Ухвала суду № 63315186, 07.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3080/16 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.

Є.У.№ 334/30643/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової послуги,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 07.05.2014р. між нею та відповідачем були укладені договори про надання фінансової послуги - залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № 9569 на суму - 132 384,00 грн.; № 9570 на суму - 128 300,00 грн.; № 9571 на суму - 130 500,00 грн.; № 9572 на суму - 110 500,00 грн., відповідно до яких вона внесла гроші в касу спілки в розмірі 501 684,00 грн., на строк 13 місяців кожний, зі сплатою 40 % річних за користування депозитними коштами по кожному договору, з кінцевим терміном - 07.06.2015р.

Згідно з умовами договорів проценти сплачуються Спілкою щомісячно, але з серпня 2014 року ЗОКС «Довіра» відмовляється сплачувати проценти по вкладам.

Позивач звернулася до ЗОКС "Довіра" із заявою про повернення належних їй грошових коштів та нарахованих відсотків, в зв'язку із закінченням строку дії договорів, проте спілка вимогу не виконала, чим порушила умови договорів.

Листом № 761/15 від 10.04.2015р. відповідач відмовився повернути суму вкладу та нараховані проценти, вказавши, що кошти будуть повернуті з урахуванням черговості та фінансової можливості.

Кредитна спілка незаконно утримує належні їй грошові кошті, в зв'язку з чим, вона позбавлена права володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Згодом уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини, просила суд, стягнути на її користь грошові кошти, внесені на депозитні рахунки в розмірі 501 684,00 грн., нараховані відсотки по липень 2015р. в сумі 153 281,26 грн., моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн., індекс інфляції в сумі 44 719,60 грн. та 3 % річних в сумі 1915,92 грн., що загалом становить 801 600,78 грн., витрати по оплаті судового збору покласти на відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 901600,18 грн.

Стягнуто з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в дохід держави в розмірі 3654,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ЗОКС «Довіра» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не пдллягає задоволенню таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов про стягнення грошових сум на користь позивача, суд першої інстанції правильно керувався положеннями ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, за якими зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, сплатити грошові кошти та ін./, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Такі зобов'язання повинні виконуватись сторонами належним чином та у встановлений строк, відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було встановлено та не оспорено сторонами, що 07.05.2014р. між ОСОБА_3 та Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» були укладені договори про надання фінансової послуги залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № 9569 на суму 132384,00 грн.; № 9570 на суму 128300,00 грн.; № 9571 на суму 130500,00 грн.; № 9572 на суму 110500,00 грн., відповідно до яких позивачка внесла гроші в касу спілки в розмірі 501684,00 грн., на строк 13 місяців кожний, зі сплатою 40 % річних за користування депозитними коштами по кожному договору, з кінцевим терміном 07.06.2015р.

За ст. 627 ЦК встановлена свобода договору. Вона полягає у тому, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В продовження цього принципу ст. 628 ЦК визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак укладення сторонами договору, за яким передбачено внесення членом кредитної спілки строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок спілки не суперечить закону.

За умовами договору Вкладник вносить внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок зо запитання до Спілки, а Спілка приймає внесок і зобовязується повернути вкладникові внесок і виплатити проценти на внесок на умовах та в поряду, встановленому договором (п.1.1 договору).

Згідно з умовами договорів проценти повинні сплачуватися Спілкою щомісячно.

Позивач зазначала, що з серпня 2014 року ЗОКС «Довіра» відмовляється сплачувати проценти по вкладам та звернулася до ЗОКС "Довіра" із заявою про повернення належних їй грошових коштів та нарахованих відсотків, в зв`язку із закінченням строку дії договорів, проте спілка вимогу не виконала, чим порушила умови договорів.

Листом № 761/15 від 10.04.2015р. відповідач відмовився повернути суму вкладу та нараховані проценти, вказавши, що кошти будуть повернуті з урахуванням черговості та фінансової можливості.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, правильно виходив з положень ст. ст. 530, 610 та 625 ЦК, за якими якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а порушенням зобов`язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України договором банківського вкладу(депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст.. 2 Закону України від 07.12.2000 року «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивачем не надані належні документи на підтвердження існування договору, а також не підтверджений факт внесення грошових коштів.

При цьому відповідач послався на те, що згідно звіту незалежного аудитора ТОВ «Аудиторської компанії «Аваль» за результатами перевірки бухгалтерського обліку та фінансової звітності Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» факти надходження за договорами, наданими позивачем грошових коштів не підтверджуються.

Відтак відповідач взагалі заперечував внесення позивачем грошових коштів на рахунок кредитної спілки в розмірах, зазначених позивачем.

Крім зазначеного, відповідач заперечував існування договорів, зазначаючи про наявність у матеріалах справи лише їх копій.

При апеляційному розгляді справи позивачем були надані та долучені до матеріалів справ наявні у нього оригінали договорів з додатковими угодами до них, членських книжок, квитанцій до прибуткового ордеру.

З наданих позивачем оригіналів договорів та платіжних документів вбачається, що позивачем вносилися грошові суми на рахунок Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра».

Так, за зазначеними квитанціями до прибуткових касових ордерів 7 травня 2014 року позивачем внесено за квитанціями до прибуткового касового ордеру 1220, 1221, 1222 та 1223 відповідно грошові суми у розмірі 110500 гр., 106000, 130500 та 110500 гр.

Також за прибутковим касовим ордером 1495 внесено 11.6.2014 року 11000 гр. за прибутковим касовим ордером від 9 липня 2014 року внесено 11200 гр. а за касовими ордерами від 8.8.2014 року та 18.08. 2014 року внесено 12140 гр. та 526 гр.

Посилання представника відповідача на те, що зазначені грошові суми становили не внески на депозитний рахунок, а були лише пайовими внесками, не узгоджуються з іншими його поясненнями та матеріалами справи.

Так, за аудиторським звітом, на який послався відповідач, не зазначено, що позивач вносила будь-які грошові кошти з тих, що підтверджені наданими нею квитанціями.

Натомість зазначені квитанції узгоджуються з наданими позивачем оригіналами як договорів так і додаткових угод до них.

Так, за додатковою угодою №1 від 11.6.2014 року до договору 9570 вкладник доповнює суму депозитного вкладу грошовою сумою у 11100 гр., а загальна сума депозитного вкладу становитиме як узгоджено сторонами у договорі 117100 гр. ОСОБА_4 на внесення зазначеної грошової суми позивачем надана квитанція з тією ж датою її видачі. За додатковою угодою №2 від 9 липня 2014 року до договору 9570 вкладник доповнює суму вкладу грошовою сумою у 11200 гр, а узгоджена сторонами сума депозитного вкладу становитиме 128300 гр. Про внесення цієї грошової суми у той же день 9 липня 2014 року позивачем також наданий оригінал квитанції.

За змістом ст. 1059 ЦК України, яка регулює питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності ( банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з п.1.4 Положення залучення банком вкладів( депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу(депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки(п.1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобовязаний надати клієнту під підпис( п.1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний ) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору (п.1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних(депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після предявлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладання договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладений (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладання договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 2.9 глави 2 розділу ІY Інструкції ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 за зареєстрованої в міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року № 790/19528, банк (філія, відділення) зобовязаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію ( другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції ( у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції або напис чи штамп «Вечірня» чи «післяопераційний час», а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний(депозитний) рахунок підтверджено не лише договором банківського вкладу, але й видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-118 цс 14 від 29 жовтня 2014 року, яка згідно зі ст.. 360 7 ЦПК України враховується судом.

Позивачем надані оригінали договорів про надання фінансової послуги залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок - №№ 9559,9569, 9572, 9571,9570 , які містять умови про предмет та строк дії договору, розмір грошових внесків вкладника, умови взаєморозрахунків тощо.

Зазначені договори підписані сторонами та завірені печаткою Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра».

Надані квитанції до приходних касових ордерів також завірені печаткою каси Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра».

Листи, які були адресовані Запорізькою обласної кредитною спілкою «Довіра» позивачці містять зазначення про нарахування за депозитними договорами, про визнання боргу за депозитними договорами. Листи підписані головою правління Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра».

Посилання представника відповідача на наявність зловживань з боку посадових осіб Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» при оформленні грошових відносин позивача зі спілкою, не можуть бути підставою для відмови у позові, позаяк договори укладалися позивачкою зі спілкою, посадові особи якої діяли від імені спілки.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідач порушує право власності позивача на вкладені на депозитний рахунок грошові кошти та перешкоджає йому належним чином, володіти, користуватися та розпоряджатися ними.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками сууд першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: