що особа яка звертається до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення повинна вказати на обставини які ускладнюють виконання рішення, а не надавати суду докази для розстрочення виконання рішення суду, як це зазначено судами попередніх інстанцій.

Таким чином, предметом дослідження у відповідній категорії спорів є наявність та обґрунтованість саме обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

Проте, ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість вимог заявника без фактичного дослідження обставин на які він посилається як на такі, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та, в залежності від встановленого, ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» - задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 року у справі № 809/3127/14 (876/10205/15) - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько