Ухвала суду № 63292443, 08.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/8527/16-к Провадження №11-кп/773/635/16 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія: ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ст.395 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Денісова В.П.,

суддів - Гапончука В.В., Оксентюка В.Н.,

з участю секретаря - Гладкого В.В.,

прокурора - Остапчука С.О.,

представника потерпілого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12016030010000438 від 31 січня 2016 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Верба Дубнівського району Рівненської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, громадянин України, з неповною середньою освітою, не працюючий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2013 року за ч.2 ст.185 КК України до 2 роки 8 місяців позбавлення волі, -

засуджений за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ст.395 КК України на 6 (шість) місяців арешту.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 визначено обчислювати з моменту його затримання - 03 червня 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України постановлено зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 03 червня 2016 року, до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вироком вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И В :

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він біля 20 години 20 хвилин, 30 січня 2016 року в м.Луцьку, перебуваючи на сходинковому майданчику АДРЕСА_2, повторно таємно викрав чуже майно, належне кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Віра Плюс", а саме: металевий редуктор до пасажирського ліфта, балансовою вартістю 550 гривень, однак, не вчинив усіх дій, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий жителем вказаного будинку ОСОБА_4.

Він же, будучи ознайомленим з ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2015 року про встановлення щодо нього адміністративного нагляду терміном на 1 (один) рік, з відповідними обмеженнями, 12 жовтня 2016 року самовільно залишив місце проживання та без дозволу працівників поліції виїхав за межі м.Луцька до АДРЕСА_3 та в період з жовтня 2015 року по травень 2016 року жодного разу не з'явився для реєстрації до Луцького ВП ГУНП у Волинській області, чим порушив правила адміністративного нагляду.

У поданій на вирок апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить змінити вирок, призначивши йому більш м'який вид покарання ніж позбавлення волі. Посилається на те, що судом при призначенні покарання не в повному обсязі враховано що злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, не був ним вчинений до кінця, збитки в справі відсутні, потерпілий до нього не має будь-яких претензій та просив суд суворо не карати його. Крім того, не враховано, що він щиро розкаявся у скоєному, одружений, має неповнолітню дитину.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_2, яка підтримувала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ст.395 КК України підтверджується зібраними у справі доказами і в апеляційній скарзі обвинуваченого не заперечується.

Діям ОСОБА_3 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, при призначенні ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції хоча і вказано, та не в повній мірі враховано те, останній свою винуватість визнав повністю, думку представника потерпілого, невелику вартість викраденого майна та відсутність тяжких наслідків.

Отже, місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_3 допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

За таких обставин, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання - активне сприяння в розкритті злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, повне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, невелику вартість викраденого, відсутність тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку, що призначене ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі необхідно зменшити, ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.185 КК України.

При цьому зважаючи на тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_3, його особу, який раніше судимий, характеризується негативно, остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

За наведених обставин, доводи обвинуваченого про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі, не заслуговують на увагу, оскільки, на думку апеляційного суду, остаточне покарання у виді обмеження волі не забезпечить його мети.

Апеляційний суд вважає, що остаточне покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2016 щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити.

Зменшити ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_3 призначене судом першої інстанції покарання за ст.395 КК України у виді 6 (шести) місяців арешту.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_3, який утримується під вартою - у той же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Головуючий:

Судді: