Ухвала суду № 63318234, 06.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 грудня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 р. у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 р. Київська міська рада в інтересах територіальної громади м. Києва звернулася з позовом до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянкиплощею 0,1 га., що знаходиться по АДРЕСА_1, з підстав передбачених ст. 388 ЦК.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.09.2016 р. позов задоволено.

Витребувано земельну ділянку від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради площею 0,1 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Київської міської ради, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд неправомірно застосував до спірних правовідносин ст. 388 ЦК України, не урахував, що ОСОБА_2 правомірно набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі чинного договору купівлі-продажу і є її добросовісним набувачем. Оскільки зазначена земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради не поза її волею, а на підставі прийнятого рішення про передачу її у власність ОСОБА_3, тому відсутні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки у добросовісного її набувача в порядку ст. 388 ЦК України.

Справа № 752/2124/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13729/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І. Крім того посилався на те, що суд не застосував наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, перебіг якого розпочався з моменту прийняття Київською міською радою рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 від 29.10.2009 р., та з моменту видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку від 22.06.2010 р.

Окремо вказував на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 р. у справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, третя особа: ТОВ «Мегатранс» визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради «Про передачу земельних ділянок ТОВ «Мегатранс» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення та для житлової забудови на АДРЕСА_2, яким було противно переведено спірну земельну ділянку із земель зони зелених насаджень до земель житлової та громадської забудови.

З урахуванням наведеного вважав, що звернення Київської міської ради до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки відбулося поза межами строку позовної давності на застосуванні якої наполягав відповідач.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник Київської міської ради просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 р. №654/2723. «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1» ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі рішення Київської міської ради від 29.10.2009 р. №654/2723 ОСОБА_3 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05119.

11.02.2010 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований у реєстрі за №937, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,1000 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, 22.06.2010р. ОСОБА_2 видано державний акт НОМЕР_3 на право власності на зазначену земельну ділянку.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2014 р. визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 29.10.2009 року № 654/2723 "Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1". Визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрований 22.12.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05119. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, посвідчений 11.02.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований у реєстрі за № 937. Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрований 22.06.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за № 07-7-05585. Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23.09.2015 р. заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2014 р. у частині задоволення позовних вимог заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 11.02.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та відновлення становища, що існувало до порушення шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог. В решті оскаржуване рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги Київської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Києва не з її волі, а тому порушене право власника підлягає захисту за правилами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦПК України.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначеної норми закону, право власника на витребування майна від добросовісного набувача пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Таку правову позицію щодо застосування норм права, викладено у постанові Верховного суду України № 5-1203цс15 від 16.09.2015 р., яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, та не надав правової оцінки відсутності у позивача підстав для витребування у добросовісного набувача ОСОБА_2 земельної ділянки у зв'язку з тим, що вона вибула з володіння власника - територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради не поза її волею, а на підставі нею ж прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що такі твердження не є переконливими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Таким чином Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади м. Києва, якій остання делегувала повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в її інтересах, повинна діяти виключно у спосіб та у межах повноважень передбачених законом, а відтак воля територіальної громади, як власника об'єкта права комунальної власності, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

Ураховуючи, що рішення Київської міської ради, як представницького органу територіальної громади м. Києва від 29.10.2009 року № 654/2723 "Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на по АДРЕСА_1", на підставі якого був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 визнані судом недійсними, тому не можна вважати, що Київська міська рада приймаючи зазначене рішення діяла з волі та в інтересах територіальної громади, а тому порушене право власника (територіальної громади) підлягає захисту у спосіб, передбачений ч.1 ст. 388 ЦК України, шляхом витребування земельної ділянки у ОСОБА_2

Щодо доводів представника ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, перебіг якого, на його думку, розпочався 29.10.2009 р. з моменту прийняття Київською міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_3, видачі 22.06.2010 р. ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку, та набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2012 р. про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 17.09.2009 р. №214/2283 «Про передачу земельних ділянок ТОВ «Мегатранс» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на АДРЕСА_2», то ці твердження колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки право вимоги про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_2 у територіальна громада м. Києва, як її власник, набула з моменту набрання законної сили рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2014 р. про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29.10.2009 р. № 654/2723 «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» та визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акту на право власності на спірну земельну ділянку.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: