Рішення № 63318154, 29.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Крижанівської Г.В.,

суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.,

при секретарі Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до укладених між ним та АТ «Дельта Банк» договорів, позивачем були внесені кошти на депозитні рахунки банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження в банку тимчасової адміністрації.

З червня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» розпочав виплату коштів вкладникам за договорами банківського вкладу.

Вказував, що в період з 31.05.2015 по 22.10.2015 позивач перебував у Соціалістичній Республіці В'єтнам, у зв'язку з чим для отримання коштів у розмірі 200 000, 00 грн. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надав довіреність ОСОБА_2

Після відмови банку виплатити кошти ОСОБА_2, ОСОБА_1 18.02.2016 особисто звернувся із заявою до АТ «Ощадбанку», у відповідь на яку отримав лист, яким відмовлено у виплаті належних позивачу коштів з огляду на те, що 31.08.2015 була проведена операція по виплаті коштів вкладнику. Особа, яка звернулася за отриманням коштів, пред'явила паспорт на ім'я ОСОБА_1, працівник банку ідентифікувала вказану особу, зауважень до документів не було.

Оскільки невідома йому особа отримала від банку належні позивачу кошти, просив суд стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» кошти у розмірі 200 000, 00 грн. та 20 000, 00 грн. завданої моральної шкоди.

Справа № 761/13137/2016 № апеляційного провадження:22-ц/796/13753/2016Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. . Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зазначав, що факт виплати належних позивачу коштів невідомій особі по підробленому паспорту підтверджується витягом з кримінального провадження №12015100050005405 за підписом старшого слідчого в особливо важливих справах Сотнікової Р.Я. від 22.07.2016, а також самим відповідачем в запереченні на позов.

Вважав, що виплата невідомій особі грошових коштів є помилковим переказом, а відтак банк несе відповідальність та зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу належному отримувачу.

Враховуючи наведене, просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу відхилити з огляду на її безпідставність.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.02.2015 між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» укладений договір банківського рахунку, відповідно до умов якого банком відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 (а.с. 8-14).

27.02.2013 між сторонами укладений договір банківського рахунку фізичної особи № 005-28517-270213, за умовами якого банк відкрив поточний рахунок у доларах США НОМЕР_2(а.с. 15-16).

29.08.2012 між позивачем та відповідачем укладений договір банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної карти № 005-28516-290812, відповідно до умов якого банком відкрито поточний рахунок в гривнях НОМЕР_4 (а.с. 17-18).

29.08.2012 між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» укладений договір банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної карти № 006-28516-290812, відповідно до умов якого банком відкрито поточний рахунок в євро НОМЕР_3 (а.с. 19-21).

На вказані рахунки позивачем вносилися кошти.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення №51 про запровадження в банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

З червня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» розпочав виплату коштів вкладникам за договорами банківського вкладу.

Як зазначено позивачем, на веб-сайті АТ «Дельта Банк» була розміщена інформація про те, що виплати коштів в межах гарантованої суми відшкодування за вкладами будуть здійснюватись протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи банків-партнерів, а саме: АБ «Укргазбанк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Ощадбанк», ПАТ «КБ «Приватбанк».

В період з 31.05.2015 по 22.10.2015 ОСОБА_1 перебував у Соціалістичній Республіці В'єтнам, у зв'язку з чим для отримання коштів у розмірі 200 000, 00 грн. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надав довіреність ОСОБА_2

У зв'язку з відмовою банком виплатити кошти вказаній особі, ОСОБА_1 18.02.2016 звернувся до АТ «Ощадбанк» із заявою про виплату належних йому грошових коштів, на що банком повідомлено позивача про те, що 31.08.2015 через АТ «Ощадбанк» була проведена операція по виплаті коштів вкладнику АТ «Дельта Банк», переказаних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ім'я ОСОБА_1, особа, яка звернулася за отриманням коштів, пред'явила паспорт. Працівник відділення прийняла вказаний документ та ідентифікувала особу, зауважень до документів у відповідального працівника банку не було (а.с. 24-25).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, на підтвердження порушення працівником банку вимог Порядку відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, а також відсутні докази вини такого працівника у помилковому переказі коштів.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 1058 ЦК HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844150/ed_2015_02_12/pravo1/T030435.html?pravo=1"України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вкклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844158/ed_2015_02_12/pravo1/T030435.html?pravo=1"цьогоHYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844158/ed_2015_02_12/pravo1/T030435.html?pravo=1" Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ст.HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843682/ed_2015_02_07/pravo1/T030435.html?pravo=1" HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843682/ed_2015_02_07/pravo1/T030435.html?pravo=1"610 ЦHYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843682/ed_2015_02_07/pravo1/T030435.html?pravo=1"КHYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843682/ed_2015_02_07/pravo1/T030435.html?pravo=1" України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до банку особа, якій була здійснена виплата грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. надала паспорт на ім'я ОСОБА_1, за яким працівник банку його ідентифікувала.

Разом з тим, позивачем надано копію паспорту, який має аналогічну серію, номер, дату видачі, місце реєстрації особи. Різниця між вказаними паспортами полягає у наявних фотокартках осіб (а.с. 64-69).

Факт виплати банком коштів, що належать ОСОБА_1 іншій особі, підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 31.08.2015 невстановлена особа, використовуючи підроблений паспорт громадянина України на ім'я вкладника ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 заволоділа належними йому коштами в розмірі 200 000, 00 грн. (а.с. 89).

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушень працівником банку при ідентифікації особи, яка звернулася за виплатою вкладу, оскільки не врахував положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

Так, відповідно до 10.13 вказаної Інструкції видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника рахунку або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами.

Під час здійснення операцій за вкладним (депозитним) рахунком фізичної особи як зразок підпису власника рахунку використовується зразок підпису, зазначений у договорі банківського вкладу.

Як вбачається із заяв на перерахування коштів та заяв про видачу готівки, підпис особи, що звернулася до банку значно відрізняється від підпису позивача, який міститься в укладених договорах банківських вкладів.

Таким чином, вказані обставини підтверджують, що працівником банку при видачі банківського вкладу 31.08.2015 не було здійснено належних дій, які передбачені вищезазначеною Інструкцією, щодо ідентифікації особи, яка представилась ОСОБА_1

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотанням про долучення до матеріалів справи висновку експерта від 11.10.2016 № 086-09-16, який містить відомості щодо відповідності паспорту, пред'явленого при зверненні до банку, дійсним аналогічним бланкам паспортів громадян України, які знаходяться в офіційному обліку на території України.

Відповідно до висновку експерта від 11.10.2016 № 086-09-16 паспорт громадянина України серії СО №567337 на ім'я ОСОБА_1, який був пред'явлений до банку державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» не виготовлявся і є підробленим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 60, 213, 214 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи і дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Оскільки, під час розгляду справи, судом встановлено порушення прав позивача, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вимог розумності виваженості та справедливості, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 5 357 (п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 73 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: