Постанова № 63317421, 09.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4037/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1, прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 до ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області та адвоката ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-008/2016 від 10.06.2016 року, яким задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4, зобовязати ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 26.01.2016 року без змін,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулись прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1, прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 до ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області та адвоката ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-008/2016 від 10.06.2016 року, яким задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4, зобовязати ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 26.01.2016 року без змін.

В судовому засіданні 15.11.2016 року позивачі підтримали позовні вимоги, пославшись на те, що відповідачем було протиправно прийняте оскаржуване рішення, оскільки адвокатом ОСОБА_4 були порушені вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики при розгляді кримінальної справи у Приморському районному суді м.Одеси, а тому рішення ДП КДКА Одеської області від 26.01.2016 року є законним та ґрунтовним. Представник відповідача ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в судове засідання не прибув подав клопотання пр. розгляд справи за його відсутності (а.с.21 т.2), в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача КДКА Одеської області погодився із заявленими позовними вимогами з підстав, наведених у позовній заяві. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача адвоката ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи з підстав, які визнані судом не ґрунтовними. Оскільки учасники судочинства, що прибули в судове засідання не заявили клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів по цій справі, суд на підстав положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 09.12.2016 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановлює наступні факти та обставини:

Відповідач ОСОБА_3 кваліфікаційна комісія адвокатури України, відповідно до ст.14 Закону України «Про адвокатуру», п.2 Положення про ВККА, затвердженого Указом Президента України від 05.05.1993 року №155/93 є спеціальним органом державної влади та згідно положень ст.14 цього ж Закону та п.10 Положення розглядає скарги на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та скарги на дії її посадових осіб та членів, а тому, на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України вказані позовні вимоги підвідомчі судам адміністративної юрисдикції та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Прокурорами відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Одеської області ОСОБА_1 і ОСОБА_2 26.11.2015 року подано скаргу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на неправомірні дії адвоката ОСОБА_4 та порушення стосовно нього дисциплінарної справи. Пізніше, 22.01.2016 прокурорами подано доповнення до своєї скарги. Підставою для звернення зі скаргою на неправомірні дії адвоката стало наступне.

У провадженні колегії суддів Приморського районного суду м.Одеси Попревича В.М., Коваленко В.М., Гаєвої Л.В. перебуває обвинувальний акт, який складено у кримінальному провадженні № 12015160000000197 від 17.03.2015, за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.149 КК України. Державне обвинувачення підтримує прокуратура Одеської області. На даний час згідно з обраним судом порядком дослідження доказів проводиться допит потерпілих.

Досудовим розслідуванням установлено, що впродовж січня-березня 2015 року ОСОБА_5, маючи умисел на здійснення вербування людини з метою подальшого переміщення за межі України до Республіки Туреччини для сексуальної експлуатації за грошову винагороду, підшукала раніше їй незнайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У ході зустрічі з дівчатами, дізнавшись про те, що вони перебувають у скрутному матеріальному становищі, скориставшись уразливим станом останніх, запропонувала їм роботу повіями на території Туреччини за 25 доларів США за одне задоволення статевої пристрасті, з яких ОСОБА_5 буде отримувати половину заробітку, на що останні погодилися.

У судовому засіданні, що відбулося 16.11.2015, захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_4 заявлено клопотання про відвід прокурора, який приймає участь у судових засіданнях - ОСОБА_1

При цьому, в обґрунтування своїх доводів захисник повідомив суду, що прокурором Купріною І.В. (далі - дослівно з тексту заяви про відвід) упродовж січня-серпня 2015 року спільно з окремими співробітниками ГУ МВС України в Одеській області були вчинені суспільно небезпечні діяння під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015160000000197 від 17.03.2015 стосовно ОСОБА_5 за ч.2 ст.149 КК України, які призвели до заподіяння ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди. Вищевикладені обставини підтверджуються доказами з кримінального провадження № 42015160000000306 від 25.05.2015, яке розслідується слідчим з особливо важких справ першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області за ознаками ч.2 ст.364 КК України.

Також захисником повідомлено про те, що ним в інтересах ОСОБА_5 подано позов в рамках кримінального провадження № 42015160000000306 від 25.05.2015 року до працівників ГУ МВС України в Одеській області та процесуальних керівників у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 - прокурорів відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури області ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та начальника зазначеного відділу ОСОБА_8 про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

На запитання прокурора та суду, чим підтверджуються його висловлювання на адресу прокурора, захисник ніяких доказів не надав, у звязку з чим, захиснику обвинуваченої - адвокату ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні заяви про відвід прокурора Купріної І.В. у звязку з її необґрунтованістю.

Додатково 05.11.2015 року адвокатом ОСОБА_4 подано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси виправдувальний акт у кримінальному провадженні №12015160000000197 від 17.03.2015 стосовно ОСОБА_5, підозрюваної (з оригіналу) за ч.2 ст.149 КК України, до якого додано низку документів, у тому числі заяви про відвід прокурорів Купріної І.В. та Місюрка С.В., позовну заяву до них і копії звернень до народних депутатів України.

При цьому, позивачі вважають, що текст вищевказаних документів містить в собі неправдиву, безпідставну та відверто брехливу інформацію щодо причетності працівників прокуратури області до вчинення суспільно небезпечних діянь і заподіяння обвинуваченій матеріальної та моральної шкоди.

Так, у виправдувальному акті захисника мають місце твердження про скоєння ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посадового злочину та кришування ними злочинців (аркуш 8,абзаци 4, 6): «Зі змісту матеріалів кримінального провадження №42015160000000306 від 25.05.2015 року видно, що організована злочиннагрупа у складі: співробітників ВБЗПТЛ Контянтинова, ОСОБА_9, слідчих Світлицької С.М., Вероісак С.М., за «підтримкою і кришуванням» співробітників прокуратури Одеської області ОСОБА_2, ОСОБА_1, О. ОСОБА_8, зловоюиваючи слуо/сбовими повноваженнями, сфальсифікували докази у к/п №12015160000000197 та здійснили підбурювання (провокацію) злочину.

Зазначеними суспільно небезпечними діяннями, які були вчинені спільними діями злочинної групи у складі:В. Контянтинова, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_1, О. ОСОБА_8, потерпілій ОСОБА_5 заподіяно майнову шкоду...».

Разом з тим, з інформації слідчого в особливо важких справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_12 вбачається (на той час), що першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Одеської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015160000000306 від 26.05.2015 стосовно окремих співробітників ГУ МВС України в Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Працівники прокуратури Одеської області взагалі не фігурують у зазначеному провадженні, слідчим не викликалися і не допитувалися, ніякого відношення до нього взагалі не мають.

Таким чином, на думку позивачів, твердження адвоката про скоєння працівниками прокуратури злочинів, є грубим порушенням норм Конституції України (ст.62), Кримінального процесуального кодексу України (п.п.13,14 ч. 1 ст.3, ст.17 (презумпція невинуватості), ст.36 (повноваження прокурора), ст.47 («Захисник зобовязаний використовувати засоби захисту, передбачені Кодексом та іншими законами України...», а не розповсюджувати завідомо неправдиву, недостовірну інформацію), 276-278 (підстави, зміст та вручення повідомлення про підозру), 373-374 (судове рішення), Закону України «Про прокуратуру», відповідно до положень яких твердження про скоєння особою суспільно небезпечного діяння є прерогативою суду, а не захисника обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження №42015160000000306 від 26.05.2015 року, що розпочато стосовно окремих співробітників відділу з боротьби з протидії торгівлі людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області, закрито постановою слідчого від 29.04.2016 року у звязку з відсутністю в діях працівників міліції складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

З постанови слідчого вбачається, що «до матеріалів кримінального провадження долучено довідку за результатами опитування з використанням поліграфа, відповідно якої підтверджується факт зайняття ОСОБА_5 у тому числі сутенерством, що остання під час допиту категорично заперечувала, а тому показання ОСОБА_5 стосовно окремих працівників відділу боротьби з протидії торгівлі людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідство оцінює критично, як такі, що не відповідають дійсності.».

26.01.2016 року рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області за наслідками розгляду звернень прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 року та від 22.01.2016 року відносно адвоката ОСОБА_4, було порушено дисциплінарну справу.

Не погоджуючись з рішенням ДП КДКА Одеської області, адвокат ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо скасування зазначеного рішення ДП КДКА Одеської області про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_4

10.06.2016 року рішенням ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № УІ-008/2016 за результатом розгляду скарг Адвоката на протиправні дії КДКА Одеської області при розгляді звернень прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 року і від 22.01.2016 року відносно адвоката ОСОБА_4М та на рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 26.01.2016 року було, зокрема, вирішено: Скарги адвоката ОСОБА_4 па дії кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області при розгляді скарги прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 року і від 22.01.2016 року залишити без задоволення; Скаргу адвоката ОСОБА_4 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26.01.2016 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_4 - задовольнити. Скасувати рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26.01.2016 року і постановити нове рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_4.

Суд оцінюючи оскаржене рішення суб`єкту владних повноважень, виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що воно відповідає принципу верховенства права з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.с) ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчинені кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Аналогічна гарантія закріплена в положеннях ст.59 Конституції України, яка гарантує кожній особі право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно ч.1 ст.2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.2 ст.2 цього ж Закону адвокатуру України складають адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 цього ж Закону адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до положень ч.2 ст.5 цього ж Закону держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Статтею ст.23 цього ж Закону визначені гарантії адвокатської діяльності, які повинні забезпечуватись державою, до них саме віднесені: п.1 ч.1 ст.23 забороняються будь-які втручання і перешкоди в здійсненню адвокатської діяльності; п.11 ч.1 ст.23 забороняється втручання у правову позицію адвоката; п.17 ч.1 ст.23 дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.

Лише при забезпечені державою Україна, в тому числі зазначених вище гарантій адвокатської діяльності, можна казати, що особі забезпечено право на незалежний правовий захист, тобто дотримано його право на це у розумінні положень п.с) ч.3 ст.6 Конвенції.

Позивачі по цій справі прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1, прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 підтримували (та підтримують дотепер) державне обвинувачення у справі №522/12410/15-к за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.149 КК України, захист прав якої здійснює адвокат ОСОБА_4

30.11.2015 року до КДКА Одеської області від Ради адвокатів Одеської області надійшов лист прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 року щодо дій адвоката ОСОБА_4 з проханням про застосування заходів дисциплінарного впливу до адвоката з приводу того, що 16.11.2015 року, під час судового розгляду Приморським районним судом м. Одеси кримінальної справи №522/12410/15-к по обвинуваченню ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_4 заявив суду відвід прокурору, заявив суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмові докази, в тому числі, позовну заяву своєї підзахисної з вимогами до прокурора про стягнення матеріальної і моральної шкоди, подану у кримінальному провадженні №42015160000000306 від 25.05.2015 року, порушеному за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, в якому ОСОБА_5 визнано потерпілою і до участі в якій в якості представника потерпілої допущено адвоката ОСОБА_4 та у якій станом на 21.11.2015 року, як зазначають прокурори у своєму зверненні, досудове розслідування триває, намагаючись таким чином затягнути судовий розгляд кримінальної справи; подав суду Виправдувальний акт стосовно своєї підзахисної ОСОБА_5, копію депутатського звернення Народного депутата України ОСОБА_13 до ГПУ в інтересах ОСОБА_5, текст яких містить неправдиву інформацію про працівників прокуратури області про вчинення суспільно небезпечних діянь стосовно ОСОБА_5 та заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди; та в серпні 2015 року у цій же справі подав, в порушення вимог ч.2 ст.392 КПК України, апеляційну скаргу на ухвалу суду від 26.08.2015 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу, за наслідками розгляду якої апеляційним судом Одеської області відмовлено у відкритті апеляційного провадження, і така поведінка адвоката суперечить Правилам адвокатської етики і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Посилаючись на недотримання адвокатом ОСОБА_4 вимог статей 11,12,43,45 Правил адвокатської етики, прокурори відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в листі від 26.11.2015 року вказують, що зазначена поведінка адвоката ставить під сумнів можливість адвоката виконувати професійні обовязки, суттєво порушує інтереси його клієнтів, що є підставою для притягнення адвоката ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, скаржники у той же час продовжували перебувати на службі в органах прокуратури України та підтримувати державне обвинувачення у кримінальній справі №522/12410/15-к, яка розглядалась Приморським районним судом м.Одеси та скарга була оформлена на бланку Прокуратури Одеської області і мала вихідний реєстраційний номер цього органу, що свідчить про те, що вказана скарга була подана не фізичними особами, права яких нібито порушив адвокат ОСОБА_4, а прокурорами при здійсненні ними процесуальних функцій по підтриманню державного обвинувачення у кримінальній справі.

Суд погоджується з позицією відповідача, яка викладена у оскаржуваному рішенні

ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-008/2016 від 10.06.2016 року про те, що подаючи власне звернення від 26.11.2015 року скаржники могли використовувати його, як захід тиску на адвоката у звязку із здійсненням ним адвокатської діяльності в рамках кримінальної справи №522/14210/15-к.

На вказану обставину також не звернула увагу ДП КДКА в Одеській області, коли ухвалювало рішення від 26.01.2016 року про відкриття дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_4 за скаргою позивачів від 26.11.2015 року.

Скарга позивачів по цій справі від 26.11.2015 року має всі ознаки офіційного документу органів прокуратури України (бланк, вихідний номер), в якому ставиться питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за його правову позицію щодо поданої ним заяви про відвід прокурорів від розгляду кримінальної справи.

Поза увагою ДП КДКА в Одеській області залишилась та обставина, що згідно гарантій адвокатської діяльності, які гарантує держава Україна, є заборона внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі (п.10 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На вказану правову позицію також звертає увагу Верховний суд України у своїй постанові від 06.09.2016 року по справі №21-966а16 (номер рішення у ЄДРСР 61718460).

У вказаному судовому рішенні зазначено, зокрема, що із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб'єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв'язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону № 5076-VI).

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, суд вважає, що за вказаною обставиною не можливо було відкривати дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_4

Окрім того, на думку суду, головним по цій справі є та обставина, що, прийнявши своє рішення про відкриття дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_4 від 26.01.2016 року, ДП КДКА в Одеській області фактично порушило принципи здійснення адвокатської діяльності, визначені ч.1 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині незалежності адвоката при здійсненні ним захисту підсудної ОСОБА_5 у кримінальній справі №522/14210/15-к, оскільки за наявності порушеного дисциплінарного провадження адвокат буде залежати від волі скаржників, які продовжують підтримувати державне обвинувачення по цій же кримінальній справі.

Така ситуація є порушенням прав підсудної ОСОБА_5, гарантованих їй державою Україна, визначених у ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, в частині забезпечення права на справедливий розгляд справи судом у формі забезпечення її права на захист від висунутих обвинувачень за допомогою незалежного захисника (адвоката), якого особа вибирає на власний розсуд, а це, на думку суду, є неприпустимим.

Суд вважає, що оскаржене рішення ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-008/2016 від 10.06.2016 року прийнято з урахуванням головного принципу діяльності адвокатури України принципу верховенства права особи, визначеному ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в даному випадку мова йде про право підсудної ОСОБА_5, оскільки ним було відновлено незалежність адвоката ОСОБА_4 при подальшому захисті прав підсудної ОСОБА_5 в рамках розгляду кримінальної справи №522/14210/15-к, як складової частини поняття права особи на справедливий розгляд її справи судом, гарантованого підсудній ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, а тому, вказане рішення відповідача не може бути визнано повністю або частково протиправним навіть за наявності певних його невідповідностей вимогам національного законодавства з питань забезпечення діяльності адвокатури України, в звязку із чим, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування п.2 цього рішення та зобовязання вчинити певні дії слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1, прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 до ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області та адвоката ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI-008/2016 від 10.06.2016 року, яким задоволено скаргу адвоката ОСОБА_4, зобовязати ОСОБА_3 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 26.01.2016 року без змін відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Суддя Єфіменко К.С.