Рішення № 63315307, 30.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5653/16 Справа № 199/3328/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Дніпро 30 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Лаченкова О.В.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Дніпропетровського міського управління Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровського міського управління ГУ УВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 29 грудня 2005 року приблизно о 22 годині 00 хвилин у його квартиру АДРЕСА_1 прибули працівники міліції АНД району РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, серед яких був водій-міліціонер чергової частини цього райвідділу ОСОБА_4, який разом з іншим працівником міліції, не маючи на це законних підстав та перевищуючи свої повноваження, діючи умисно, всупереч вимогам Закону України «Про міліцію», вибив вхідні двері кімнати, де він знаходився. Згодом ОСОБА_4 діставши з кобури невстановлену вогнепальну зброю та прицілившись в щілину вибитих дверей, з метою навмисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень, зробив в напрямку обличчя позивача постріл з пістолету. В результаті цих навмисних дій ОСОБА_4 позивач отримав легкі та тяжкі тілесні ушкодження (до тяжких віднесені вогнепальне дробове проникаюче поранення лівого ока з пошкодженням роговиці, райдужки, скловидного тіла лівого ока з наявністю двох чужорідних металевих предметів в порожнині очного яблука, а також множинні вогнепальні сліпі дробові поранення м'яких тканей обличчя області орбіт та верхньої щелепи).

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2011 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні передбачених ч.1 ст. 121 та ч.3 ст. 365 КК України злочинів та засуджений до 7 років позбавлення волі. Позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з Дніпропетровського МУ ГУ МВД України у Дніпропетровській області на його користь 50000 грн. відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог було відмовлено /т.1 а.с. 7-13/.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 1 876, 93 грн. та моральну в сумі 70000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат /т.2 а.с. 79-80/.

З рішенням суду не погодився відповідач, представник якого звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог /т.2 а.с. 83-87/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду від 22 листопада 2011 року м. Дніпропетровська у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК України останнього було визнано винним та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займати посади у правоохоронних органах строк на 3 роки /т.1 а.с. 7-13/.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.04.2012 року вирок в частині прийнятого рішення по цивільному позову скасовано, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 04.12.2012 року в цій частині вирок залишено без змін /кримінальна справа № 1-23/11 т.5 а.с. 221-237, 292-294/.

Вироком суду було встановлено, що 29 грудня 2005 приблизно 22.00 год. міліціонер водій служби забезпечення 4-го міського відділення міліції Амур-Нижньодніпровського відділу ОСОБА_4 у складі членів слідчо-оперативної групи прибув у приміщення квартири АДРЕСА_2. Не маючи достатніх підстав почав разом з о/у ВКР АНД РВ ОСОБА_5 вибивати двері у кімнату, в якій знаходився ОСОБА_3 В той момент, коли частина двері була зламана, ОСОБА_4 здійснив постріл із зарядженого самочинно виготовленого дробу в обличчя ОСОБА_3, чим були спричинені тілесні ушкодження у виді вогнепального дробового проникаючого поранення лівого ока з пошкодженням роговиці, райдужки, скловидного тіла лівого ока з наявністю двох чужорідних металевих предметів в порожнині очного яблука. Дані ушкодження під час травматичного процесу призвели до субатрофії ока, грубому зірчатому рубцю роговиці, зрощування зіниці та як наслідок до втрати зору на ліве око. За своїм характером ушкодження у виді проникливого поранення лівого ока віднесені до тяжких тілесних ушкоджень зі стійкою втратою працездатності більше ніж на 1/3; ушкодження у виді поранення слизової оболонки правого ока, мяких тканій обличчя, грудної клітини та правої кісті за своїм характером віднесені до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоровя /т.1, а.с.7-13/.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, діями чи бездіяльністю працівника під час виконання своїх трудових (службових) обовязків згідно зі ст. 1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

До даного висновку прийшла колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляючи 22 квітня 2015 року ухвалу у даній справі.

В силу ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 відповідно до наказу №40 о/с від 05.07.2004 начальника Дніпропетровського міського Управління УМВС України в Дніпропетровській області був призначений на посаду міліціонера - водія служби забезпечення 4-го міського відділення міліції Амур-Нижньодніпровського відділу, а отже перебував у трудових відносинах з Дніпропетровським міським Управлінням УМВС України в Дніпропетровській області.

Законом України "Про міліцію" передбачено, що міліція в Україні - це державний озброєний орган державної виконавчої влади, а працівники міліції є представниками державного органу виконавчої влади.

Особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, є службовими особами.

На час розгляду даної справи Дніпропетровське міське Управління УМВС України в Дніпропетровській області ліквідується, тому позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме просив стягнути матеріальну та моральну шкоду з Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії.

Враховуючи дані обставини та наведені норми законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що завдану позивачу шкоду необхідно стягнути саме з Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії.

Розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача судом першої інстанції визначено з дотриманням вимог розумності та справедливості (ст. 23 ЦК України), з яким також погоджується колегія суддів.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди розмір, яка складається із витрачених позивачем грошових коштів на лікування та проїзду до лікарні, колегія суддів приходить до висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази підтверджуючі фактичні витрати позивачем на лікування.

Під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було витребувано кримінальну справу №1-23/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК України, при дослідженні матеріалів якої також не було виявлено жодних доказів в розумінні ст. 57-59 ЦПК України, підтверджуючих спричинену матеріальну шкоду позивачу, яка підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення, яким в задоволені позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в особі Голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 червня 2016 року в частині стягнення з Дніпропетровського міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 1876 грн. 93 коп. скасувати.

В задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

ОСОБА_6