Постанова № 63320507, 06.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа № 906/741/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Маціщук А.В.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 04.04.2016р.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Житомирської області від "26" вересня 2016 р.

у справі № 906/741/16 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А.", м.Рівне

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Житомир

про стягнення 754 744,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26 вересня 2016 року у справі №906/741/16 позов Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." 55650,72 грн. - 3% річних; 699093,29 грн. - інфляційних втрат; 11321,16 грн. - судового збору.

Повернуто ухвалою суду Акціонерному товариству Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." - 113,21грн. судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося із апеляційною скаргою, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права та при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи (арифметичні помилки).

Щодо 3% річних зазначає таке.

З посиланням на п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вважає, що 3 % річних обраховані неправильно. Суд першої інстанції не дослідив розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, а саме позивачем неправомірно нараховано відсотки на прострочену заборгованість відповідача по день фактичної сплати заборгованості включно, в той час як останнім вважається день, що передує оплаті заборгованості.

А також, за період з 14.11.2014 року по 26.11.2014 року заборгованість становила 1124232,70грн. а не 1124323,70грн., а як наслідок, на думку відповідача, і відсотки мають бути менші.

Щодо нарахування інфляційних втрат вказує наступне.

З посиланням на ст. 625 ЦК України, п. 1.9, абз. 2,3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" вважає, що правильним буде такий розрахунок інфляційних:

1382011,71 * 109,6% - 1382011,71 = 132673,12

1331089,73 * 105,3% - 1331089,73 = 70547,76

1124232,70 * 101,9% - 1124232,70 = 21360,42

928032,83 * 144,9% - 928032,83 =416686,74

845024,19 * 99,0% - 845024,19 = - 8450,24

799109,40 * 107,9% - 799109,40 =63129,64

Разом = 695947,44 грн.

Просить змінити рішення господарського суду Житомирської області від 26 вересня 2016року у справі №906/741/16 про часткове задоволення позову в частині стягнення іншого розміру 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Щодо 3% річних вказує наступне.

В позовній заяві розрахунок 3% річних здійснювався з початкової дати виникнення заборгованості по дату зменшення розміру заборгованості (включно). Однак, вказує позивач, ними до початку розгляду справи по суті було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в тому числі розміру 3 % річних з 55 764,31 грн. до 55 650,72 грн. з врахуванням п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14.

Так, розрахунок 3% річних з 17.07.2014 року по 11.07.2016 року здійснено із врахуванням часткового погашення боргу, а саме:

Станом на 17.07.2014 року борг становив - 1 382 011,71 грн.

- 26.08.2014р. зменшення боргу на суму 21 525,58 грн., залишок боргу 1 360 486,13 грн.;

- 27.08.2014р. зменшення боргу на суму 29 396,40грн., залишок боргу 1 331 089,73 грн.;

- 13.11.2014р. зменшення боргу на суму 206 857,03грн., залишок боргу 1 124 323,70 грн.;

- 26.11.2014р. зменшення боргу на суму 20 533,61грн., залишок боргу 1 103 699,09 грн.;

- 28.11.2014р. зменшення боргу на суму 175 666,26 грн., залишок боргу 928 032,83 грн.;

- 17.06.2015р. зменшення боргу на суму 83 008,64 грн., залишок боргу 845 024,19 грн.;

- 22.07.2015р. зменшення боргу на суму 44 914,79 грн., залишок боргу 799 109,40 грн.

- 11.07.2016р. відбулося повне погашення боргу.

Таким чином різниця складає 113,59 грн., згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог, за період з 17.07.2014р. по 25.08.2014р. на суму 1382011,71 грн. = 4543,60 грн.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що за період з 14.11.2014р. по 26.11.2014р. заборгованість становила 1 124 232,70 грн., а не 1 124 323,70 грн., як вказано у розрахунку.

Дійсно в позовній заяві, вказує позивач, в розрахунку наявна технічна описка, однак сам розрахунок 3% річних за період з 14.11.2014р. по 26.11.2014р. здійснено правильно із суми боргу за вказаний період у розмірі 1 124 232,70грн., а тому розмір 3% річних вказано правильно.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних в сумі 55 650,72 грн. прийнято з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в тому числі 3% річних, розрахованих у відповідності до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 року № 14.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що доводи скаржника про неправильність розрахунку 3% річних є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо нарахування інфляційних втрат позивач звертає увагу на наступне.

В позовній заяві розрахунок інфляційних втрат здійснювався з початкової дати виникнення заборгованості по дату зменшення розміру заборгованості (включно).

Однак, до початку розгляду справи по суті Позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в тому числі розміру інфляційних втрат з 706 527,88 грн. до 699 093,29 грн., з урахуванням п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 року № 14, згідно з яким розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Таким чином, було здійснено наступний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.04.2014року по 30.06.2016 року, який прийнято до уваги судом першої інстанції:

- на суму боргу 1382011,71 грн. за квітень - липень 2014 року індекс інфляції - 1,08731 = 120 661,30 грн.;

26.08.2014р. зменшення боргу на суму 21 525,58 грн., 27.08.2014р. зменшення боргу на суму 29 396,40 грн., залишок боргу на останній день серпня 2014 року - 1 331 089,73 грн.

- на суму боргу 1331089,73 грн. за серпень 2014 р. індекс інфляції - 1,008 = 10 648,72 грн.;

- на суму боргу 1331089,73 грн. за вересень - жовтень 2014 р. індекс інфляції - 1,053696 = 71 474,19 грн.;

13.11.2014р. зменшення боргу на суму 206 857,03 грн., 26.11.2014р. зменшення боргу на суму 20 533,61 грн., 28.11.2014р. зменшення боргу на суму 175 666,26 грн., залишок боргу на останній день листопада 2014 року - 928 032,83 грн.

- на суму боргу 928 032,83 грн. за листопад 2014 р. індекс інфляції - 1,019 = 17 632,62 грн.;

- на суму боргу 928 032,83 грн. за грудень 2014 р. - травень 2015 р. індекс інфляції - 1,44351 = 411 591,75 грн.

17.06.2015р. зменшення боргу на суму 83 008,64 грн.

залишок боргу на останній день червня 2015р. - 845 024,19 грн.

- на суму боргу 845 024,19 грн. за червень 2015р. індекс інфляції 1,004 = 3 380,10 грн.

22.07.2015р. зменшення боргу на суму 44 914,79 грн.

залишок боргу 799 109,40 грн.

11.07.2016р. відбулося повне погашення боргу.

- на суму боргу 799 109,40 грн. за серпень 2015р. - червень 2016р. індекс інфляції 1,07972 = 63 704,61 грн.

Загальна сума інфляційних втрат за період з 01.04.2014 року по 30.06.2016 року становить:

120 661,30 грн. + 10 648,72 грн. + 71 474,19 грн. + 17 632,62 грн. + 411 591,75 грн. + 3380,10грн. + 63 704,61 грн. = 699 093,29 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 699 093,29 грн. прийнято з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в тому числі інфляційних втрат, розрахованих у відповідності до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 року №14.

Таким чином, вважає, що доводи скаржника про неправильність розрахунку інфляційних втрат є необґрунтованими та безпідставними.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Вказав, що було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 року №14, у зв'язку із чим було подано заяву про зменшення позовних вимог. Крім того, під час обрахунку інфляційних втрат керувалися п. 3.2. постанови Пленуму від 17.12.2013 року №14, оскільки у листі ВСУ від 03.04.1997 року № 62-97р вказано лише рекомендації щодо такого нарахування. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду.

06.12.2016р. від Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку із участю представника у іншому засіданні у справі №909/991/16 у режимі відеоконференції та враховуючи доводи апеляційної скарги.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про час та місце апеляційного перегляду справи, явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у матеріалах справи доказами, у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням від 10.07.2014р. у справі № 906/473/14 господарський суд Житомирської області позовні вимоги Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." (Рим, Італія) в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." до ДП "Житомирський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 1382011,71 грн. основного боргу, 127746,19 грн. 3% річних, 154386,40 грн. інфляційних, 33282,89грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.11.2014р. розстрочено виконання рішення. Однак у зв'язку із неповним виконанням відповідачем рішення суду та наявності заборгованості подав до органу виконавчої служби наказ на примусове виконання рішення суду від 10.07.2014р..

11.07.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_3 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області № 906/473/14, виданого 10.09.2014р..

За доводами позову та наявними у матеріалах справи документами, станом на день подачі позову до суду, 11.07.2016р. відбулося погашення заборгованості, стягнутої на підставі рішення господарського суду Житомирської області від 10.07.2014р. у справі № 906/473/14.

Позивач, вважаючи, що він вправі вимагати стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.07.2014року та до повного погашення 11.07.2016 року заборгованості, звернувся із позовом до ДП "Житомирський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України про стягнення 55650,72 грн. - 3% річних, 699093,29 грн. - інфляційних втрат, всього - 754 744,01 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2016р.).

Обґрунтовуючи позов, з посиланням на ст. 625 ЦК України, п.п. 5.1, 7.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.11.2013р. зазначає, що заборгованість, яка виникла у відповідача на підставі договору купівлі - продажу та стягнута згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.2014р. у справі № 906/473/14, стягнута ДВС лише 11.07.2016р., тому він вправі звернутися до суду з позовом по стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.07.2014року та до повного погашення заборгованості - 11.07.2016року, оскільки закон не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 26 вересня 2016 року у справі №906/741/16 позов Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Акціонерного товариства Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." 55650,72 грн. - 3% річних; 699093,29 грн. - інфляційних втрат; 11321,16 грн. - судового збору.

Повернуто ухвалою суду Акціонерному товариству Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А. в особі Представництва "Тодіні Коструціоні ОСОБА_2П.А." - 113,21грн. судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 610 ЦК визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно із нормами п. 7.1 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. зокрема, визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахування та нарахування 3% річних на заборгованість, визначену судовим рішенням, можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Повний текст рішення у справі №906/473/14 від 10.07.2014р. виготовлено 16.07.2014р.

Так, звертаючись із позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 55650,72 грн. за період з 17.07.2014р. по 10.07.2016р. та інфляційні втрати в розмірі 699093,29 грн. за період з 01.04.2014р. по 30.06.2016р..

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, погоджується із судом першої інстанції про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 55650,72 грн. та інфляційних втрат в розмірі 699093,29 грн.

Щодо твердження відповідача про те, що 3% річних нараховані неправильно, а саме з порушенням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (позивачем неправомірно нараховано відсотки на прострочену заборгованість відповідача по день фактичної сплати заборгованості включно, в той час як останнім вважається день, що передує оплаті заборгованості), а також, за період з 14.11.2014 року по 26.11.2014 року заборгованість становила 1124232,70грн. а не 1124323,70грн., а як наслідок, на думку відповідача, і відсотки мають бути менші, колегія суддів зазначає наступне.

Так, із детального розрахунку, наданого позивачем до суду апеляційної інстанції, убачається, що позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог було враховано п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та здійснено перерахунок з урахуванням здійснених відповідачем проплат, а також колегія суддів звертає увагу, що зазначення у первісному розрахунку суми 1124323,70грн. замість 1124232,70грн. є опискою, оскільки сам розрахунок 3% річних за період з 13.11.2014р. по 25.11.2014р. здійснено правильно із суми боргу за вказаний період у розмірі 1 124 232,70 грн., а тому розмір 3% річних у сумі 1 201,33 грн. обраховано правильно.

За наведеного вище, судова колегія приходить до висновку, що вказані доводи відповідача є безпідставними та спростованими наявними у справі доказами, викладеним вище.

Щодо інфляційних нарахувань слід вказати таке.

В апеляційній скарзі відповідач наводить свій розрахунок, не вказуючи періодів нарахування.

Так, як убачається із розрахунку позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, він правомірно здійснив нарахування інфляційних втрат за періоди: квітень - липень 2014р. у розмірі 120 661,30 грн. (1382011,71грн. х 108,731); червень 2015 р. - у розмірі 3380,10 грн. (845024,19 грн. х 100,4%); серпень 2015 р. - червень 2016р. - у розмірі 63 704,61 грн. (799 109,40 х 107,972%), всього - 187 746,01грн.. Таким чином, відповідно до поданого позивачем розрахунку, нарахування було здійснене не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу та з урахуванням абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Крім того, нарахування здійснювалося з урахуванням здійснених відповідачем проплат, тобто на суму, яка залишалася на кінець місяця за мінусом проплат, відповідно до п. 1.9 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р..

Проте, за періоди: з серпня по жовтень 2014р. на суму боргу у розмірі 1 331 089,73 грн. нараховано інфляційні втрати у розмірі 82 122,91 грн., в т.ч. за серпень 2014р. нараховано окремо 10 648,72 грн. інфляційних втрат; з листопада 2014р. по травень 2015р. на суму боргу 928 032,83грн. нараховано інфляційні втрати у розмірі 429 224, 37 грн., в т.ч. за листопад 2014р. - окремо 17 632,62 грн., всього - 511 347,28грн., тоді як правильним буде нарахування інфляційних втрат у вказаних періодах за сукупним індексом інфляції і становитиме 519 538,22 грн.: період серпень - жовтень 2014р. - 82 527,56 грн. (1331089,73х106,2%); період листопад 2014р. - травень 2015р. - 437 010,66грн. (928032,83 х 147,09%).

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати, нараховані за період квітень 2014р. - червень 2016р. у розмірі 699 093,29 грн., тобто у меншому розмірі, ніж підлягало нарахуванню (707 284,23 грн.), що є його правом.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що предметом позову у даній справі є стягнення 754 744,01 грн., з яких 55 650,72 грн. 3% річних, 699 093,29 грн. інфляційних втрат, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2016р., проте судом першої інстанції у вступній частині рішення зазначено ціну позову 762 292,19 грн., а у п.1 резолютивної частини - про часткове задоволення позову, тоді як у мотивувальній частині рішення та п. 2 резолютивної частини зазначено про стягнення 55 650,72 грн. 3% річних та 699 093,29 грн. інфляційних втрат, всього - 754 744,01 грн., що є задоволенням позову у повному обсязі.

Зазначене у п.1 резолютивної частини оскарженого рішення про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції розцінює як описку, яка не зачіпає суті рішення та може бути виправлена судом першої інстанції у порядку ст. 89 ГПК України.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 26.09.2016р. у справі № 906/741/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.09.2016р. у справі №906/741/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

2. Справу №906/741/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Маціщук А.В.