Рішення № 63306908, 08.12.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3356/16

Справа №754/5202/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2016 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Полярній М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності особи на ? частку у спільному майні, визнання права власності на ? частку квартири, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити право власності відповідача на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, присудити на користь відповідача грошову компенсацію за належну йому частку квартири, яка буде визначена експертною установою з депозитного рахунку Деснянського районного суду м. Києва, визнати за ним право власності на ? частку вказаної вище квартири.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх з відповідачем батько ОСОБА_3 Всіма питаннями поховання батька займався лише він, відповідач не допомагав йому матеріально в цьому питанні. Після смерті батька відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Після спливу 6-місячного строку з моменту смерті батька ним була отримана у спадок ? частина вказаної квартири, про що нотаріусом було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, іншу ? частину квартири отримав у спадок його брат - відповідач по справі. На даний час він сплачує всі рахунки за комунальні послуги по вказаній квартирі, його брат - відповідач по справі в квартирі не проживає і нею не цікавиться. Квартира є однокімнатною і поділ її в натурі неможливий. Частка відповідача у праві спільної власності на квартиру є незначною, а спільне проживання неможливим через те, що він не хоче, щоб його брат втручався у його життя. Відповідач має інше житло, а тому припинення права власності на частку квартири не завдасть істотної шкоди його інтересам.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю та просили суд про його задоволення. Позивач зазначив, що проживати в одній квартирі з відповідачем не може через погані стосунки, крім того відповідач не сплачує комунальні послуги за свою частину квартири. Він не проти того, щоб відповідач приходив до квартири, проте тільки за його згодою. Представник позивача пояснив, що сторони не можуть спільно проживати у квартирі через неприязні відносини, а також не сплату рахунків за комунальні послуги. Квартира є однокімнатною, а тому провести її поділ у відповідності до часток співвласників неможливо. Припинення права власності відповідача на квартиру не завдасть йому істотної шкоди, оскільки він має інше житло, де і мешкає. Позивачем внесені кошти на депозит суду в розмірі 288 720.00 грн. на виконання вимог ч.2 ст.365 ЦК України.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що його частка у справі власності на квартиру складає ? і є рівною за розміром частці позивача, що зумовлює їхні рівні права на володіння, користування і розпорядження спірною квартирою, а отже є значною. Він бажає користуватися своєю часткою, проте, позивач не допускає його до квартири, ключів від неї у нього не має. Зазначив, що вважає можливим спільне користування та володіння квартирою і припинення права на частку у спільному майні завдасть йому шкоди. Крім того зазначив, що раніше давав свою згоду на призначення йому компенсації вартості його частки, проте та сума, яку позивач йому пропонує за його частку на його думку не відповідає дійсній вартості квартири з такими характеристиками в м. Києві. Примусове позбавлення права на частку у спільному майні порушує його конституційні права на володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Просить в задоволенні позову відмовити. Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав заперечення на позов свого довірителя та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.2015 року позивачу ОСОБА_1 належить ? частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.2016 року відповідачу ОСОБА_2 належить ? частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. 11).

На час розгляду справи співвласниками спірної квартири є позивач та відповідач, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12-13,24-25). Частки сторін у спільній частковій власності є рівними і становлять по ? частині.

Згідно із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до положень ст.317, ст.319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, який означає, що право власності є недоторканим, а власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників ), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно ). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

При цьому, крім вказаних спеціальних норм, необхідно враховувати і загальні засади цивільного законодавства ( ст.3 ЦК України ) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.

Частиною першою статті 346 ЦК України передбачені випадки, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини другої цієї статті, зазначений перелік не є вичерпним і право власності може бути припинене і в інших випадках, встановлених законом.

Один з таких випадків наведено в ст.365 ЦК України, яка регулює підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15 травня 2013 року, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Під час розгляду іншої справи № 6-68цс14 Верховний Суд України сформулював правову позицію від 2 липня 2014 року про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Як вбачається з технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1, спірна квартира загальною площею 33,5 кв.м складається з однієї кімнати житловою площею 16,3 кв.м та розташована на третьому поверсі 16-поверхового будинку. З аналізу технічного паспорту можна зробити висновок, що квартира є неподільною і можливість для виділу частки в квартирі в натурі для її власників відсутня. При цьому, практичних перешкод для спільного користування сторонами спірною квартирою не вбачається.

Неможливість спільного володіння та користування майном як підстава припинення права на частку у спільному майні обґрунтовується позивачем наявністю не зовсім дружніх стосунків між ним та відповідачем, що перешкоджають у повному здійсненні ним прав володіння та користування майном.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами у справі дійсно склалися неприязні стосунки. Однак, позивач, вказуючи на неможливість спільного користування майном, не надав доказів того, що спільне користування спірною квартирою неможливе з вини відповідача.

З пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що саме позивач чинить перешкоди у користуванні іншому співвласнику квартирою АДРЕСА_1, а саме відповідачу по справі

Позов про припинення права на частку у спільному майні не може бути задоволений, якщо внаслідок припинення права спільної часткової власності колишній співвласник буде позбавлений житла.

Суд вважає, що присудження грошової компенсації на користь відповідача та припинення права власності на його частку позбавило б останнього права власності на житло та завдало б істотної шкоди його інтересам. Судом також береться до уваги той факт, що позивачу та відповідачу крім часток у спірній квартирі також належить інше житло на праві власності (а.с.12,24)

Згідно із ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд також зауважує, що за ціну 288 720.00 грн., в яку оцінена вартість його 1/2 частки квартири відповідно до висновку про вартість майна від 10.08.2016 року, відповідач не спроможний нині придбати житло, що ним було зазначено в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для припинення права відповідача на частку у спільному майні, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.3, 317, 319, 321 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 288 720.00 грн. з депозитного рахунку Деснянського районного суду м. Києва, що були ним перераховані за платіжним дорученням №154902026 від 29 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: