Рішення № 63320024, 08.12.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2016 Справа № 920/1063/16

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Союз медицини та

технології, м. Київ,

до відповідачаОСОБА_1 охорони здоров`я Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 фінансів Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

про стягнення 172 654 грн. 84 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 (довіреність № 64 від 16.06.2016);

Від відповідача ОСОБА_4 (довіреність № 01-25/6/1405 від 03.08.2016);

Від третьої особи ОСОБА_5 (довіреність № 02-01-49/283 від 22.03.2016);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 172 654 грн. 84 коп., в тому числі 118 187 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 54 467 грн. 80 коп. 3% річних у звязку з несвоєчасною оплатою товару відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 15/11-2012 від 21.11.2012.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 10328 від 17.11.2016), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що управління охорони здоров'я є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів державного та місцевого (обласного) бюджетів, заборгованість за договором виникла внаслідок неперерахування Головним управлінням державної казначейської служби України у Сумській області коштів у сумі 1406988,56 гривень із рахунків відповідача на рахунки позивача. Кредиторська заборгованість у січні 2013 року органом казначейської служби не перереєстрована, що унеможливило у подальшому отримання коштів Державного бюджету управлінням охорони здоров'я для погашення заборгованості перед ТОВ Союз медицини та технології.

ОСОБА_2 фінансів Сумської обласної державної адміністрації подав письмове пояснення по справі № 02.1-29/1035 від 07.12.2016, в якому вказує, що згідно з п.3 ч.1 ст. 89 Бюджетного кодексу України заклади охорони здоровя фінансуються з відповідних міських і районних бюджетів, бюджетні призначення на придбання медичного обладнання відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та рішення Сумської обласної ради від 27.12.2011 «Про обласний бюджет Сумської області на 2012 рік» надавалися головному розпоряднику коштів (управлінню охорони здоровя Сумської обласної державної адміністрації) за рахунок субвенції з державного бюджету. Виділення з обласного бюджету коштів на погашення кредиторської заборгованості, сплату 3% річних та інфляційних витрат порушує принцип самостійності бюджетної системи України, затверджений статтею 7 Бюджетного кодексу України, згідно з яким Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними, тобто органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобовязання держави. З огляду на викладене, ОСОБА_2 фінансів не вбачає правових підстав для виділення коштів з обласного бюджету на погашення заборгованості по договору №15/11- 2012 від 21.11.2012 про закупівлю товарів за бюджетні кошти, коштів для сплати 3% річних та інфляційних витрат на загальну суму 172 654,84 грн., що виникли у відповідача перед позивачем.

Позивач подав додаткові письмові пояснення № 194 від 06.12.2016 в обґрунтування позовних вимог.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 28.09.2015 у справі № 920/1322/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології, м. Київ, до відповідача ОСОБА_1 охорони здоровя обласної державної адміністрації, м. Суми, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області, м. Суми, про стягнення 2 582 430 грн. 15 коп., яке набрало законної сили 13.10.2015, позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 охорони здоровя обласної державної адміністрації, (вул. Троїцька, буд. 57, м. Суми, 40022, код 02013142) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології (пр. Московський, буд. 21, м. Київ, 04655, код 30789159) 1 406 988 грн. 56 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 15/11-2012 від 21.11.2012, 1 072 403 грн. 77 коп. інфляційних збитків, 103 037 грн. 82 коп. 3 % річних за період з 29.01.2013 по 08.07.2015, 51 648 грн. 60 коп. судового збору. Судом під час розгляду справи № 920/1322/15 встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 15/11-2012 від 21.11.2012, позивач зобовязується у 2012 році поставити відповідачу товар (обладнання) згідно специфікації, а останній, в свою чергу, зобовязується прийняти та оплатити товар, який передає у власність згідно розподілу: Лот 1 - Роменській центральній районній лікарні, Охтирській центральній районній лікарні; лот 2 Білопільській центральній районній лікарні; лот 3 Середино-Будській центральній районній лікарні на умовах договору. За актами здачі-прийняття медичного обладнання від 04.12.2012 та від 17.12.2012, позивачем поставлено, а відповідачем отримано обладнання загальною вартістю 4 832 899 грн. 60 коп. За актом від 04.08.2014 позивачу повернуто медичне обладнання на суму 1 712 955 грн. 52 коп. Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача, 19.12.2012 відповідачем здійснено часткову оплату отриманого обладнання на суму 1 712 955 грн. 52 коп. Заборгованість за поставлений товар складає 1 406 988 грн. 56 коп.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався за отриманий товар відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 15/11-2012 від 21.11.2012року, не зважаючи на рішення суду у справі № 920/1322/15 боргу в сумі 1 406 988 грн. 56 коп. не повернув, чим порушив виконання грошового зобовязання, у звязку з чим відповідачу нараховані 3% річних в сумі 54 467 грн. 80 коп. та інфляційні збитки в сумі 118 187 грн. 04 коп., виходячи з суми заборгованості в розмірі 1 406 988 грн. 56 коп. за період з 09.07.2015 по 21.10.2016 на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що управління охорони здоров'я є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів державного та місцевого (обласного) бюджет, заборгованість за договором виникла внаслідок неперерахування Головним управлінням державної казначейської служби України у Сумській області коштів у сумі 1406988,56 гривень із рахунків відповідача на рахунки позивача. Кредиторська заборгованість у січні 2013 року органом казначейської служби не перереєстрована, що унеможливило у подальшому отримання коштів Державного бюджету управлінням охорони здоров'я для погашення заборгованості перед ТОВ Союз медицини та технології.

Статтями 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

При цьому норми ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідачем не подано доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 1 406 988 грн. 56 коп., такі докази в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, відсутність бюджетного фінансування на оплату поставленого позивачем обладнання відповідно до умов укладеного між сторонами договору, не звільняє відповідача від обовязку оплатити товар та від відповідальності за порушення зобовязання.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

В разі відсутності коштів для оплати, відповідач був вправі з моменту виявлення відсутності коштів для оплати товару повернути останній, а не приймати його.

Суд, при цьому, враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04), Верховного суду України у справі № 11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про стягнення коштів, Вищого господарського суду України у листі "Про практику вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду" від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013.

Стосовно посилань відповідача на те, що прострочення виконання зобовязання сталося внаслідок неперерахування Головним управлінням державної казначейської служби України у Сумській області коштів слід зазначити наступне.

Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011року № 460/2011, останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Відповідно до п. 1 ст. 4 зазначеного положення, казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні розрахунково-касове обслуговування це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

На підставі викладеного, враховуючи, що зобовязання з оплати 1 406 988 грн. 56 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 15/11-2012 від 21.11.2012 відповідачем не виконано, прийняття господарським судом рішення від 28.09.2015 у справі № 920/1322/15 про задоволення вимог позивача в цій частині, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, перевіривши обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 118 187 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 54 467 грн. 80 коп. 3% річних правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2589 грн. 82 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 охорони здоровя Сумської обласної державної адміністрації (вул. Троїцька, буд. 57, м. Суми, 40022, код 02013142) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Союз медицини та технології (пр. С.Бандери, буд. 21, м. Київ, 04073, код 30789159) 118 187 грн. 04 коп. інфляційних збитків, 54 467 грн. 80 коп. 3% річних, 2589 грн. 82 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2016

Суддя Є.А. Жерьобкіна