Постанова № 63307927, 05.12.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1141/16 В справі № 760/2926/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

позивача- Матохнюка А.С.

відповідача - Тригуба О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №9 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Тригуба Олега Віталійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати неправомірними дії інспектора роти №9 батальйону №1 УПП м. Києва старшого сержанта поліції Тригуба О.В . та скасувати постанову серії ПС3 №050733 від 26 лютого 2016 року в справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Посилається в позові на те, що 26 лютого 2016 року відповідачем відносно нього винесена постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідно до змісту якої він, керуючи транспортним засобом, нібито здійснив зупинку транспортного засобу в смузі маршрутних транспортних засобів.

Вважає постанову незаконною, а дії відповідача при її складанні неправомірними, виходячи з наступного.

Так, з постанови вбачається, що він був зупинений відповідачем 26.02.2016 року о 02.20 по вул. В. Гетьмана, 28 в м. Києві.

Крім того, постанова була винесена відповідачем за місцем зупинки автомобіля, а не за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи.

Вважає, що такими діями відповідач порушив його право на захист.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що 26.02.2016 року о 02.20 позивач здійснив стоянку по вул.В.Гетьмана,28 в смузі руху маршрутних транспортних засобів.

Постанова була винесена за місцем вчинення адміністративного правоопорушення і це відповідає нормам КУпАП.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 лютого 2016 року інспектором УПП ДПП роти №9 батальйону №1 м. Києва старшим сержантом поліції Тригубом О.В. винесено постанову серії ПС3 №050733 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адмінінстративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З постанови вбачається, що 26 лютого 2016 року на вул. В. Гетьмана, 28 в м. Києві, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Volkswagen» марки «polo» державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку та стоянку в смузі руху маршрутних транспортних засобів, позначених дорожнім знаком 3.11, чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху.

Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, з оспорюваної позивачем постанови вбачається, що він, у порушення п.17.1 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем, здійснив зупинку та стоянку на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11.

Згідно з п.17.1 Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Дорожній знак 5.11 зазначає, що смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів.

Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.

Згідно з п.1 ч.4 ст.14 Закону України « Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Так, звертаючись до суду в березні 2016 року позивачем у позові було зазначено, що за кермом автомобіля знаходився його родич і припаркував його біля ТЦ »Мармелад» по вул. В. Гетьмана 25 в м. Києві, пішов у своїх справах, а він зайняв місце водія з метою продовжити рух.

Дані обставини позивач у судовому засіданні підтвердив, однак пояснив, що за кермом автомобіля був його змінник, а автомобіль вони використовують в роботі як таксі.

Вночі він змінив його за кермом автомобіля, підвіз його додому, а сам мав намір продовжити роботу.

При цьому не спростовував, що автомобіль був зупинений та стояв у смузі руху маршрутного транспортного засобу.

Відповідач у судовому засіданні, заперечуючи ці обставини, посилався на те, що він з напарником деякий час спостерігали за автомобілем, який стояв, зупинившись біля ТЦ.

Зазначив, що ніхто з салону автомобіля не виходив, поряд з позивачем у автомобілі не було нікого.

Крім того, будь-яких позначок, що це автомобіль-таксі, на ньому також не було, як і шляхового листа у водія.

Даних обставин позивач у судовому засіданні не спростовував.

Відповідно до ч.3 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися.

Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Посилаючись на незаконність дій відповідача, позивач до суду з клопотаннями про витребування доказів не звертався, про неможливість їх надання за своєю ініціативою не посилався, за допомогою до суду про їх витребування не звертався, зайнявши позицію впевненості у неправомірності дій відповідача виходячи уже з самого факту його становища та рішення, як суб»єкта владних повноважень.

Посилаючись у судовому засіданні на причини зупинки та стоянку автомобіля в невстановленому місці, позивач у судовому засіданні будь-яких доказів правомірності своєї поведінки не надав, як і не підтвердив приведені ним обставини будь-якими доказами та не спростував приведені відповідачем докази.

В свою чергу позивач не заперечував, що транспортний засіб був зупинений на смузі маршрутних транспортних засобів, що, в свою чергу, спростовує його посилання на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Доказів того, що за кермом автомобіля був напарник позивача, а не сам позивач, і що дана особа здійснила зупинку, а не стоянку, суду не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який патрулював разом з відповідачем, підтвердив обставини, викладені в постанові про адміністративне правопорушення, а також додаткові твердження відповідача в судовому засіданні.

Оцінюючи пояснення відповідача та свідка, суд вважає їх такими, що узгоджуються з дослідженими в суді матеріалами справи, а тому приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів.

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, суд не приймає до уваги як такі, що не узгоджуються з дослідженими у суді матеріалами справи, пояснення позивача в судовому засіданні щодо обставин та підстав притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 цього Кодексу, покладено на орган Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно ч. III п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що відповідач є особою, яка має спеціальне звання та наділена правом приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи позивача про те, що він не помітив знак 5.11, а дорожня розмітка стерлася та не була помітною із-за дощу, судом не приймається до уваги, оскільки це не підтверджено жодними доказами.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, узгоджується з вимогами чинного законодавства та матеріалами справи, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст. 35 Закону України « Про національну поліцію», ст.14 Закону України « Про дорожній рух», ст.ст.122 ч.3, 222, 251 КУпАП, ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 99, 100, 159, 160-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Інспектора роти №9 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Тригуба Олега Віталійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя