Ухвала суду № 63318627, 06.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.12.2016 Справа № 904/10083/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Калиниченко Л.М.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від кредитора: Авер'янов С.М., дов.№б/н від 15.12.14р., ПАТ "Укрсоцбанк"

Гончарова О.В., представник Steel Industrial Company LLP

від боржника: не з'явився

в засіданні приймали участь: Ковальова О.В., розпорядник майна

розглянувши позовну заяву

позивача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ

до відповідача 1 - ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ,

відповідача 2 - Steel Industrial Company LLP

про визнання недійсним контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р.

у справі № 904/10083/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", 49019, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 32698053

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ до відповідача 1 - ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ, відповідача 2 - Steel Industrial Company LLP про визнання недійсним контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р. у справі № 904/10083/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", 49019, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 32698053.

Ухвалою від 21.11.16р. господарський суд призначив судове засідання на 06.12.16р. для розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ заява за № 08.42-186/85-2816 від 06.07.16р. про визнання недійсним контракту № 37682380/12 від 06.12.12р.

В судове засідання не з'явився представник відповідача 1 - ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

До господарського суду надійшли наступні документи:

- 01.12.16р. від представника Steel Industrial Company LLP заперечення на позовну заяву;

- 02.12.16р. відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", на позовну заяву;

- 02.12.16р. відзив розпорядника майна Ковальової О.В. за № 01-29/305 від 02.12.16р. на заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р.;

- 06.12.16р. заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про розгляд справи без участі представника.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ вважає, що розглянути справу неможливо без участі представника відповідача 1.

Відповідач 2 вважає, що підстав для відкладення розгляду даного позову немає, оскільки відповідач 1 направив відзив на позовну вимогу, просить суд розглянути справу без участі представника відповідача 1.

Вислухавши представників позивача, відповідача 2, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути даний позов без участі представника відповідача 1.

15.08.16р. від ПАТ "Укрсоцбанк" надійшли клопотання за № 08.42-186/85-3345 від 12.08.2016р. та № 08.42-186/85-3346 від 12.08.2016р., в якому просить суд витребувати наступні документи:

* у Steel Industrial Company LLP, London, England (Стіл Індастріал Компані ЛЛП, Лондон, Англія) (відповідача-1 за заявою) оригінал укладеного контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р. (з усіма додатками до нього), листів-претензій та відповідей на них (від 07.02.2013р. № б/н, 11.02.2013р. № б/н, 21.02.2013р. № б/н, 25.02.2013р. № б/н, 04.08.2015р. № б/н, 10.08.2015р. № б/н) з підтверджуючими документами надсилання (квитанції відділення поштового зв'язку, тощо) та акт взаєморозрахунків;

* витребувати у ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" (відповідач-2 за заявою) оригінал укладеного контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р. (з усіма додатками до нього), листів-претензій та відповідей на них (від 07.02.2013р. № б/н, 11.02.2013р. № б/н, 21.02.2013р. № б/н, 25.02.2013р. № б/н, 04.08.2015р. № б/н, 10.08.2015р. № б/н) з підтверджуючими документами надсилання (квитанції відділення поштового зв'язку, тощо), журнал реєстрації вхідної і вихідної кореспонденції та акт взаєморозрахунків;

-12.09.16р. від розпорядника майна Ковальової О.В. проміжний звіт за період з 10.08.16р. по 12.09.16р.;

- 10.10.16р. від розпорядника майна Ковальової О.В. проміжний звіт за період з 12.09.16р. по 10.10.16р.;

- 10.11.16р. від розпорядника майна Ковальової О.В. проміжний звіт за період з 10.10.16р. по 10.11.16р.

На вимогу даного клопотання відповідач 2 для огляду в судовому засіданні надав оригінали наступних документів:

- контракт № 37682380/12 від 06.12.2012р., листи-претензії та відповіді на них, відповідно до вказаних дат, зазначених в клопотанні позивача.

В оригінали не було представлено:

- квитанції відділення поштового зв'язку, журнал реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, акт звірки взаєморозрахунків між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Відповідач 2 вважає, що не представлені документи, не можуть вплинути на результат розгляду даного позову.

Позивач оглянув вищеозначені документи в оригіналі, вважає, що без поштових квитанцій, в оригіналі, щодо направлення листів-претензій, журналу реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, а також Акту взаєморозрахунків між відповідачем 1 та відповідачем 2 не можливо розглянути позов.

Вислухавши думку представників позивача та відповідача 2, оглянувши в судовому засіданні надані відповідачем 2, в оригіналі, вищеозначені документи, суд вважає за можливе розглянути даний позов без надання відповідачем 2 в оригіналі поштових квитанцій в підтвердження листування та направлення претензій, журналу вхідної та вихідної кореспонденції, акту взаєморозрахунків між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" (надалі - позивач) підтримує подану заяву, просить суд визнати недійсним з моменту укладення контракт № 37682380/12 від 06.12.12р., укладений між відповідачем 1 - ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ та відповідачем 2 - Steel Industrial Company LLP, стягнути з відповідача 1 - ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ, відповідача 2 - Steel Industrial Company LLP на користь позивача судовий збір у розмір 2 756,00грн.

Позивач пояснив, що він є конкурсним кредитором, вимоги у сумі 15 033 438,85грн. включені до реєстру вимог кредиторів, що підтверджується ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.16р. по справі №904/10083/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", 49019, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 32698053 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.16р.

Крім того, Позивач посилається на Генеральний договір №085/12/13-011 від 19.08.13р., укладений між Позивачем та Відповідачем-1.

В зазначеному договорі, в п.3.3.7 передбачено, що Відповідач-1 зобов'язаний без попередньої письмової згоди ПАТ "Укрсоцбанк" (Позивача) не здійснювати наступні операції у разі якщо сума цих операцій перевищує більше як 50% ліміту кредитування, а саме: не здійснювати втручання необоротних активів, в тому числі шляхом продажу, міни, дарування, передачі в якості вкладу до статутного капіталу фонду суб'єктів господарювання, обтяжувати свої необоротні активи будь-якими зобов'язаннями. Позивач вважає, що подана позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач зазначив, що 06.12.12р., між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 був укладений контракт №37682380/12.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 20.12.13р., Відповідач-1 зобов'язався сплатити кошти за контрактом та вибрати весь товар у строк до 03.08.15р.

Загальна сума вказаного контракту складає суму - 3 008 839, 47 євро, що за курсом НБУ на 06.12.12р. складає 31 420 874, 30 грн. (1 044, 2855 за 100 євро).

Позивач вважає, що Відповідач-1 умисно без мети досягнення реальних правових наслідків - ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України не повідомив ПАТ "Укрсоцбанк" про зобов'язання за контрактом, з метою штучного створення кредиторської заборгованості.

Позивач зазначив, що Додатковим договором №3 від 15.10.13р. про надання банківської гарантії платежу до Генерального договору про здійснення кредитування №085/12/13-04 від 19.08.13р. передбачено, що Позивач надає гарантію забезпечити платіжні зобов'язання Відповідача-1 перед нерезидентом.

Натомість Відповідач-1, не звернувся до Позивача, так як він є гарантом по забезпеченню платіжного зобов'язання, що змушує ПАТ "Укрсоцбанк" зробити висновок, що Відповідач-1 не мав наміру розраховуватися з Відповідачем-2.

Також, Позивач просить суд звернути увагу, що 10.03.15р. Державна виконавча служба винесла постанову №46805668, якою накладено арешт на все рухоме майно, яке належить Відповідачу-1, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна. Натомість Відповідач-1 всупереч постанові від 10.11.15р. перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача-2 кошти в сумі 1480, 698 євро.

Відповідач-1 направив 02.12.16р. відзив №146 з якого вбачається наступне.

Статтею 207 Господарського кодексу України визначені підстави за яких умов правочин може бути визнаний недійсним, а саме:

- укладений учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), тощо.

Позивач не вказує в чому саме укладений контракт від 06.12.12р. не відповідає Статуту відповідача або позивача.

Відповідач-1 вважає, що з позовом про визнання правочину недійсним має право звернутись або одна із сторін правочину або державний орган. Банк не є стороною у контракті.

Крім того, контракт з Відповідачем-2 було укладено 06.12.12р., а Генеральна кредитна угода була укладена 19.08.13р. Під час укладення Конракту між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, останні не могли знати щодо обмеження у майбутньому ліміту кредитування, зазначеного в п.3.3.7 Генеральної кредитної угоди від 19.08.13р.

Відповідач-1 у відзиві зазначив, що не звертався за допомогою до ПАТ "Укрсоцбанк" щодо виконання вищезазначеного контракту, оскільки останній поклав би на нього непомірний відсоток за користування кредитним контрактом, але це не є підставою для визнання контракту недійсним.

Відповідач-1 вважає, що не є підставою для визнання недійсним правочину те, що під час оплати за контрактом суми в розмірі 1480, 698 євро, на рухоме майно було накладено арешт виконавчого службою від 10.03.15р.

Після вказаного арешту, Відповідач-1 продовжував виконувати свої зобов'язання перед Позивачем щодо сплати щомісячних платежів до жовтня 2015р., а 30.11.15р. господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження по справі №904/10083/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", 49019, м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Ударників, буд.27, код ЄДРПОУ 32698053.

Крім того, від виконавчої служби не було скарг до господарського суду Дніпропетровської області щодо вчинення перешкод виконавчій службі саме Відповідачем-1.

Відповідач-1 вважає, що позивачем не доведено жодної підстави для задоволення позову, у зв'язку з чим просить суд відмовити у повному обсязі.

Відповідач-2, також, направив до господарського суду Дніпропетровської області заперечення на позовну заяву, яка надійшла 01.12.16р.

Представник Відповідача 2 пояснив, що заявлений позивачем позов є необґрунтований, безпідставний, не доведений в судовому засіданні.

З п.3.3.7. генерального договору від 19.08.13р. укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 не передбачено, що останній повинен був повідомити Банк (позивач) про всі договори чи контракти, які були раніше укладені з іншими контрагентами.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача.

Вислухавши присутніх в судовому засіданні представників, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з п.п. 2,7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч.10 ст.16 Господарського процесуального кодексу України справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положенням ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Як свідчить з реєстру вимог кредиторів ПАТ "Укрсоцбанк" є конкурсним кредитором, вимоги якого включені до шостої черги задоволення. Решта заявлених грошових вимог включені позачергово.

Тобто у Позивача є право звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним контракту №37682380/12 від 06.12.12р. укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, посилаючись на ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки на думку Позивача останній був укладений без мети досягнення реальних правових наслідків. Підставою для визнання недійсним вищезазначеного контракту Позивач вважає наступні підстави:

- Відповідач-1 11.11.15р. перерахував на рахунок Відповідача-2 попередню оплату, відповідно до Специфікації №1 та контракту № 37682380/12 від 06.12.12р. у розмірі 1480,68 євро, але в цей час державною виконавчою службою було арештовано майно Відповідача-1, тощо;

- недодержання в момент виникнення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України укладений договір не створює юридичних наслідків.

Статтею 180 Господарського кодексу України та ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.

Істотними умовами є умови, визначені за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, відповідно до пп.1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з положень ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Cтаттею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такі докази Позивачем суду не надані.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач-1 до жовтня 2015р. продовжував виконувати свої зобов'язання як перед ПАТ "Укрсоцбанк" щодо сплати щомісячних платежів, так і перед Відповідачем-2 щодо перерахування 11.11.15р. коштів відповідно до контракту №37682380/12 від 06.12.12р.

Крім того, договір кредитування укладений між Позивачем та Відповідачем-1 значно пізніше, ніж оспорюваний Позивачем контракт.

В п.3.3.7 Генерального договору зазначено, що Відповідач-1 зобов'язаний без попередньої письмової згоди ПАТ "Укрсоцбанк" не здійснювати операції у разі якщо ціна цих операцій перевищує більше 50% ліміту кредитування. Загальна сума ліміту складала 40 000 000,00 грн.

По-перше, Позивач не довів, що спірний контракт, який укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, повинен погоджуватись з ПАТ "Укрсоцбанк", при здійсненні платежу, а по-друге, Відповідач-1 здійснив оплату 11.11.15р. на рахунок Відповідача-2 у сумі 36 098, 91 грн. (1480, 698 євро), що не перевищує 50% ліміту.

Посилання Позивача що накладення арешту на майно Відповідача-1, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Тобто, порушення вимог закону після укладання правочину не можуть спричинити його недійсність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Позивач не довів, що Відповідач-1 та Відповідач-2 уклали контракт №37682380/12 від 06.12.12р. без мети досягнення реальних правових наслідків, а лише з метою штучного створення кредиторської заборгованості.

Вищезазначені норми Закону саме на Позивача покладають обов'язки доказування та надання відповідних доказів в обґрунтування заявлених вимог.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", покладає на заявника довести наявність обставини, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене. керуючись ст.ст. 41, 12, 16, 33, 34, 43, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 6, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ до відповідача 1 - ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ, відповідача 2 - Steel Industrial Company LLP про визнання недійсним контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р.

Суддя Л.М. Калиниченко