Рішення № 6329781, 14.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.09 р. Справа № 2/138

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” м. Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка

про стягнення заборгованості в сумі 21547,80грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче віта” м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 21547,80грн. з яких 13498,40грн. сума основного боргу, 1429грн. пеня, 2294,70грн. штраф, 890,90 грн. інфляція, 479,30грн. 8% річних, 2995,55грн. проценти за користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору дистрибуції № 148-Д від 14.08.2008р., видаткову накладну, акт звірки станом на 28.02.2009р.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам або клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.05.2009р. № 02-62\15020.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” (Підприємство) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Дистрибютор) був укладений договір дистрибуції № 148-Д від 14.08.2008р.

За цим договором Підприємство зобовязується передати, а Дистрибютор прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору ціни, асортимент та кількість продукції, що передається, зазначаються в Специфікаціях, прайс-листах, та/чи накладних, що є невідємними частинами Договору.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що перехід права власності і ризиків випадкового знищення або ушкодження товару відбувається в момент прийняття-передачі продукції від Підприємства Дистрибютору, що оформлюється у порядку визначеному діючим законодавством (підписання видаткових накладних, актів приймання-передачі, тощо).

Згідно до п. 2.1.1. Підприємство зобовязується передати Дистрибютору Продукцію у відповідності з погодженими Сторонами обсягами, з обовязковим підписанням сторонами видаткових накладних.

Пунктом 3.1.1., 3.1.2. договору встановлено, що Дистрибютор зобовязується приймати продукцію у строки та обємах визначених замовленням та графіками поставки, затвердженими сторонами. Проводити розрахунки за отриману Продукцію у строки та відповідно до умов даного Договору.

Розділом 4 “Ціна та порядок розрахунків” встановлено, що ціна на продукцію, що поставляється за договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації та/або накладній, та/або рахунку-фактурі.

Ціна на продукцію формується згідно діючого на момент поставки прайс-листа та/або повідомлення про зміну цін, відображується в замовленні, накладних та інших окументах Підприємства та вказується в накладних, заявках та в інших відповідних документах Сторін окремо на кожну позицію продукції.

Усі розрахунки між сторонами за кожну отриману партію продукції проводяться у безготівковому порядку шляхом банківського переказу коштів.

Розрахунки за Продукцію Дистрибютор зобовязаний провести не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних, відповідно до п. 1.3. та п. 7.3. договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано видаткову накладну № ТД-0026901 від 07.10.2008р. на суму 16778,40грн., що отриманий безпосередньо ОСОБА_1

В супереч умовам договору відповідач своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, у звязку з чим за останнім обліковується заборгованість в розмірі 13498,40грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2009р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

У звязку з не оплатою частини товару, що було поставлено за спірною накладною позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 13498,40грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного та наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що за спірною видатковою накладною відповідач не розрахувався, з огляду на вказане на час слухання справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 13498,40грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 13498,40грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував тому суд вважає, що свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач не виконав в сумі 13498,40грн., у звязку з чим вимоги про стягнення заборгованості в сумі 13498,40грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача у відповідності з п. 9.2. та п. 9.4. договору пеню в розмірі 1429грн. за період з 21.10.2008р. по 31.03.2009р. та 8% річних в розмірі 479,30грн. за період з 21.10.2008р. по 31.03.2009р., 17% штрафу в розмірі 2294,70грн. за період з 21.10.2008р. по 31.03.2009р. та 50% річних в розмірі 2995,55грн. за період з 21.10.2008р. по 31.03.2009р.

Пунктом 9.2.1. договору встановлено, що у випадку прострочення розрахунків за продукцію Дистрибютор сплачує Підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, крім цього, збитки, інфляцію та 8% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, а у випадку затримки оплати більше ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну , зазначеного в п. 4.5., Дистрибютор сплачує штраф у розмірі 17% від несплаченої за договором суми та збитків.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок пені за період з 21.10.2008р. по 31.03.2009р., суд вважає його арифметично вірним, а вимоги, щодо стягнення пені в розмірі 1429,00грн. такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 8% річних за період з 21.10.2008р. по 31.03.2009р. в сумі 479,30грн., суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 17% штрафу в розмірі 2294,70грн., то суд вважає розрахунок позивача, арифметично вірним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення 50% річних на підставі п. 9.4. договору в розмірі 2995,55грн., то суд виходить з наступного.

Згідно до п. 9.4. договору за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязується сплачувати проценти, відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України у розмірі 50%.

Частиною першою ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Тобто, виходячи із вищевикладеного зобовязання по сплаті процентів на підставі саме приписів частини 1 ст. 536 ЦК України можуть визначатися тільки на підставі договірних відносин між фізичними особами.

Проте у спірних право відношеннях, як встановлено вище судом, договірні зобовязання виникли між ТОВ “Дольче Віта” яке є юридичною особою та СПД ОСОБА_1 який є фізичною особою із статусом субєкта підприємницької діяльності.

Таким чином, частина 1 ст. 536 ЦК країни не може бути застосована як міра відповідальності до відповідача.

Виходячи із вимог частини 2 ст. 536 ЦК України, законом передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом.

Проте за користування чужими грошовими, як виключна міра відповідальності передбачена законом та стягується за кожний день прострочення виконання боржником його грошового зобовязання. В той же час, цивільним законодавством (ст. 625 ЦК України), передбачено право сторін встановлювати в договорі інший розмірі річних як плату за користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст. 625 ЦК України виключає застосування процентів передбачених ст. 536 ЦК України.

Таким чином, відповідно до умов договору сторони погодили такий розмір згідно з ч. 2 ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, який в пункті 9.2.1. визначений сторонами 8% річних.

З огляду на викладене вимоги позивача, що стягнення з відповідача 50% річних в розмірі 29955,55грн. задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення в розмірі 890,90грн. за період з 21.10.2008р. по 31.03.2009р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, суд знаходить його арифметично вірним, таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 890,90грн. підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобовязання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” м. Київ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 21547,80 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Дольче Віта” (02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7Б, р/р 2600403255 в АК “Кліринговий дім”, МФО 300647, ЄДРПОУ 33631780) заборгованість в розмірі 13498,40грн., пеню в розмірі 1429грн., штраф в розмірі 2294,70грн., інфляцію в розмірі 890,90грн., 8% річних в розмірі 479,30грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 186,29грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 101,60грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя