Ухвала суду № 63295099, 06.12.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5888/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року,

встановила:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на ті обставини, що в серпні 2002 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_6. Сімейне життя не склалося, почуття поваги та кохання втрачені. Сімейно-шлюбні відносини відновлювати не має наміру, а тому просила суд шлюб розірвати.

Судом на виконання вимог ст.111 СК України сторонам надавався строк на примирення, однак таке не відбулося.

В судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити;

- представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що між сторонами відбулося примирення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року позов задоволено, шлюб, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 9 серпня 2002 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №819, розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Справа тривалий час знаходиться у провадженні апеляційного суду, а саме з 11 липня 2016 року, учасникам процесу направлялись судові повістки на судове засідання, яке було призначено на 06 грудня 2016 року але відповідач та представник в судове засідання не зявились та не повідомили причини своєї неявки.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.82-102) відповідач та його представник відмовились отримувати судові повістки.

Тому, відповідно ч.8 ст. 76 ЦПК України у разі відмови одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Згідно ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Зазначене вказує на зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи.

У звязку з знаходженням справи тривалий час в провадженні апеляційного суду та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції є необовязковою.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований 9 серпня 2002 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №819.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачем почуття поваги та кохання до відповідача втрачені, сімейно-шлюбні відносини припинені, позивач не має наміру їх відновлювати.

Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення.

При цьому, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до роз яснень, викладених в п.п. 3, 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.

Шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання столронам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України).

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Як встановлено в судовому засіданні, після вжиття судом заходів щодо примирення подружжя, примирення між ними не відбулося, позивач наполягає на припиненні шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам ОСОБА_3

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 76, 77, 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 (в інтересах ОСОБА_4) - відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_2