Рішення № 63298661, 28.07.2016, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1943/15-ц

Провадження №2/548/973/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2016 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О.В.,

при секретарі - Вовк М.І., Листопад В.Л .

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Публічне акціонерне товариство " Альфа-Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

15.01.2015 року ОСОБА_1 відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним подав до суду зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 15.01.2016 року відкрито провадження по зустрічному позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним та об"єднано з первісним позовом Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач Публічне акціонерне товариство " Альфа-Банк" у первісному позові зазначив, що 29.07.2014 року ПАТ «Альфа-Банк» та фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 500504940.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит в сумі 37531, 79 грн. у строк з 29.07.2014 року до 30.07.2016 року.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користуванням кредитом сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 37531, 79 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

У порушення умов договору, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 30.09.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 27853, 33 грн. , за відсотками - 1665, 73 грн., та по комісії - 3444, 20 грн..

У зв'язку з систематичним порушенням боржником кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому було нараховано неустойку.

На 30.09.2015 року розмір неустойки становить: штраф - 1200,00 грн.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи не належного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання про повернення кредиту за договором.

На виконання умов договору відповідачам була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач в праві вимагати стягнення з відповідача заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, та неустойкою.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша і фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладені вище обставини позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вважає що суд має визнати недійсним кредитний договір № 500504940 від 27 липня 2014 року укладений між ним та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» , так як він не погоджується із доводами, викладеними в первісній позовній заяві, виходячи з наступного.

Про існування кредитного договору за № 500504940 від 29.07.2014 року позивач за зустрічним позовом дізнався у жовтні 2015 року з листа, що надійшов від ПАТ «Альфа-Банк» на його адресу про погашення заборгованості за кредитним договором. У даному листі була зазначена лише інформація щодо номеру кредитного договору та сума боргу, водночас тексту договору та розрахунку не було.

У подальшому, на адресу його місця проживання надійшло заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 13.11.2015 року у справі № 548/1943/15-ц, відповідно до якого, з нього стягнуто на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 34 163,26 грн.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 24.12.2015 року вказане заочне рішення суду від 13.11.2015 року - скасовано.

Після ознайомлення з матеріалами справи, позивачем за зустрічним позовом встановлено, що на підтвердження факту укладання кредитного договору ПАТ «Альфа-Банк» надав копії кредитного договору № 500504940 від 27.07.2014 року, копію Додатку № 1 до Кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг та копію Анкети-Заяви від 29.07.2014 року на отримання кредиту.

Водночас, ОСОБА_1, встановлено, що підпис у Розділі № 1 «Базові умови кредитування» кредитного договору № 500504940 від 27.07.2014 року, копію якого було надано ПАТ «Альфа-Банк», виконано не ним , а іншою особою, а кожна сторінка Розділу № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» містить по 4-5 різних підписів невстановлених осіб, з яких лише щодо одного підпису міститься вказівка на його виконавця, а саме: «ОСОБА_3.». Крім того, підпис у Додатку № 1 до кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг в графі «Позичальник» та у Анкеті-Заяві від 29.07.2014 року на отримання кредиту в графі «підпис особи, що подає Анкету-Заяву» також виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.

Враховуючи, що ОСОБА_1, зобов'язань за кредитним договором не брав, а підпис навищевказаних документах виконано не ним, а іншою особою, даний кредитний договір є недійсним.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча вчасно і належним чином були повідомлені про дату й час розгляду справи.

Відповідач за первісним позовом, а позивач за зустрічним ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення судових повісток, але в заяві до суду зустрічний позов підтримав повністю та просив його задоволити, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала зустрічні позовні вимоги та просила їх задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити за безпідставністю вимог.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 202, 203, 207, 208 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вчинена сторонами за їх добровільним волевиявленням, у визначеній законом формі.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (статті 203, 215-216 ЦК).

Враховуючи викладене, недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить правочин нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір визначено як договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Крім того, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи норми чинного законодавства України, належною формою для кредитного договору, згідно з положеннями ст. 207, ч.1 п. 3 ст. 208 ЦК України є письмова форма, яка передбачає підписання угоди.

У той же час, недотримання письмової форми не тягне недійсність такої угоди, крім випадків, передбачених законом.

У разі, якщо сторона не приймала участі в укладенні угоди, що підтверджується відсутністю її підпису під договором, вона має право вимагати визнання угоди недійсною, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК, як такої, що не відповідає її внутрішній волі.

Згідно частини 3 статті 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.3 ст.203 ЦК України.

Отже наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2009 року роз'яснив, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент правочину.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , кредитних коштів за кредитним договором № 500504940 від 29.07.2014 року не отримував та спірний кредитний договір не підписував, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення правочину.

Таким чином, у нього не могло виникнути жодних зобов'язань перед ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором, який є недійсним.

Належним та допустимим доказом, що обґрунтовують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання кредитного договору недійсним - відповідно до ст. 66 ЦПК України, може бути лише висновок експерта з проведеними дослідженнями, оскільки встановлення таких обставин, потребують спеціальних знань.

Статтею 143 ЦПК України визначено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі.

Верховний суд України в п. 5 Постанови Пленуму «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року за № 8 роз'яснив судам, що призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього. У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.

Як зазначено у п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ураховуючи складність та особливість спорів, що виникають із кредитних правовідносин, проведення попереднього судового засідання є необхідним.

Ухвалою суду від 03.02.2016 року було призначено по справі судово - почеркознавчу експертизу, проведення якої доручалося експертам Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України ( 36004, м. Полтава, вул. Чураївни, 1/1). , на вирішення якої були поставлені питання щодо того, чи виконано підпис в оригіналі кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року в Пункті 10 «реквізити та підписи сторін» графі «Клієнт»: ОСОБА_1 чи іншою особою; чи виконано підпис в оригіналі Анкети-Заяви від 29.07.2014 року на отримання кредиту в графі «підпис особи, що подає Анкету-Заяву» ОСОБА_1 чи іншою особою; чи виконано підпис ОСОБА_1 чи іншою особою у нижній частині оригіналу Розділу 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року; чи виконано підпис в оригіналі Додатку № 1 до кредитного договору № 500504940 від 29.07.2014 року «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг» в графі «Позичальник» ОСОБА_1 чи іншою особою. Неодноразово вирішувалося питання про витребування від відповідача банківських документів необхідних для її проведення .

26.04.2016 року по даній справі з ініціативи суду було відновлено провадження з метою розгляду справи в розумні строки, так як відповідачза зустрічним позовом не направив на адресу суду банківські документи необхідні для проведення даної судово-почеркознавчої експертизи, хоча судом неодноразово направлялися даному відповідачу нагадування про направлення на адресу суду даних документів. Даний факт розцінюється судом, як ухилення відповідача за зустрічним позовом від проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, суд враховуючи вищевказаний факт ухилення ПАТ " Альфа Банк" від проведення судово-почеркознавчої експертизи, приходить до висновку , що кредитних коштів за кредитним договором № 500504940 від 29.07.2014 року ОСОБА_1 не отримував та спірний кредитний договір не підписував, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення правочину, оскільки на підставі цього Договору з нього примусово стягується заборгованість за кредитним Договором, що суттєво порушує його охороняємі законом права та інтереси.

Таким чином, враховуючи вище викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом знайшли своє підтвердження судом при дослідженні доказів, а також факт ухилення відповідача за зустрічним позовом від проведення судово-почеркознавчої експертизи та не надання обґрунтованих заперечень проти позову, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 203,215,216 ,1057-1 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 58, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним , - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 500504940 від 27 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі до Хорольського районного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

.