Постанова № 63317632, 07.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2016 р. № 820/5672/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс К" до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ "Мовекс К", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, в якому просить суд:

- зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Мовекс К" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної бази Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки №158/11-23-22-04/37297848 від 19.11.2015 року;

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000052200 від 16.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що перевірку було призначено та проведено з порушенням вимог Податкового кодексу України, висновки, зроблені за результатами такої перевірки, не відповідають фактичним обставинам, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідачі не скористалися процесуальним правом надати заперечення на адміністративний позов.

У судове засідання представники відповідачів не прибули, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Мовекс К" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37297848, взято на податковий облік і станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (т.1, а.с.177-194).

Фахівцями Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс К" (далі - ТОВ «Мовекс К») з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати акцизного податку за травень, червень, липень 2015 року та податку на додану вартість за січень, березень, червень, липень та серпень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом № 158/11-23-22-04/37297848 від 19.11.2015 року, яким встановлені порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України, а саме занижено акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та податок на додану вартість (т.1, а.с.32-176).

На підставі висновків вказаного акту перевірки керівником Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення рішення № 0000052200 від 16.02.2016 року, яким ТОВ "Мовекс К" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в загальному розмірі 366097,50 грн., з яких 244065,00 грн. за основним платежем, 122032,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.10).

В акті перевірки № 158/11-23-22-04/37297848 від 19.11.2015 року основним обґрунтуванням податкової інспекції було те, що весь об'єм нафтопродуктів, який реалізується (відпускається) через АЗС є роздрібним продажем кінцевому споживачу, а тому з усієї вартості відпущеного пального необхідно сплачувати акцизний податок.

Судом встановлено, що позивач здійснював продаж нафтопродуктів через мережу орендованих АЗС у м. Кіровограді та Кіровоградській області, які орендував відповідно до договору оренди АЗС № 24 від 01.12.2014 року з ТОВ «Оптіма-Юг» (т.1, а.с.203-221, додаткові угоди, акти приймання-передачі).

Щодо взаємовідносин з ТОВ ВТФ «АВІАС», судом встановлено наступне.

Позивачем укладено договір поставки № П-14719 від 22.12.2014 року з ТОВ ВТФ «Авіас» (т.2, а.с.70-71) .

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору Постачальник (Позивач) на умовах, викладених в розділах цього Договору, зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ ВТФ «Авіас») прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензин, дизельне паливо і газ), надалі іменовані «Товар», в кількості і за ціною, передбаченими у Додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3. Товар поставляється (видається) відповідно з Додатком № 4 по довірчим документам Покупця: - паливним карткам; скретч-карткам, опис яких викладено в Додатку № 2 до Договору (т.2, а.с.72).

Товар за вказаним договором поставляється щоденно і безперервно на умовах ЕХМ АЗС ТОВ «Мовекс К». Товар видається тільки по довірчим документам ТОВ ВТФ «Авіас» - паливним карткам, скретч-карткам у кількості, зазначеній у квитанціях терміналу.

Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів від ТОВ ВТФ «Авіас» на рахунок ТОВ «Мовекс К» після підписання сторонами Акта прийому-передачі товару. Ціна на товар формується на підставі фактичних цін, що діють на АЗС на момент відвантаження товару по довірчим документам ТОВ ВТФ «Авіас».

На виконання вимог договору за результатами поставки складалися акти приймання передачі товару, в тому числі за період, по якому зафіксовані порушення - від 31.05.2015 року, 30.06.2015 року, 31.07.2015 року, 06.08.2015 року (т.2, а.с.75-113).

За період травень-серпень 2015 року на АЗС «Мовекс К» по довірчим документам ТОВ ВТФ «Авіас» було отримано: травень 2015 року - 139158,08 літрів палива на загальну суму 2626633 грн. (що підтверджується актами приймання передачі товару, реєстром виданих накладних, т.2, а.с.75-113, 161-250, т.3, а.с.1-58), в тому числі знижка згідно договору; червень 2015 року 132180,82 літрів палива на загальну суму 2459120,41 грн. в тому числі знижка згідно договору.; липень 2015 року - 163345,79 літрів палива на загальну суму 3013270,55 грн. в тому числі знижка згідно договору; серпень 2015 року 15966,34 літрів палива на загальну суму 288283,74 грн. в тому числі знижка згідно договору.

Позивачем надано пояснення про те, що юридичні та фізичні особи, які придбали паливо у ТОВ ВТФ «Авіас» та мають довірчі документи на отримання цього товару, отримують його на АЗС ТОВ «Мовекс К» не сплачуючи вартість палива через касу АЗС, таким чином АЗС ТОВ «Мовекс К» проводить повну суму операцій через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів при безготівковій формі оплати. Вартість палива ТОВ «Мовекс К» оплачує ТОВ ВТФ «Авіас», що є комерційним використанням палива з боку ТОВ ВТФ «Авіас».

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Положеннями пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як визначено пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст.213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Положеннями абз. 2 пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Відповідно до п. 9 ст. 216 ПК України передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до Постанов Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 року у справі № К/800/7048/16 та від 17.08.2016 року у справі № К/800/17861/16 трактування діяльності АЗС як суб'єкта господарювання, що здійснює виключно роздрібну торгівлю нафтопродуктами, унеможливлює застосування порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.

Зокрема, у Постанові Вищого адміністративного суду України від 09.06.2016 року у справі № К/800/7048/16 Вищий адміністративний суд України щодо нарахування та сплати акцизного податку при продажу нафтопродуктів через АЗС (номер в реєстрі 58463642), в якій дійшов до наступних висновків: суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск. Відповідно до ст. 52 Господарського кодексу України кваліфікуючою ознакою некомерційного господарювання є відсутність мети одержання прибутку. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.

При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування даним податком.

В зв'язку з вищенаведеним, операції з реалізації ТОВ «Мовекс К» підакцизних товарів ТОВ ВТФ «Авіас» є оптовою поставкою нафтопродуктів з розрахунком за товар у безготівковій формі та не є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Суд зазначає, що, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ ВТФ «Авіас» (код ЄДРПОУ 32560942) видами діяльності цього контрагента Позивача є 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Предметом договору купівлі-продажу в розумінні статті 656 Цивільного кодексу України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відповідно до норм чинного законодавства України, талони (бланки-дозволи на відпуск нафтопродуктів, паливні та скетч-картки) можуть бути предметом договору купівлі-продажу.

Згідно з такими договорами купівлі-продажу, споживачі придбавають нафтопродукти у емітента паливних та скетч-карток за готівку чи за безготівковий розрахунок та отримують право на отримання на АЗС контрагентів-партнерів емітента вже придбаного та оплаченого пального.

Таким чином у емітента вказаних карток, як продавця виникає безумовний обов'язок забезпечити можливість отримання товару своїм покупцям - пред'явникам даних талонів та скетч-карток.

Для реалізації вказаного обов'язку Емітентом паливних та скетч-карток укладено відповідні договори поставки, що передбачають отоварювання вказаних карток з підприємствами, які здійснюють реалізацію нафтопродуктів через АЗС, зокрема, і з ТОВ «Мовекс К» укладено Договір поставки № П-14719 від 22.12.2014 року.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Мовекс К» зобов'язано отоварювати паливні та скетч-картки їх емітента та видавати (не продавати) нафтопродукти пред'явникам вказаних карток емітента у кількості та асортименті, що зазначені на самих картках.

Видану за картками кількість нафтопродуктів у ТОВ «Мовекс К» придбає та оплачує емітент паливних карток оптом за договором поставки.

Отже, ТОВ «Мовекс К» видає на АЗС Підприємства за паливними та скетч-картками споживачам нафтопродукти, які вже були придбані вказаними споживачами у емітента паливних та скетч-карток за цінами, що були встановлені на нафтопродукти емітентом карток на момент придбання карток, а самим емітентом вказані нафтопродукти були чи будуть придбані у ТОВ «Мовекс К» оптом за безготівковий розрахунок, за цінами, встановленими ТОВ «Мовекс К» та на момент придбання певної кількості нафтопродуктів емітентом у ТОВ «Мовекс К» на підставі договору поставки.

Таким чином, ТОВ «Мовекс К» при отоварюванні паливних та скетч-карток ТОВ ВТФ «АВІАС» на АЗС Товариства здійснює не роздрібну реалізацію нафтопродуктів кінцевим споживачам, а оптовий продаж нафтопродуктів емітентам паливних та скетч-карток, для їх комерційного використання, тобто для подальшого продажу вказаних нафтопродуктів кінцевим споживачам за паливними та скетч-картками (талонами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 року по справі № 804/8041/15 (відомості ЄДРСР) встановлено, що нафтопродукти, які реалізовуються ТОВ ВТФ «Авіас» кінцевим споживачам у вигляді паливних та скетч-карток, оподатковуються акцизним податком за місцем їх реалізації (торгова точка).

Зважаючи на вищевикладене, саме ТОВ ВТФ «Авіас» як продавець нафтопродуктів (у вигляді карток) оподатковує вказаний товар акцизним податком, а ТОВ «Мовекс К» лише отоварює картки та не є продавцем таких нафтопродуктів. Тому стягнення з ТОВ «Мовекс К» акцизного податку з нафтопродуктів, що відпускалися через АЗС за паливними та скетч-картками ТОВ ВТФ «Авіас» є неправомірним, оскільки призводить до подвійного оподаткування тих самих нафтопродуктів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 р. у справі № 826/11667/15 (відомості ЄДРСР) встановлено, що якщо суб'єкт господарювання придбав нафтопродукти у певній кількості у оператора АЗС (користувача АЗС) за договорами поставки та отримує на АЗС пальне по паливним карткам або талонам (вибирає його частинами в подальшому) для своїх власних виробничих цілей, то таку операцію не можна вважати роздрібним придбанням для власного некомерційного споживання. Крім того, судом встановлено, що висновок контролюючого органу про те, що торгівля нафтопродуктами через мережу АЗС можлива лише в роздріб є суб'єктивним та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства. В законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.

Згідно із Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " № 265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Оскільки відпуск пального за паливними та скетч-картками на АЗС позивача здійснюється за фактом пред'явлення талону, а самі картки (талони) не є засобом платежу, (вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено покупцем емітенту талона), тому дата отоварювання паливної чи скетч-картки (талона) не є датою здійснення розрахункової операції за видані (отримані) нафтопродукти та не тягне виникнення у ТОВ «Мовекс К» податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за № 105/26550 декларація складається та подається особами, визначеними статтею 212 розділу VI Кодексу як платники акцизного податку (далі - платник). Платники заповнюють та подають розділи та додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов'язання із сплати акцизного податку, про що робиться відповідна відмітка у колонці «Ознака подачі» на останньому аркуші Декларації.

Згідно з вимогами Порядку заповнення додатку 6 до декларації акцизного податку у графі 3 - вказується загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, а у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Таким чином сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, грн. (гр. 7) визначається шляхом множення вартості підакцизних товарів до оподаткування (гр. 5) на ставку податку, % (гр. 6).

Виходячи з вищевикладених вимог законодавства, та зважаючи на встановлені у справі обставини, а саме: взаємовідносини з оптової купівлі-продажу нафтопродуктів між ТОВ «Мовекс К» та емітентами паливних та скетч-карток (талонів), для їх подальшого комерційного використання (перепродажу), відсутність взаємовідносин з купівлі-продажу нафтопродуктів між ТОВ «Мовекс К» та пред'явниками талонів, позивачем правомірно віднесено суми коштів, отриманих від реалізації пального оптом емітентам талонів до графи 4 додатку 6 до декларації акцизного податку, оскільки товар був придбаний вказаними підприємствами-емітентами для його комерційного використання (перепродажу кінцевим споживачам).

Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. у графі 5 було визначено як різницю загальної вартості (з ПДВ) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та вартості підакцизних товарів споживачам (емітентам талонів) для їх комерційного використання (гр. 3 - гр. 4).

Трактування діяльності АЗС як суб'єкта господарювання, що здійснює виключно роздрібну торгівлю нафтопродуктами, унеможливлює застосування наведеного вище порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.

Сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, грн. (гр. 7) визначена підприємством шляхом множення вартості підакцизних товарів до оподаткування (гр. 5) на ставку податку, % (гр. 6), а тому твердження контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з акцизного податку в декларації акцизного податку за травень-серпень 2015 року є неправомірним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Щодо виписання позивачем податкових накладних на підставі листів-звернень з реєстрами чеків ТОВ «Квестін», ТОВ «Дентон-Альянс», ТОВ «Кеннер Груп», ТОВ «Ньюнен», ін., судом встановлено наступне.

ТОВ «Мовекс К» отримувало вимоги від покупців виписати податкову накладну на придбаний на АЗС «Мовекс К» товар (паливо) згідно наданих реєстрів розрахункових чеків з чеками (т.2, а.с.114-160).

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею. 198 ПКУ визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватись відповідними податковими накладними), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем не заперечувалось, що в травні-серпні 2015 року ТОВ «Мовекс К» за вимогою інших юридичних осіб були виписані податкові накладні на придбаний для комерційного використання товару.

Позивачем надано пояснення, що оскільки в даному випадку мала місце реалізація нафтопродуктів для комерційного використання, вказана сума не включалась в декларації з акцизного податку як така, що підлягає оподаткуванню вказаним податком.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

В абзаці першому частини першої статті 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписом статті 638 ЦК України: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями товариство здійснює операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу нафтопродуктів використовуючи реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до п. 15 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, розрахунки за продані нафтопродукти на АЗС, інші товари можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі відповідно до законодавства, разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару.

Таким чином, реєстр чеків або чек є підтвердженням факту постачання ТМЦ, які є об'єктом оподаткування з ПДВ відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1 із змінами і доповненнями.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на складання зведеної податкової накладної передбачено п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який був чинний на час виписки спірних податкових накладних.

Так п. 15 зазначеного Порядку визначено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний характер або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Постійні зв'язки постачальника з покупцем підтверджують факти придбання, тобто постійні відносини між продавцем і покупцем.

Позивачем надано пояснення, що у зв'язку з тим, що позивачем поставлялися нафтопродукти безперервно, ТОВ «Мовекс К» мало постійні зв'язки із зазначеними контрагентами, то позивачем у передбаченому порядку були виписані зведені податкові накладні станом на кінцеву дату податкового періоду (останній день місяця).

Суд зазначає, що взаємовідносини позивача із зазначеними контрагентами не були предметом перевірки та не досліджувалися в її процесі. Доказів протилежного до суду не надано

Позивачем вказано, що юридичні та фізичні особи-підприємці, зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, які придбали паливо у ТОВ «Мовекс К» та отримували його на АЗС в т.ч. сплачували вартість палива через касу АЗС використовували його у власній господарській (комерційній) діяльності.

Тобто, продаж таких товарів здійснювався для їх подальшого комерційного використання.

На кожне забезпечене рахунковим чеком звернення такого господарюючого суб'єкта позивачем оформлювалися податкові накладні, що відображено у відповідному реєстрі.

Відповідно до імперативних положень ПК України однією із визначних умов реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж підакцизних товарів для їх особистого некомерційного використання.

Реалізація нафтопродуктів іншим суб'єктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), створеним для заняття підприємництвом, не може вважатись особистим некомерційним використанням.

Згідно із ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, будь-яке підприємство (юридична особа, крім неприбуткових організацій) або фізична особа-підприємець платник ПДВ придбаває нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності.

На підставі викладеного слід дійти висновку, що словосполучення «комерційне використання» означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання - тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/7048/16 від 09.06.2016 року «відповідно до ст. 52 Господарського кодексу України кваліфікуючою ознакою некомерційного господарювання є відсутність мети одержання прибутку. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.»

Враховуючи вказане, будь-який суб'єкт господарювання придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим такі операції не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п. п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що в акті перевірки не проаналізовано ні контрагентів, яким відпускалося пальне для комерційного використання, ні суми по кожному з контрагентів, а зроблено лише загальний висновок, що через АЗС нафтопродукти не можуть реалізовуватися для комерційного використання.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не надано до суду жодних доказів або письмових пояснень із обґрунтуванням правової позиції щодо спірних правовідносин стосовно виписання позивачем податкових накладних на підставі листів-звернень з реєстрами чеків нпа адресу його контрагентів.

У ст. 54 ПК України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до контролюючого органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, саме платник податку зобов'язаний аналізувати, правильно обчислювати та сплачувати податок. До того ж він повинен оцінити чи зможе у конкретній ситуації діяти обачно при здійсненні господарської діяльності тощо. Отже, саме платник податку здійснює оцінку фактичної ситуації і норми податкового законодавства, та бере на себе відповідальність за правильне їх застосування

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, в тому числі на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Щодо обов'язковості застосування принципу презумпції правомірності рішень платника податку неодноразово висловлювався й Європейський суд з прав людини, в тому числі в рішеннях проти України.

Так, ЄСПЛ вже кілька разів (зокрема у справах "Щокін проти України", "Серков проти України") виказував обурення щодо того, що за наявності в українському законодавстві положення про конфлікт інтересів (презумпція правомірності рішень платника податку) фактично це положення не було застосоване, що стало одним із суттєвих чинників для прийняття ЄСПЛ рішень на користь заявників у вказаних справах. Відтак, демократична держава має не лише забезпечити певність щодо того, в який спосіб застосовувати норми закону, але й також подбати про те, щоб правові чи фактичні сумніви вирішувалися тільки згідно із законодавством, а не на користь податкового органу.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, наведеної у постанові від 17.08.2016 року у справі К/800/17861/16, який, скасовуючи Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду зазначив: «При цьому слід зазначити про необґрунтованість висновку апеляційного суду про правомірність нарахування платникові оспорюваних сум грошових зобов'язань з акцизного податку в сумі 611058 грн. за операціями з продажу нафтопродуктів контрагентам за готівку з подальшою випискою податкових накладних. Адже за відсутності установленого кола таких покупців, мети придбання ними палива, не можна дійти категоричного висновку про належність розглядуваних операцій саме до тих, що є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК. Відповідачами, в свою чергу, не представлено належних доказів на підтвердження факту відпуску позивачем палива за вказаними операціями саме кінцевим споживачам, що використовували його в особистих цілях.»

До суду не надано будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність позиції відповідача що висновків акту перевірки про те, що вказані юридичні особи придбавали паливо не для використання у власній комерційній діяльності.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Правила роздрібної торгівлі розроблені на виконання ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів», який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1).

Крім того, здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.

Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1442 не містять заборони на оптовий продаж пального через АЗС.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідача, вказаних у акті перевірки про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1442, через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Суд зазначає, що визначення «роздрібна торгівля», наведене в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.»

Згідно з п. 4.5. ДСТУ оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання.

Зазнаючи про здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизних товарів саме з роздрібної торгівлі, контролюючим органом не спростований належними, допустимими та достатніми доказами факт постачання позивачем таких підакцизних товарів покупцям для виробничого використання, тобто факт здійснення ним оптової торгівлі.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, а ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" не є законом.

Щодо того, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операції, згідно із Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

У п.п. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 зазначеного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операції, згідно із Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд також зазначає, що висновки акту перевірки спростовуються також наявністю у Додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку графи вартості підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі, але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 14 Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення №0000052200 від 16.02.2016 року, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Мовекс К" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної бази Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки №158/11-23-22-04/37297848 від 19.11.2015 року, суд зазначає, що під час судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контролюючими органами до картки особового рахунку внесено зміни на підставі зазначеного акту, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Мовекс К" в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000052200 від 16.02.2016 року.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс К" до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000052200 від 16.02.2016 року, прийняте Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2016 року.

Суддя Полях Н.А.