Ухвала суду № 63320649, 07.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2016 рокусправа № 804/6882/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання:Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 р.

у справі № 804/6882/16

за позовом Громадського формування з охорони громадського порядку "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕКА РУХУ"

до Міністерства охорони здоров'я України

про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

17.10.2016 року до Громадське формування з охорони громадського порядку «Всеукраїнське формування безпека руху» звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров'я України, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 30.09.2016 року за № 101-о.

18.10.2016 року від представника позивача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов Громадського формування з охорони громадського порядку "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕКА РУХУ" в інтересах членів громадського формування залишено без розгляду.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначаючи, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження рохгляду.

Сторони до суду не зявилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У звязку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає, задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано позов про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України від 30.09.2016 року за № 101-о «Про звільнення ОСОБА_1В.»

18.10.2016 року представником Громадського формування з охорони громадського порядку "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕКА РУХУ" подано заяву, в якій без будь-яких обґрунтувань ставилось питання про відкликання позовної заяви та залишення її без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду в зв'язку з її відкликанням позивачами, суд першої інстанції керувався п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України.

При цьому, судом першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 51 КАС України взагалі не було досліджено підстави, з яких позивачі відмовились від позову.

В свою чергу, згідно до ч. 4 ст. 51 КАС України суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Колегія суддів зауважує, що згідно із викладеним у статті 11 КАС України принципом диспозитивності, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, відповідно до принципу диспозитивності сторони вільно розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такими правами є насамперед: право на звернення до суду за захистом; право змінити свої вимоги або відмовитися від них; право визнати вимоги іншої сторони або не визнавати їх; право за взаємною згодою припинити спір (примиритися).

Однак принцип диспозитивності в адміністративному судочинстві обмежений і його реалізація підконтрольна суду, що обумовлено іншим принципом офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частини четверта, п'ята статті 11, частина друга статті 69, частина п'ята статті 71 КАС України) і має на меті забезпечення більш ефективного судового захисту прав і свобод осіб у стосунках з державою.

Високий ступінь втручання суду обумовлений публічним характером спорів, підсудних адміністративним судам, який полягає, зокрема, у тому, що результати їхнього вирішення можуть мати значення не лише для сторін, а для широкого кола осіб.

Таким чином, реалізація диспозитивних прав в адміністративному судочинстві перебуває під контролем суду. Метою такого контролю є захист прав, свобод, інтересів сторін та будь-яких інших осіб при розпорядженні сторонами своїми правами щодо заявлених вимог. Контроль суду здійснюється, зокрема, через процедури прийняття судом відмови позивача від адміністративного позову або відкликання позовної заяви чи визнання відповідачем позову. Так, суд не може прийняти відмову позивача від адміністративного позову чи відкликання позовної заяви, визнання адміністративного позову відповідачем, якщо внаслідок цього будуть порушені норми права або чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Інакше кажучи, відповідальність за правомірність цих дій в адміністративному судочинстві покладена на суд, а не на сторони.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення заяви представника позивача щодо відкликання позовної заяви, повинен був перевірити підстави, які викликали подання такої заяви, зясувати, чи розуміють позивачі правові наслідки такої дії, а також чи не порушить залишення позовної заяви без розгляду чиїх-небудь прав, інтересів або обовязків, а в данному випадку права та інтереси ОСОБА_1В

В звязку із зазначеним, судом першої інстанції неправомірно оскаржуваною ухвалою залишив позовну заяву без розгляду, задовольняючи клопотання про відкликання позовної заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та постановляє нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 199, 202, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 р. у справі № 804/6882/16 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак