Рішення № 6329780, 03.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.09 р. Справа № 37/99

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05478812

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 7946,93 грн. та експлуатаційних витрат в сумі 301,14грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Чуріліна (за довіреністю №б/н від 05.01.2009р.);

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 21.04.2009р. на 14.05.2009р. , з 14.05.2009р. на 26.05.2009р., з 26.05.2009р. на 02.06.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за орендну плату в розмірі 7946,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 259 від 10.01.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 259 від 10.01.2007р. з додатками, розпорядження від 28.12.2006р. №1434, ордер від 10.01.2007р., акт прийому-передачі від 10.01.2007р., договір купівлі-продажу від 11.06.2007р., акт прийому-передачі майна від 10.08.2007р., претензію від 30.12.2008р., розрахунок заборгованості, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 18, 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

В подальшому Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він вимагає стягнути з Відповідача крім заборгованості за орендну плату в розмірі 7946,93 грн. експлуатаційні витрати в сумі 301,14грн. (а.с.36).

Позивач надав витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 26-35, 44-52, 55,56, 62-67), у тому числі - пояснення щодо настання зобовязання з оплати за договором оренди.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, іншими процесуальними права, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.51-52), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність Відповідача та ненадання ним документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2006р. Розпорядженням Донецького міського голови №1434 (а.с.15), серед іншого, передбачено передати Відповідачу у тимчасове користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 104,9кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення офісу строком на 11 місяців.

На підставі зазначеного Розпорядження Управленням житлового господарства 10.01.2007р. Відповідачу був наданий ордер №1219 (а.с.16) на вказане приміщення.

10.01.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька № 259 (а.с.а.с.8-14), згідно п. п. 1.1., 2.1, 9.1 якого Орендодавець на підставі розпорядження Донецького міського голови №1434 від 28.12.2006р. передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 104,9 кв. м., у т. ч. на 1 поверсі 104,9 кв. м., згідно викопіровки плану кожного поверху, яка складає невідємну частину цього договору; обладнання, інвентар та інше індивідуально визначене майно, згідно переліку, який є невідємною частиною цього договору, розташовані за адресою: вул. Челюскінців, 117а, для розміщення офісу, на період з 10.01.2007р. по 28.11.2007р.

Виходячи із змісту п.п.3.1, 3.2, 3.5, 3.6 вказаного договору на Орендаря покладалися, серед іншого, наступні грошові зобовязання:

- за користування обєктом оренди Орендар вносить орендну плату та плату за користування земельною ділянкою, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2006р. № 430, місячний розмір якої, згідно розрахунку орендної плати, на дату підписання договору складає: 2745,90грн., у т.ч. орендна плата за обєкт оренди 2633,99грн., плата за земельну ділянку 111,91грн.;

- розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коректування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць;

- орендна плата вноситься Орендарем щомісяця не пізніше 1-го числа місяця наступного за звітним. Орендодавець самостійно ділить чергову суму вартості орендної плати за користування майном на частини, передбачені Методикою, та контролює їх перерахування до місцевого бюджету не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним;

- крім орендної плати, Орендар бере участь у витратах Орендодавця по утриманню житлового фонду та прибудинкової території, пропорційно займаної площі. На дату укладення договору сума оплати складає 99,44грн. з ПДВ.

10.01.2007р. обєкт оренди згідно умов договору оренди приміщення був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.17).

11.06.2007р. між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу вбудованого приміщення (а.с.19), згідно п.1.1 якого, Продавець зобовязався передати у власність Покупцю вбудоване приміщення загальною площею 104,9 кв. м. в житловому будинку, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, згідно з наказом Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 12.04.2007р. №194-п, а Покупець зобовязався прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

10.08.2007р. вказане приміщення було передано Покупцю згідно із актом приймання-передачі (а.с.21).

У звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань за договором оренди № 259 від 10.01.2007р. у Відповідача утворилась заборгованість з 01.06.2007р. по 10.08.2007р., щодо погашення якої Позивачем була підготовлена вимога від 30.12.2008р. №08/6-2378 (а.с.22). Проте доказів її надсилання до матеріалів справи не надано.

Заявою б/н, б/д (а.с.36) Позивач збільшив позовні вимоги до 8248,07грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві б/н, б/д (а.с.36), оскільки згідно ст.ст. 22,58 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення змінити предмет позову через збільшення розміру вимог, доповнивши позов однорідною із первісною (грошовою) вимогою, яка повязана з нею підставами виникнення та поданими доказами.

При цьому судом враховується, що сумісний розгляд вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та обєкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами укладеного договору оренди.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з участі у витратах по утриманню житлового фонду та при будинкової території узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 259 від 10.01.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Позивачем періоду стягнення від виконання обовязку із здійснення платежів з орендної плати щомісяця не пізніше 1 числа місяцю, наступного за звітним, відповідно до умов договору оренди № 259 від 10.01.2007р.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі нараховувати орендні платежі, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі викупу обєкту оренди орендарем, відповідний договір оренди припиняється.

Таким чином, враховуючи, що орендоване майно було передане у власність Відповідача за актом 10.08.2007р., саме до цієї дати Позивач управнений нараховувати платежі за договором, а Відповідач зобовязаний їх сплачувати згідно умов такого договору.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобовязань Відповідачем є порушенням зобовязання.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем з орендної плати у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, її розрахунок відповідає умовам договору, а Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 цього Кодексу доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу - в сумі 7946,93грн.

Стосовно вимог про стягнення експлуатаційних витрат позиція суду полягає в наступному:

Безпосередньо ані положеннями п. 3.6. договору оренди, який запроваджує відповідний обовязок Відповідача, ані іншими умовами договору, не вбачається строк (термін), у який мають здійснюватися експлуатаційні платежі Орендарем на користь Орендодавця. При цьому суд наголошує на відсутності правових підстав визначити дату їх здійснення датою здійснення орендних платежів, оскільки цієї домовленості в п. 3.5. договору безпосередньо не встановлено, а різна правова природа орендної плати і експлуатаційних платежів зумовлює неможливість автоматичного встановлення тотожних строків їх здійснення.

Таким чином, суд дійшов висновку про невизначеність умовами договору оренди строку (терміну) виконання грошових зобовязань Відповідача зі сплати експлуатаційних витрат, що у сукупності із не встановленням цього строку (терміну) спеціальними приписами законодавства вказує на необхідність застосування ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. За змістом наведеної норми у розглядуваному випадку боржник має виконати відповідне зобовязання у семиденний строк від дня предявлення кредитором вимоги.

Між тим, із наявних матеріалів справи не вбачається доказів звернення Позивача до Відповідача з вимогою про сплату експлуатаційних витрат у сумі 301,14грн. до подання розглядуваного позову до наявних в матеріалах справи рахунків-фактур не надано доказів їх надсилання Відповідача або отримання останнім.

Отже, за відсутністю доказів попередньої вимоги у суду не має підстав для встановлення наявності простроченого грошового зобовязання у Відповідача зі сплати на користь Позивача експлуатаційних витрат у сумі 301,14грн. За таких обставин, у Позивача не має права вимагати примусового виконання цього грошового обовязку у судовому порядку, оскільки це прямо суперечить приписам ч. 1 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, за якими ніхто не може бути примушений робите, що не встановлено обовязковим за законодавством, у тому числі щодо виконання цивільних обовязків.

Дійсно, згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, можливість застосування будь-якого способу судового захисту передбачає наявності як певного права (інтересу), так і його порушення на момент звернення до суду. В розглядуваному ж випадку Позивачем належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено виникнення права на примусове отримання грошових коштів набуття стягуваної суми статусу заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 05478812) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Костянтинівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за орендну плату в розмірі 7946,93 грн. та експлуатаційних витрат в сумі 301,14грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району” (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 70, ідентифікаційний код 05478812) заборгованості з орендної плати у сумі 7946,93 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо стягнення експлуатаційних витрат відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району” (83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 70, ідентифікаційний код 05478812) державне мито в розмірі 98 грн. 26 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113 грн. 69 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.06.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя