Ухвала суду № 63318138, 28.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 753/13207/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14058/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Вакуленко Євгенії Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», третя особа: ОСОБА_5 про поновлення на посаді генерального директора.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

13 липня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Інститут транспорту нафти», 3-я особа ОСОБА_5 про поновлення на посаді генерального директора.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на засіданні НаглядовоїРади товариства 08.07.2016 він був обраний генеральним директором, а 13.07.2016 на засіданні Наглядової Ради було припинено його повноваження та обрано нового генерального директора. Підставою для припинення повноважень позивача стала ніби то відмова останнього від підписання контракту. З рішенням НаглядовоїРади позивач не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом порушеного трудового права. Свої заперечення обгрутовував тим, що при прийнятті рішення про припинення його повноважень не було кворуму членів Наглядової Ради, який необхідний для вирішення відповідних питань, йому не було запропоновано укладання контракту.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», третя особа: ОСОБА_5 про поновлення на посаді генерального директора задоволені.

Визнано звільнення ОСОБА_4 з посади Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України незаконним.

Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Заходи забезпечення позову накладені ухвалою від 15.07.2016 щодо заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно зміни керівника юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та проведення державної реєстрації зміни керівника юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» скасовані.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року допущено негайне виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», третя особа ОСОБА_5 про поновлення на посаді генерального директора.

Не погодившись із рішенням суду Вакуленко Є. В. - представник Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, з порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Звернула увагу на те, що суд не допустив до участі у справі адвокатів, як представників відповідача, при цьому допустив конфлікт інтересів між представниками сторін. Крім того, відповідач (апелянт), вважає позовні вимоги ОСОБА_4 необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, так як відсутні будь-які порушення прав позивача, оскільки з моменту його призначення на посаду та до моменту звернення до суду з позовом позивач фактично не приступив до виконання своїх професійних обов'язків, йому не передавались справи підприємства. Окрім цього, призначення на посаду та до моменту звернення до суду позивач не користувався правами та обов'язками генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти», тобто відсутня наявність порушень з боку позивача положень Статуту ПАТ «Інститут транспорту нафти», що унеможливило виконання ним професійних обов'язків на легітимних засадах. Також, вважала за необхідне зазначити, що позивач, не відповідає посаді на яку він претендує та хоче поновитися. Стверджували, що на підприємстві все спрямовано на рейдерський захват. Була звернута увага лише на незаконність ухвали суду про забезпечення позову, але в установленому порядку у відповідності до норм ЦПК вона не оскаржувалась.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку, позивача ОСОБА_4, а також ВакуленкоЄвгенії Володимирівни та ОСОБА_7 - представників Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», третьої особи ОСОБА_5 в судове засідання, які належним чином про час та місце розгляду справи були повідомленими, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, такими, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. При цьому слід зазначити, що позивач для участі у справі направив свого представника. А відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі. Представник відповідача Вакуленко Є.В. причину неявки суду не повідомила, а причину неявки представника відповідача ОСОБА_7 (участь у іншій справі), колегія суддів визнала не поважною.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін ( ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України).

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" обгунтованим визнається рішення , в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи , висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, визнаючи його звільнення з посади Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України незаконним, поновлюючи його на роботі на посаді Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», скасовуючи заходи забезпечення позову накладені ухвалою від 15.07.2016 щодо заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно зміни керівника юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та проведення державної реєстрації зміни керівника юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та порушення норм трудового законодавства при його звільненні відповідачем..

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитись виходячи з наступного.

При ухваленні рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

08.07.2016 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту і нафти». Згідно з публікацією та протоколом загальних зборів від 08.07.2016 на загальних зборах обрано НаглядовуРаду товариства у складі п'яти осіб /а.с. 8-15, 24, 25, 28,29/. 08.07.2016 відбулось засідання Наглядової Ради товариства і відповідно до протоколу N1 позивача було обрано генеральним директором товариства /а.с.30-33/ та згідно наказу №187-к від 08.07.2016 він приступив до виконання обов'язків Генерального директора (а.с.35).

13.07.2016 відбулося засідання Наглядової Ради товариства і відповідно до протоколу N2 було припинено повноваження позивача та обрано нового генерального директора- третю особу у справі, ОСОБА_5

В цей же день, 13.07.2016 ОСОБА_5 видав наказ № 189-к про звільнення з посади Генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_4 з 13.07.2016, підстави звільнення протокол №2 засідання Наглядової Ради від 13.07.2016.

Того ж, 13.07.2016 позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених трудових прав.

Згідно п. 8.1.3 Статуту ПАТ «Інститут транспорту нафти», виконавчий орган товариства (колегіальний) - дирекція Товариства.

Відповідно до п.8.7 керує роботою Дирекції її Голова - Генеральний директор.

Пунктом 8.7.1 визначено, що Генеральний директор призначається на посаду рішенням Наглядової Ради Товариства. Контракт з Генеральним директором від імені Товариства підписує Голова Наглядової Ради Товариства, або уповноважений Головою член НаглядовоїРади.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 99 ЦК України встановлено, що виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

За приписом п.п. 8.3.8., 8.3.9. Статуту товариства, рішення Наглядової Ради є правомочним , якщо в ньому бере участь більше ніж половина її складу (а.с.65).

Із протоколу № 2 Наглядової Ради товариства від 13.07.2016, вбачається, що у прийнятті оспорюваного рішення про припинення повноважень позивача, як генерального директора та обрання нового, приймало участь дві особи, тоді як згідно протоколу № 5 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах акціонерів від 08.07.2016, було прийнято рішення про обрання членами Наглядової Ради товариства п'ять осіб /а.с. 24, 25, 36/.

Таким чином, вбачається, що для припинення повноважень позивача, як генерального директора не було кворуму для прийняття такого рішення, зокрема, і про припинення повноважень позивача, а отже наказ про звільнення позивача з вказаної посади є незаконним.

Крім того, сама підстава припинення повноважень позивача, як було встановлено судом першої інстанції в судовому зсіданні є п.6 ст. 36 КЗпП України, а саме що позивач, як зазначили представники відповідача начебто відмовився від укладення контракту, але на підтвердження своїх доводів доказів суду не надали.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав до задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Всі висновки суду першої інстанції щодо законності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду таких обставин не було встановлено. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони не стосуються предмету спору (процедура,порядок,підстави звільнення), грунтуються лише на припущеннях і не спростовують висновків суду щодо незаконності звільнення ОСОБА_4 та порушення норм трудового законодавства при його звільнення.

До того ж, з матеріалів справи вбачається (а.с.14), що позачерговими загальними зборами акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти» було обрано до Наглядової Ради 5-ть осіб. Відповідно до протоколу №1 (а.с.30) від 08.07.2016 Головою наглядової Ради був обраний ОСОБА_8, а ОСОБА_4 був обраний Генеральним директором при наявності кворуму Наглядової Ради. 13 липня 2016 року два члени НаглядовоїРади із п'яти (ОСОБА_9 та ОСОБА_10.) самостійно провели засідання Наглядової Ради та припинили повноваження Генерального директора товариства ОСОБА_4 без зазначення в протоколі будь-яких на це правових підстав та у відсутності кворуму (а.с.36). В цьому ж протоколі другим питанням було поставлено затвердження проекту договору (контракт), який укладатиметься з Генеральним директором Товариства. Натомість, такі відомості взагалі спростовують посилання представників відповідача про намагання укладення зі ОСОБА_4 контракту та його відмови у підписанні та взагалі наявності такої події. Контракт повинен був підписаний між ОСОБА_8 - Головою Наглядової Ради та ОСОБА_4, а такі докази, як відмова від підписання, відсутні і про їх наявність не зазначено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав до скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Вакуленко Євгенії Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: