Ухвала суду № 63318251, 07.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначала, що в період з 07 жовтня 2013 року по 26 листопада 2014 року працювала у відповідача на посаді начальника відділу маркетингу та на підставі наказу № 378 від 12 серпня 2014 року звільнена у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12 листопада 2014 року. У зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному, дату звільнення було змінено на 26 листопада 2014 року.

Посилаючись на те, що профспілка не давала згоду на її звільнення, що свідчить про порушення процедури звільнення, а наказ від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення», на підставі якого її було звільнено з роботи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2015 року скасований, просила: поновити строк звернення до суду; скасувати накази Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 12 листопада 2014 року №92/ок та від 26 листопада 2014 року № 524 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу маркетингу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України»; поновити її на посаді начальника відділу маркетингу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення й стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 листопада 2014 року і до моменту винесення судом рішення про поновлення на посаді.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та постановити по справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши представника відповідача, яка просила апеляційну скаргу відхилити, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Як убачається з матеріалів справи, наказом № 378 від 12 серпня 2014 року «Про скорочення штату і чисельності працівників Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» у зв'язку із складним фінансовим станом, і потребою скорочення витрат на утримання Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, керуючись положеннями п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12 листопада 2014 року скорочені посади, в тому числі і посада начальника відділу маркетингу, яку обіймала ОСОБА_1 (а.с.16-18 т.1).

Встановлено, що 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 була попереджена про наступне скорочення і цього ж дня їй було запропоновано вакантні на той час посади, проте позивачка відмовилась від запропонованої роботи, що підтверджується актом від 12 серпня 2014 року (а.с.130,133).

Зі справи убачається, що листом від 11 листопада 2014 року за № 91 первинна профспілкова організація Концерну РРТ повідомила генерального директора Концерну РРТ Півнюка О.В. про те, що профспілка не надає згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с.24-27 т.1).

Відповідно до наказу № 92/ок від 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.148 т.1).

Наказом № 524 від 26 листопада 2014 року змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 26 листопада 2014 року (а.с.149 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що оскільки позивачка пропустила строк на звернення до суду із вимогами

про поновлення її на посаді, а суд не встановив підстав для поновлення строку, то заявлені вимоги позивачки не можуть бути задоволені.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції й визнає їх законними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було порушено визначений законом порядок звільнення, остільки не було отримано згоду профспілкової організації на розірвання трудового договору, колегія суддів визнає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав до задоволення заявленого по справі позову.

ОСОБА_1 після отримання трудової книжки протягом встановленого діючим законодавством строку не звернулась з вимогами про поновлення її на посаді, тобто погодилась із підставами свого звільнення, а скасування наказу, у відповідності до якого було скорочено посаду, яку обіймала позивачка, визнати поважною причиною пропуску строку на звернення у суд із вимогами про поновлення на роботі, не можна.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 06 квітня 2016 року в справі за № 6-409цс16.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропущення строку на звернення із вимогою про поновлення на роботі, а тому районний суд прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав до поновлення строку звернення у суд й правомірно відмовив у задоволенні позову.

Окрім цього, колегія суддів також враховує й ту обставину, що відповідно до копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2016 року, скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.56-59 т.2).

Отже, посилання позивачки на зазначені рішення судів, в якості обґрунтування своїх позовних вимог в даній цивільній справі, колегія суддів визнає безпідставними, такими що не обґрунтовують поважність причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 у суд із вимогами про поновлення її на роботі.

З огляду на викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав до задоволення поданого по справі позову.

Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Правових підстав до скасування постановленого по справі рішення, як про це ставиться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/13020/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15247/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.