Ухвала суду № 63323066, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/639/16

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

за участі секретаря судового засідання Пасічніченко А.А., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Волошко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - УМВС), Чернігівського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - Чернігівський МВ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою позивача на судові рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправними та скасувати накази УМВС від 20 березня 2014 року №330, від 21 березня 2014 року №53 о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни;

поновити на посаді начальника відділу дільничних інспекторів міліції Чернігівського МВ;

стягнути з УМВС грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 21 березня 2014 року.

Посилався на незаконність звільнення, оскільки не допускав прогули 19 та 20 лютого 2014 року, так як 19 лютого займався службовими потребами, а 20 з дозволу керівництва вирішував питання про переведення в інший підрозділ.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 7 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звільнений законно, оскільки він вчинив прогул без поважних причин. При звільненні отримана згода профспілкового комітету та висновок атестаційної комісії.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що при визначенні стягнення не враховані результати попередньої служби в органах внутрішніх справ, його пояснення щодо виконання службових обов'язків 19 та 20 лютого 2014 року, не перевірено чи приймалося рішення профспілкового комітету про згоду на звільнення. Суди досліджували показання свідків та докази по справі односторонньо і врахували при ухваленні рішення тільки доводи відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача наголосила на тому, що судами не вжито заходів до виконання вимог закону щодо прийняття профспілковим комітетом рішення про надання згоди чи відмову в наданні згоди на звільнення її довірителя, хоча таке рішення має суттєве значення при вирішенні даного спору.

Представник відповідача акцентувала увагу на законності звільнення і наявності рішення профспілкового органу, згідно якого не заперечувалося притягнення винного до дисциплінарної відповідальності.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України 15 вересня 1999 року N 1045-XIV «Про професійні спілки». При цьому порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця встановлений статтю 39 цього Закону (в редакції Закону України від 13.12.2001 р. N 2886-III), відповідно до положень якої у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

При розгляді справи, суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставини щодо дачі згоди первинної профспілкової організації Чернігівського міського відділу атестованих працівників ОВС України на звільнення ОСОБА_1 Посилання лише на лист голови цього профспілкового органу від 04.08.2015 року не свідчить про дотримання вище згаданих норм Закону.

За правилами частини десятої статті 18 Закону № 565-ХІІ (в редакції Закону України від 16.10.2012 року №5459-VI) працівники міліції вправі створювати професійні спілки. Аналогічне положення щодо права кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом № 1045-ХІV. За приписами частини третьої статті 41 цього Закону (в редакції Закону України від 13.12.2001 року №2886-III) звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів) його керівників, профспілкового представника (там де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілки).

У Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу структурних і територіальних органів, установ, навчальних закладів, що перебувають у сфері діяльності сторін, його керівників, профспілкового представника (там де не обирається виборний орган профспілки) за відсутністю попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також виборного органу профспілки вищого рівня не допускається.

Аналізуючи положення цих нормативних актів, Верховний Суд України неодноразово, в тому числі у постановах від 01.10.2013 року (справа № 21-319а13), від 25.03.2014 року (справа № 21-44а14) вказував на те, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускалося відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 1045 - ХІV (в редакції Закону України від 13.12.2001 року №2886-III) за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Верховний Суд України в абзаці п'ятому пункту 16 постанови Пленуму №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами і доповненнями) вказував не те, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового комітету в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, наказами УМВС від 20.03.2014 року № 330, від 21.03.2014 року № 53 о/с ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України.

Підставою до прийняття зазначених рішень став висновок службового розслідування від 03.03.2014 року, згідно якого позивач 19 та 20 лютого 2014 року був відсутній на робочому місці без поважних причин, що свідчить про грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових обов'язків. На момент звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни він був членом профспілкової організації,.

Враховуючи зазначені обставини та норми права, суд першої інстанції повинен був вжити заходів до виконання вимог Закону з урахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Зокрема, запитати згоду первинної профспілкової організації Чернігівського міського відділу атестованих працівників ОВС України на звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Перевірити чи додержані вимоги Закону № 565-ХІІ при прийнятті рішення цим органом, адже з листа голови первинної профспілкової організації, на яку посилається суд, незрозуміло, яке саме рішення прийнято відносно позивача.

Повертаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції, окрім іншого, вимагав від судів виконати вимоги закону з дотриманням роз'яснень, наведених у вище згаданій постанові Пленуму, проте судами зазначені доводи не перевірені.

Апеляційний суд зазначені порушення не виправив, доводи, викладені в апеляційний скарзі, належним чином не перевірив.

З урахуванням наведеного, попередні судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України (порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляду необхідно з урахуванням положень законів №.1045-ХІV, № 565-ХІІ, Галузевої угоди між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та на підставі зібраних у справі доказів, вирішити справу по суті.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман