Ухвала суду № 63322931, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/18642/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

при секретарі Борілло Ю.В.,

за участю:

представників позивача Маркелова О.Ю.,

Полєжаєвої Н.А.,

Вознюк О.Г.,

Марусевич І.М.,

представника відповідача Міщенка М.В.,

провівши в відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення суми адміністративно - господарських санкцій та пені,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення Фонду) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року Відділення Фонду звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 5 440 058,47 грн. та пені за порушення термінів їх сплати у розмірі 58 752,72 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство в порушення частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII) в 2013 році не виконало нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останньою постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Відділення Фонду адміністративно - господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 5 498 811, 19 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі Відділення Фонду просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Товариство є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 18 квітня 2000 року.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2013 рік, поданим Товариством до Відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 16 355 осіб, норматив створення робочих місць, за вимогами статті 19 Закону № 875-XІI, для працевлаштування інвалідів склав 654 робочих місць, а кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 577 осіб.

У зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 77 робочих місць у 2013 році, Товариство самостійно визначило суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5 440 058,47грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Товариство не виконало у повному обсязі обов'язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто Товариство не вжило всіх необхідних заходів, передбачених законодавством щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання, а тому повинно сплатити у встановленому порядку штрафні санкції за невиконання цього нормативу та пеню.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та, відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов протилежного висновку та зазначив, що відповідачем вживалися усі можливі заходи по створенню робочих місць для інвалідів та їх працевлаштуванню, а саме: неодноразово у 2013 році Товариство розміщувало в інформаційній щотижневій газеті «Дніпровський металург» об'яви про можливість працевлаштування інвалідів, протягом року направлялися звіти до Запорізького міського центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів і при цьому випадків відмови в працевлаштуванні інвалідів з вини Товариства не виявлено. Оскільки Товариством вжито усіх передбачених законом заходів для працевлаштування інвалідів, то відносно нього не можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 20 цього ж Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 803-XII) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), а Закон № 803-ХІІ втратив чинність.

До 12 липня 2013 року діяв наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» (далі - наказ № 420). Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом № 420, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. З форми самого звіту вбачається, що такий звіт подається при наявності вакансій.

Отже, до 12 липня 2013 року відповідач повинен був подавати звіти до центру зайнятості при наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

З 12 липня 2013 року діє Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (далі - Порядок № 316).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій для організації працевлаштування інвалідів (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом першої інстанції, обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем виконано. Натомість обов'язок щодо повідомлення центру зайнятості про створені робочі місця Товариство до жовтня 2013 року не виконувало. Відповідно до листа Запорізького міського центру зайнятості від 22 березня 2016 року № 758/04-11 Товариством надані звіти лише 9 жовтня 2013 року (60 вакансій), 1 листопада 2013 року (60 вакансій) та 5 грудня 2013 року (10 вакансій).

Вказані обставини дають підстави для висновку про неналежне інформування Товариством центру зайнятості щодо наявності вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за період січень-вересень 2013 року.

З огляду на наведе, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не вжиття Товариством всіх передбачених законодавством заходів для організації працевлаштування інвалідів у 2013 році, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування відносно нього адміністративно-господарських санкцій.

Що ж стосується розміщення у 2013 році Товариством в інформаційній щотижневій газеті «Дніпровський металург» оголошень про наявність вакансій для інвалідів, то такі заходи, відповідно до вимог чинного законодавства не є належним засобом інформування центру зайнятості про вакансії для осіб з інвалідністю, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про виконання відповідачем всіх передбачених законодавством заходів для організації працевлаштування інвалідів у 2013 році.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, зібраним по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, то його законне і обґрунтоване рішення було скасовано апеляційним судом безпідставно.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський