Ухвала суду № 63292009, 07.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/508/15-к 07.12.2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Фаріонової О.М.,Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 120151500000000074, за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1, потерпілого ТОВ «Агроальянс» в особі директора ОСОБА_2 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.08.2016 року, яким

ОСОБА_3, 1988 року грудня місяця 16 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого заступником директора по виконавчій роботі ТОВ «Сила росту», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

- виправданого за ч.2 ст. 289 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Стоянов Д.П.

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_4

представник потерпілого ОСОБА_5

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2016 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Долю речових доказів у кримінальному проваджені визначити згідно ст.100 КПК України.

У ході судового розгляду в апеляційній інстанції повторно дослідити обставини та докази, встановленні під час кримінального провадження, які викладені в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі потерпілий - директор ТОВ «Агроальянс» ОСОБА_2 просить вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2016 року скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом'якшують покарання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Агроальянс» завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 139 000 грн.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурора та потерпілого, захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить апеляційні скарги прокурора та потерпілого ТОВ «Агроальянс» залишити без задоволення, а вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.08.2016 року - без змін.

Короткий зміст вироку.

Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.08.2016 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, та виправдано за цим обвинуваченням

за недоведеністю вчинення ним даного злочину.

Цивільний позов ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину залишено без розгляду.

Процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 1000 грн. 00 коп. віднесено на рахунок держави.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду необґрунтованим, невмотивованим, а відтак і незаконним, так як судом, на його думку, досліджені докази оцінено необ'єктивно у порушення вимог ст. 94 КПК України та не наведено достатніх мотивів прийнятого рішення.

Зазначає, що суд помилково критично оцінив покази механізаторів ОСОБА_6, і ОСОБА_7, які вони надали в якості свідків, взявши до уваги лише покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, необґрунтовано дійшовши висновку про те, що трактори на територію підприємства ТОВ «Сила росту» могли відігнати самі механізатори ОСОБА_6 ОСОБА_12

Так, свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 категорично заперечили той факт, що трактори на територію ТОВ «Сила Росту» директором, якого є ОСОБА_8 відігнали вони, що на думку апелянта, повністю узгоджується з показами інших свідків, які суд необґрунтовано не взяв до уваги та повністю спростовують покази свідків сторони захисту ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, які суд визнав такими, що є послідовними, логічними такими, що та узгоджуються між собою, стабільними, не суперечливими, підтвердженими взаємно.

Прокурор стверджує, що суд, приймаючи рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_3, не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які показали, що 12.06.2016 майже одночасно від представників ТОВ «Агроальнс» надійшло повідомлення черговому райвідділу міліції про незаконне заволодіння ОСОБА_3 та ОСОБА_8 тракторами, та від ОСОБА_8 про те, що невідомими особами з використанням тракторів обробляється поле, що перебуває у користуванні ТОВ «Сила Росту» директором якого він є. Вказані особи показали, що направляючись на службовому автомобілі на поле де відбувалися вказані події, бачили трактор, який рухався зі сторони вказаного поля у напряму смт. Казанка. Трактором керував ОСОБА_3

На думку прокурора, покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повністю узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_3 в незаконному заволодінні транспортними засобами.

Зазначає, що судом не взято до уваги покази ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в тій частині, що фактично ОСОБА_3 заволодів тракторами приховуючи свої дійсні наміри у той момент коли ОСОБА_8 відволікав, заважав та погрожував трактористам.

Крім цього, вказує, що суд не надав належної оцінки показам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в частині того, що вони знають ОСОБА_8 - батька обвинуваченого ОСОБА_3, як агресивну особу, яка здатна на рішучі у тому числі протиправні дії.

Звертає увагу, що свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 не допитувались у якості свідків під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки клопотання про їх допит з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не надходили, в своїх показаннях вони не посилались на вказаних свідків, як на таких, що можуть надати покази стосовно з'ясування обставин кримінального правопорушення. Той факт, що вказані особи були заявлені для допиту у якості свідків стороною захисту вже під час судового розгляду, майже через 2 роки після вчинення кримінального правопорушення, викликає сумнів у правдивості їх показів та може свідчити про перешкоджання з боку обвинуваченого кримінальному провадженню шляхом штучного створення доказів своєї невинуватості та надання їх суду.

Не погоджується прокурор з висновком суду про визнання недопустимими письмових доказів наданих прокурором у зв'язку з тим, що їх долучено до матеріалів кримінального провадження у фотокопіях, які до того ж не завірено належним чином. Так, вказує, що суд не врахував, що кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_17 постановою прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_18 31.03.2015 виділено в окреме провадження з кримінального провадження №120141502400000302 за підозрою ОСОБА_3 та ОСОБА_8, на підставі вимог ст. 217 КПК України. Матеріали виділені ОСОБА_18 у копіях та завірені ним своїм підписом. У подальшому під час судового розгляду цим же прокурором постанова про виділення матеріалів кримінального правопорушення відносно ОСОБА_17 разом з виділеними та завіреними ним копіями матеріалів надані суду, як докази у кримінальному провадженні.

Вважає, що судом першої інстанції не повно та з порушенням досліджені обставини кримінального провадження, а також висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання винуватості обвинуваченого, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції є незаконним.

В апеляційній скарзі потерпілий - директор ТОВ «Агроальянс» ОСОБА_2 вважає вирок суду першої інстанції необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповноти судового розгляду та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що виправдовуючи ОСОБА_3, суд першої інстанції послався на те, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим. Проте в матеріалах справи, які досліджувались в судовому засіданні судом першої інстанції, є достатньо доказів, які беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_3 у незаконному заволодінні тракторами за вищевказаних обставин, але суд першої інстанції не дав належної оцінки перевіреним ним доказам та дійшов помилкового висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Зазначає, що суд необґрунтовано критично оцінив показання свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_6, зазначивши, що їх показання, нібито, не узгоджуються між собою. Апелянт не погоджується з тим, що суд взяв до уваги показання ОСОБА_8, який є співучасником обвинуваченого, матеріли відносно якого виділені в окреме провадження, а також свідків - ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11, яких з метою уникнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_8 підготовив і привіз в суд, щоб ті дали неправдиві показання, а саме, що ОСОБА_22 і ОСОБА_6 самі перегнали трактори з поля на територію ТОВ «Сила росту» в смт. Казанка.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурора та потерпілого, захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 вважає, що вирок необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та потерпілого - без задоволення, оскільки суд першої інстанції, під час розгляду кримінального провадження та постановлення виправдувального вироку повно, об'єктивно провів судове провадження, висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що судом першої інстанції було повно, всебічно, об'єктивно досліджено обставини провадження, та на підставі сукупності правильно оцінених доказів з точки зору достатності для ухвалення виправдувального вироку, всупереч доводам апеляційних скарг прокурора та потерпілого, зроблено висновок про недоведеність вчинення злочину, в якому обвинувачується особа за ч.2 ст.289 КК України, що відповідає критеріям п.1 ч. 1 ст.373 КПК України.

Зауважує, що прокурор в апеляційній скарзі спотворює покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, оскільки фактично вказані свідки в суді надали інші покази, ніж прокурор викладає їх в апеляційній скарзі. Жоден із вказаних свідків не пам'ятають ні дати, коли все відбувалось, ні моделі трактора, чи його колір конкретно не пам'ятають.

Вказує, що висновок суду про те, що показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 не узгоджуються між собою; не взяття до уваги показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26; про узгодженість між собою показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_27, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вважає, що суд обґрунтовано вмотивував про недоведеність попередньої змови між обвинуваченим ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження та прийшов до вірного висновку про недоведеність вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_3, в якому він обвинувачується.

Крім того, захисник зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, які ретельно досліджені в ході судового розгляду справи, належним чином проаналізовані, мотивовані та викладені у вироку суду.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Згідно вироку суду, органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України за таких обставин:

12.06.2014 року близько 06:20 годин обвинувачений ОСОБА_3 разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проїжджали на автомобілі «DAEWOO SENS» біля поля розташованого за садом «Петровського» на території Казанківської сільської ради.

В цей час обвинувачений ОСОБА_3 побачив на полі працівників ТОВ «Агроальянс» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 які на тракторах МТЗ-82, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску з бороною пружинною ЗПГ-15 2011 року випуску, та МТЗ-82 державний номерний знак (надалі д.н.з.) 12369 НК, 2008 року випуску з оприскувачем ОПШ-2000-21.6, 2011 року випуску, проводили земельні роботи. В цей час у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння вищезазначеними транспортними засобами, а саме: особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, мала перешкодити своїми діями подальшому руху тракторів, а обвинувачений ОСОБА_3 повинен під малозначним приводом попросити вийти з кабіни механізаторів після чого транспортувати вказані трактора на територію Фермерського господарства «Масляний».

З цією метою особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заїхала на автомобілі «DAEWOO SENS» на територію поля, чим перегородив шлях руху тракторові МТЗ- 82 з д.н.з. НОМЕР_2 за кермом якого знаходився ОСОБА_6 останній зупинив рух трактора, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, почав вимагати припинити земельні роботи, після чого підійшов до другого трактора МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився на відстані приблизно 40 метрів від нього.

Тим часом, обвинувачений ОСОБА_3, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом попросив вийти з кабіни трактора механізатора ОСОБА_6, який вийшов із кабіни трактора, залишивши ключі в замку запалення. Обвинувачений ОСОБА_3, без дозволу ОСОБА_6 сів за кермо трактора МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_2 і завівши двигун поїхав в бік смт. Казанка.

В цей час особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, став попереду трактора МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_1, перегородивши тим самим рух трактора за кермом якого був ОСОБА_7 та став вимагати зупинити земельні роботи. ОСОБА_7 зупинив рух трактора, вийшов із кабіни трактора залишивши ключі в замку запалення.

Тим часом обвинувачений ОСОБА_3, повернувшись із смт. Казанка, продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння транспортним засобом, без дозволу ОСОБА_7 сів за кермо трактора МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_1, завів двигун та поїхав в сторону смт. Казанка.

Під час проведення обшуку 17.06.2014 року на території Фермерського господарства «Масляний» за адресою смт. Казанка вул.. Сільська садиба ,1 , було вилучено два трактори МТЗ-82, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску з бороною пружинною ЗПГ-15 2011 року випуску, та МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_2, 2008 року випуску з оприскувачем ОПШ-2000-21.6, 2011 року випуску, які належать ТОВ «Агроальянс».

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб.

Посилаючись на недоведеність вчинення ОСОБА_3 злочину в якому він обвинувачується, суд прийшов до висновку про виправдання його відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.373 КПК України

Так виклавши показання свідків, суд зазначив, що показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_11 є послідовними, логічними та узгоджуються між собою, стабільні, не суперечливі, підтверджені взаємно, до того ж ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не підтримують жодних стосунків, в тому числі трудових ні з ТОВ «Сила росту», ні з ТОВ «АГРОАЛЬЯНС», а тому суд немає підстав сумніватися в їх правдивості

Суд також зазначив, що не може взяти до уваги показання свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26,оскільки будь-яких обставин справи вони суду пояснити не змогли, у зв'язку із тим, що не пам'ятали їх на час допиту в суді.

Крім того, на обґрунтування обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, сторона обвинувачення надала суду документи, як докази, а саме: фотокопії документів.

Пославшись на те, що надані стороною обвинувачення докази у виді не засвідчених жодним прийнятним чином фотокопій зазначених документів, не відповідають вимогам ст.ст.99, 100 КПК України щодо визначення документа, суд визнав їх недопустимими доказами. При цьому суд зазначив, що кримінальний процесуальний закон не містить винятків із зазначених правил доказування, зокрема, і в разі виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження в порядку ст.217 КПК України.

Крім того, суд зазначив, що надана прокурором фотокопія протоколу обшуку від 17.06.2014 року не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавств , а саме вимогам ст. 104 КПК України, оскільки протокол обшуку не підписаний усі учасниками, котрі брали участь у проведенні обшуку. В протоколі обшуку також не зазначено чи проводилось вилучення виявлених речей в ході обшуку, чи проводилось ознайомлення учасників процесу із змістом даного протоколу та яким чином. Крім того, в порушення вимог ст.105, 107 КПК України додатки до протоколу обшуку не додані, суду для огляду не надавались, не дивлячись на те, що свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що відео фіксація проведення обшуку дійсно проводилась та долучалась нею до матеріалів кримінального провадження, надана прокурором фото таблиця до протоколу обшуку є не повною, оскільки надано лише фотознімки під № 7, 8,13,14,15.

Судом також визнаний недопустимим доказ - фотокопія постанови від 21.10.2014 року про визнання речовим доказом по кримінальному провадженні № 12014150240000302 трактора МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_2, 2008 року випуску, трактора МТЗ-82, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, пружинної борони ЗПГ - 15 синього кольору та оприскувача ОПШ- 2000-21,6 оскільки в протоколі про проведення обшуку відсутні дані про вилучення таких речей.

Крім того, суд зазначив, що стороною обвинувачення суду не надано жодного переконливого доказу про те, що між обвинуваченим ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділене в окреме провадження дійсно була попередня змова. Так саме як і не надано суду доказів того, що трактора з поля були переміщені на базу ТОВ «Сила росту» поза волею механізаторів ОСОБА_6 та ОСОБА_12, оскільки жоден з них не вказав, що намагався перешкодити такому заволодінню, а лише пояснювали, що вони вимагали повернення їм документів, які знаходились у кабіні трактора.

Пославшись на п. 146 справи «Барбера, Мессегуз и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року в якій Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. А також на роз'яснення, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року, вказано про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а також на приписи ст.62 Конституції України, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, та виправдав його.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та представника потерпілого на підтримку доводів апеляційних скарг, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, повторно дослідивши фактичні обставини кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про недоведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст. 289 КК України ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному дослідженні фактичних обставин кримінального провадження в їх сукупності, перевірці зібраних у ході досудового слідства доказів та надання їм належної оцінки відповідно до вимог КПК України.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 органами досудового розслідування обвинувачується у незаконному заволодінні транспортного засобу за попередньою змовою групою осіб і його дії кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України. А саме в тому, що він за попередньою змовою з іншою особою ( матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження) 12.06.2014 року близько 06 години 20 хвилин незаконно заволоділи транспортними засобами ТОВ «Агроальянс» - трактором МТЗ-82, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску з бороною пружинною ЗПГ-15 2011 року випуску, та МТЗ-82 державний номерний знак НОМЕР_2, 2008 року випуску з оприскувачем ОПШ-2000-21.6, 2011 року випуску.

У судовому засіданні суду першої інстанції та апеляц3ійної інстанції обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у інкримінованому йому злочині не визнав, та скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України відмовився давати суду показання.

В ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення обгрунтовувала доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, показаннями свідків, а також документами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 сторона обвинувачення надала суду копії документів, а саме:

видаткових накладних № 300675 від 17 березня 2011 року на підтвердження передачі ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» ЗПГ-15 борони пружинної, № 300494 від 04 березня 2011 року на підтвердження передачі ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» обприскувача ОПШ 2000-21,6 ( а.с.131 т.1), № 79 від 29 квітня 2014 року на підтвердження передачі ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» борони зубової легкої, № 80 від 30 вересня 2011 року на підтвердження передачі ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» GPS новігатора Locarus, ( а.с. 132 т.1);

довідки ПСП «Деметра» про вартість трактора МТЗ-82.2.26 з реєстраційним номером 02856 ВА, та довідки ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» про вартість трактора МТЗ-82.1.26 з реєстраційним номером 12369 МК ( а.с.133 т.1);

договору позики транспортного засобу від 01 березня 2014 року укладеного між ПСП «Деметра» та ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» за яким останньому передавались у позику трактор МТЗ-82.2.26, 2007 року випуску із реєстраційним номером 02856 ВА та акту приймання-передачі зазначеного трактора ( а.с.135 т.1);

посвідчення про реєстрацію трактора МТЗ-82.2.26, 2007 року випуску із реєстраційним номером 02856 ВА ( а.с.136 т.1);

листа ОСОБА_8 яким він ставить до відома директора ТОВ «Агроальянс» про притримання тракторів МТЗ-82 в агрегаті з обприскувачем та трактор МТЗ-82 в агрегаті з сцепкою борін ( а.с.137 т.1);

ухвали слідчого судді Казанківського районного суду по справі № 478/1203/14-к про надання дозволу на проведення обшуку на території ФГ «Масляний» по вул. Сільська садиба, 1 в смт. Казанка ( а.с. 138 т.1);

протоколу обшуку від 17.06.2014 року із фото таблицею, який було проведено на підставі ухвали слідчого судді Казанківського районного суду по справі № 478/1203/14-к ( а.с.139 т.1);

заяви ОСОБА_2 про отримання від працівників міліції трактора МТЗ-82, д.н.з. НОМЕР_1, МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_2, з бороною пружинною ЗПГ-15 та оприскувачем ОПШ-2000 ( а.с.142 т.1);

постанови від 21.10.2014 року про визнання речовим доказом по кримінальному провадженні № 12014150240000302 трактора МТЗ-82 д.н.з. НОМЕР_2, 2008 року випуску, трактора МТЗ-82, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, пружинної борони ЗПГ 15 синього кольору та оприскувача ОПШ-2000-21,6 ( а.с. 146 т.1);

постанови про призначення товарознавчої експертизи від 19.06.2014 року ( а.с.147 т.1) та фотокопію Звіту № 14 про оцінку вартості нерухомого майна у вигляді трактора МТЗ-82.1.26 д.н.з. НОМЕР_2, 2008 року випуску, трактора МТЗ-82.2.26, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, пружинної борони ЗПГ 15 та оприскувача ОПШ-2000-21,6 (а.с.145- 152 т.1).

Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Проте, надані стороною обвинувачення письмові докази (документи) не відповідають критеріям зазначеним в ч.2 ст. 84 КПК України щодо визначення документа, оскільки в порушення вимог ч.3 ст. 99 КПК України вказані документи надані стороною обвинувачення суду в копіях, крім того дані копії належним чином не засвідчені.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. 89 КПК України, визнав надані стороною обвинувачення письмові докази (документи) недопустимими доказами, належним чином навівши у вироку мотиви прийнятого ним рішення.

Є неприйнятними посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що дані документи виділені з іншого кримінального провадження за №120141502400000302 постановою прокурора прокуратури області ОСОБА_18, копії документів завірені підписом зазначеного прокурора, що підтверджує їх достовірність, а тому вони є належними та допустимими.

Кримінальний процесуальний закон, при виділенні матеріалів досудового розслідування в окреме провадження в порядку, передбаченому ст. 217 КПК України, не звільняє сторону кримінального провадження, а саме сторону обвинувачення, від обовязку надати суду оригінали документів, як це зазначено в ч.3 ст. 99 КПК України.

Крім того, постанова прокурора про виділення матеріалів відносно ОСОБА_3 в окреме провадження не містить даних про виділення матеріалів даного кримінального провадження саме в копіях документів, також прокурором не зазначено в постанові, які саме документи підлягали виділенню.

Разом з тим, інструкцією з діловодства в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 р. №3, яка діяла на час виділення матеріалів досудового розслідування, визначено, що копії матеріалів кримінального провадження для виділення його в окреме провадження засвідчуються підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу, завіряється печаткою, з найменуванням відповідної прокуратури, або її структурного підрозділу, зазначається найменування посади особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище та зазначається дата засвідчення копії.

Проте, надані стороною обвинувачення документи не містять вказаних реквізитів, оформлені неохайно, неналежним чином, з порушенням нормативних актів, щодо оформлення копій документів, а тому не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами.

Крім того, п.12.4 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційний судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим, та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ визначено, що копії судових рішень, постановлених судом засвідчуються гербовою печаткою суду.

Однак, при дослідженні апеляційним судом встановлено, що надана прокурором в якості доказу про законність проведення обшуку на території фермерського господарства «Масляний» , копія ухвали слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 16.06.2014 року про задоволення клопотання слідчого про проведення обшуку нежитлової будівлі та території фермерського господарства «Масляний» , не засвідчена гербовою печаткою суду, що свідчить про неналежне оформлення копії процесуального документу суду, який надавав право слідчому на проведення обшуку, а відповідно і викликає сумнів законність проведення даної слідчої дії.

Фотокопія протоколу обшуку від 17.06.2014 року, проведеного на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді, взагалі не містить повного тексту вказаного процесуального документу. Оскільки, на наданій копії відсутні підписи всіх учасників даної слідчої дії, вказаних на першому аркуші протоколу, протокол не підписаний слідчим, який проводив обшук. В протоколі обшуку також не зазначено чи проводилось вилучення виявлений речей в ході обшуку, чи проводилось ознайомлення учасників процесу із змістом даного протоколу та яким чином.

Крім того, під час проведення обшуку проводилась відео та фото фіксація, про що також зазначено на першому аркуші протоколу обшуку. Однак, в порушення вимог ст.105, 107 КПК України дані додатки до протоколу обшуку суду не надані.

Також, надана прокурором фото таблиця до протоколу обшуку є не повною, оскільки надано лише фотознімки під № 7, 8,13,14,15.

Таким чином, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що даний процесуальний документ не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавств , а саме вимогам ст. 104 КПК України, а тому є недопустимим доказом.

Неналежне оформлення процесуальних документів при проведенні слідчої дії, а саме проведення обшуку, свідчить про проведення обшуку з порушенням вимог кримінального процесуального закону і тягне за собою визнання даного доказу недопустимим та неможливості його використання для встановлення фактів на підтвердження винуватості особи.

Також є безпідставними твердження апелянтів про необґрунтоване неврахування судом, на підтвердження винуватості ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині, показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_31

Так, свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30 суду першої інстанції та апеляційному суду показали, що вони є працівниками ТОВ «Агроальянс» . Вони не були присутніми на полі під час подій 12.06.2014 року, а про заволодіння тракторами МТЗ-82 їм стало відомо з повідомлення по телефону трактористів ОСОБА_7 та ОСОБА_28 Після чого вони прибули на місце де проводились польові роботи, і де зі слів ОСОБА_8 їм стало відомо, що він забрав трактора з поля, і поверне їх тільки після вирішення інциденту, повязаного з пошкодженням посівів кукурудзи, яку він засіяв на вказаному полі. Після оформлення працівниками міліції всіх необхідних процесуальних документів, вони, разом із іншими механізаторами, поїхали на територію ТОВ «Сила росту», яке належить родині обвинуваченого, і де знаходились трактора. ОСОБА_8 повернув їм документами на транспортні засоби крім технічного паспорту.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_31 в судовому засіданні суду першої інстанції та в апеляційному суді показали, що будучи в складі слідчо-оперативної групи Казанківського РВУ МВС України, вони виїжджав на поле за повідомленням ОСОБА_8 про те, що ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» незаконно обробляє його земельні ділянки. Коли направлялися на вказане поле за викликом, то по дорозі бачили, як назустріч рухався трактор під управлінням обвинуваченого ОСОБА_3

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 показали, що 12.06.2014 року близько 06-00 години ранку, тракторами МТЗ-82 обробляли поле, яке знаходилось в користуванні ТОВ «АГРОАЛЬЯНС». Коли вони вже закінчили свою роботу, і один із тракторів вже був складений, до них підїхав ОСОБА_8, та повідомив, що вони проводять роботи на полі, яке належить ТОВ «Сила росту», а тому він викликав працівників міліції, які повинні вирішити спір, він показував їм документи на підтвердження того, що дана земельна ділянка знаходиться в його користуванні. Через деякий час, обвинувачений ОСОБА_3 сів в кабіну трактора, на якому працював ОСОБА_6 і поїхав на ньому в сторону смт. Казанка. Через хвилин 20-30 обвинувачений ОСОБА_3 повернувся на поле і відігнав на базу другий трактор, на якому працював свідок ОСОБА_7

Свідки в апеляційному суді підтвердили, що а ні обвинувачений, а ні особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, жодних погроз на їх адресу не висловлювали, насилля не застосовували. Крім того, свідки показали, що їм відомо про те, що вказана земельна ділянка є спірною і на її оренду є договір як у ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» так і у підприємства ОСОБА_8, і такі дії обвинуваченого та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження були спрямовані на зупинення роботи на вказаній земельній ділянці.

ОСОБА_26 знаходження транспортних засобів, а саме тракторів, які належали ТОВ «АГРОАЛЬЯНС», на території бази ТОВ «Сила росту» підтвердили і свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10.

Однак, відомості які містяться в показаннях зазначених свідків не підтверджують висунутого ОСОБА_3 обвинувачення в незаконному заволодінні транспортними засобами, оскільки, не підтверджують наявність у обвинуваченого умислу на незаконне заволодіння транспортними засобами. Так, із показань свідків вбачається, що 12.06.2014 р. транспортні засоби ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» були переміщені з поля до господарства «Сила росту» не з метою їх заволодіння а в звязку з конфліктом, який виник між власниками ТОВ «Сила росту» та ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» щодо права оренди земельної ділянки на якій проводились роботи в цей день, та знищенням посівів зернових культур, засіяних ТОВ «Сила росту».

Дані обставини також підтвердила в апеляційному суді свідок ОСОБА_13, яка показала, що 12.06.2016 року до Казанківського РВ надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про знищення посівів кукурудзи на його полі працівниками ТОВ «АГРОАЛЬЯНС». При виїзді на місце вона, як слідчий в складі слідчо-оперативної групи, опитала ОСОБА_8 який їй повідомив, що трактори, які обробляли в цей день поле, знаходяться на території його бази і він притримає їх до вирішення спору щодо погашення йому збитків, спричинених його господарству знищенням посівів кукурудзи. На підтвердження цього він надав їй лист адресований директору ТОВ «АГРОАЛЬЯНС».

Зазначене також підтвердив в апеляційному суді і свідок ОСОБА_8

Таким чином, надані стороною обвинувачення докази, а саме показання свідків підтверджують факт наявності спірних відносин між ОСОБА_8- директором ТОВ «Сила росту» та керівництвом ТОВ «АГРОАЛЬЯНС» щодо права оренди земельної ділянки на якій проводились польові роботи 12.06.2014 року технікою ТОВ «АГРОАЛЬЯНС», що стало підставою переміщення вказаної техніки, за ініціативи ОСОБА_8 та за допомогою обвинуваченого, з поля на територію господарства ОСОБА_8 Проте, вказані докази не підтверджують наявність умислу у обвинуваченого на незаконне заволодіння транспортними засобами.

За таких обставин, певні данні кримінального провадження могли б свідчити про наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 іншого складу злочину. Однак, враховуючи вимоги ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду, а саме - що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а також враховуючи недопустимість наданих стороною обвинувачення письмових доказів ( документів), в звязку з порушенням вимог закону при їх отриманні, суд першої інстанції обґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ч.2 ст. 289 КК України в звязку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.

Беручи до уваги положення ст. 17 ч.2, ч.4 КПК України, які розкривають зміст загальної засади кримінального провадження презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини та які визначають, що ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом та що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також рішення Європейського Суду з прав людини з цього питання, зокрема, § 77 Рішення по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» («Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain») № 10590/83 від 6 грудня 1988 року та § 39 Рішення Страсбурзького суду «ОСОБА_17 проти Бельгії» (Capeau v. Belgium) № 4291/98 від 13 січня 2005 року, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невстановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, при цьому, вичерпані можливості їх отримати. Тому доводи апелянтів прокурора та потерпілого, щодо наявності в матеріалах кримінального провадження достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження висунутого ОСОБА_3 обвинувачення в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, є необґрунтованими.

Всі докази, надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту, судом досліджені в повному обсязі, з дотриманням вимог процесуального закону, оцінені за правилами ст. 94 КПК України. Висновки суду викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та належним чином обґрунтовані і вмотивовані. А тому твердження апелянтів, про порушення судом вимог ст. 94 та ст. 370 КПК України, при постановленні виправдувального вироку, є надуманими, та такими що не відповідають дійсності.

З огляду на наведене, підстав для скасування вироку суду першої інстанції з мотивів, на які вказують апелянти, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1, потерпілого ТОВ «Агроальянс» в особі директора ОСОБА_2 залишити без задоволення , а вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 23.08.2016 року стосовно ОСОБА_3 без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді