Ухвала суду № 63321839, 06.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 876/3047/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Запотічного І. І.,

за участю секретаря Бедрій Х. П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління патрульної служби у м.Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року по справі № 813/6371/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби у м.Львові про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення позивача, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивача звільнено не уповноваженою на те посадовою особою. Крім того, вважає, що йому не було запропоновано посад, а відтак звільнення не відповідає порядку визначеному чинним законодавством. Як наслідок просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління патрульної служби МВС у м.Львові від 6 листопада 2015 року №28 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення Управління патрульної служби МВС у м.Львові.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення Управління патрульної служби МВС у м.Львові з 7 листопада 2015 року.

Стягнено з Управління патрульної служби МВС у м.Львові на користь ОСОБА_1 43771 грн 38 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов'язкових платежів.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9100 грн 98 коп., за виключенням податків та інших обов'язкових платежів, звернено до негайного виконання.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач не звертався з заявою чи іншим документом, який би виражав акт його волевиявлення на проходження служби. Вказує, що управління патрульної служби МВС у м. Львові на час звільнення позивача підлягало ліквідації , а тому позивачу не зобов'язані були пропонувати можливість його подальшого використання на службі шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу в Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції.

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в їх відсутності без здійснення звукозапису.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Львові №28 о/с від 6 листопада 2015 року майора міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу моніторингу, аналітичного та правового забезпечення УПС МВС у м.Львові, з 6 листопада 2015 року звільнено у запас Збройних Сил за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та згідно з пунктами 10 і 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".

Абзацом першим пункту 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, з наступними змінами та доповненнями, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як передбачено абзацом першим пункту 10 цього ж розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно з абзацом другим цього пункту указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наведені пункти набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону України "Про Національну поліцію" (опублікований 6 серпня 2015 року у Газеті "Голос України" №141-142).

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наказу відповідач при звільненні позивача керувався підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Уряду від 29 липня 1991 року №114, з наступними змінами та доповненнями.

Так, у відповідності до наведеного підпункту особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Дана норма також кореспондується з порядком визначеним у пункті 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", а саме "призначення за згодою", "пропозиція посад" та "проходження конкурсу".

Відтак, звільнення зі служби допускається за умови відсутності можливості подальшого використання на службі позивача, шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу.

Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підпункт "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості (пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України).

Відповідно до пункту 2 розділу І згаданого Положення позивач - майор міліції - відноситься до старшого начальницького складу.

Пунктом 70 цього ж Положення передбачено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться:

до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ;

осіб вищого начальницького складу - відповідно до законодавства.

Як наслідок майор міліції може бути звільнений лише начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у начальника Управління патрульної служби у м.Львові повноважень на звільнення майора міліції - позивача.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на п.2 розділу ІІІ Положення про Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м.Львові, оскільки положення згаданого пункту не вказують на наявність у відповідача повноважень з приводу кадрових питань, в тому числі звільнення, щодо осіб старшого начальницького складу.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта на те, що позивач не вжив заходів з приводу виявлення бажання проходити службу в поліції є беззмістовним, оскільки такі обставини не звільняють суб'єкта владних управлінських функцій від обов'язку дотримуватись порядку звільнення визначеного чинним законодавством, а саме дослідити можливості подальшого використання позивача на службі.

Так, підпункт "з" пункту 64 згаданого Положення викладено у новій редакції - у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації - яка дозволяла перевести позивача в Національну поліцію.

Нова редакція згаданого підпункту набрала чинності 7 листопада 2015 року, з моменту опублікування.

Відтак лише з 7 листопада у позивача формально з'явилась можливість виявити бажання проходити службу в поліції.

Судом першої інстанції також вірно враховано кількість робочих днів визначених у листі Міністерства соціальної політики України від 9 вересня 2014 року №10196/0/14-14/13 та заробітну плату отриману у жовтні та листопаді 2015 року.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної служби у м.Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року по справі № 813/6371/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Запотічний І. І.

Повний текст ухвали складено 9 грудня 2016 року