Ухвала суду № 63283049, 08.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1355/2014(м)

265/2321/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого суддіБаркова В.М.,

суддівСороки Г.П.,

ОСОБА_1,

при секретаріЗабавіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» в якому просив встановити нікчемним укладений між ними договір № 372247 від 28 листопада 2011 року та стягнути з відповідача сплачені за цим договором 20 326 грн. 65 коп. В обґрунтування своїх вимог посилався на несправедливі умови договору, оскільки оспорюваний правочин містить невигідні для нього умови, відповідач сформулював договір в односторонньому порядку на свою користь чим створив істотний дисбаланс між правами та обовязками сторін без врахування його інтересів як споживача послуг. Вважав, що порушений принцип рівності сторін договору, його умови є несправедливими, а діяльність відповідача повязана із утворенням пірамідальної схеми що є нечесною підприємницькою практикою.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам та на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» в судове засідання апеляційного суду не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні договору відповідач надав достовірну інформацію щодо його обставин, цей договір не суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і не містить несправедливі умови, здійснювана товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» підприємницька практика не є нечесною.

З таким висновком суду не погодитися не можна.

Як встановлено судом, 28 листопада 2011 року між поповим В.В. та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» був укладений договір № 372247 предметом якого є надання позивачеві послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля КІА вартістю 188 800 грн. (том 1 а.с. 5, 6-8).

Відповідно до ст. 2 зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» гарантує учаснику (позивачу) права на отримання автомобіля за умовами виконання учасником всіх зобовязань, передбачених угодою.

Статтею 3 Угоди передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» зобовязується забезпечити отримання автомобіля учасником системи згідно з умовами угоди.

Таким чином, зобовязання відповідача щодо передачі позивачу автомобіля чітко передбачені умовами угоди.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Оспорювана позивачем угода укладена в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів «АвтоТак», яка полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, зокрема автомобіль, та які стають учасниками системи.

Системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

Відповідач надає учасникам послуги, що направлені на придбання автомобіля на основі системи «АвтоТак», та полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів, та інших послуг, передбачених угодою.

Після формування групи учасників залучення інших учасників (споживачів) не відбувається.

Відповідно до ст. 2 оспорюваного договору товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля, за умови що учасник системи виконує всі зобовязання, які випливають з цієї угоди.

Учасник системи повинен отримати автомобіль, за умови виконання зобовязань, встановлених угодою (ст. 5 договору).

Тобто, кінцевим результатом укладених угод з учасником певної групи є отримання автомобіля всіма учасниками, за умов дотримання ними встановлених договором умов. Споживач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання.

Право на отримання автомобіля надається за механізмами, передбаченими угодою та відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Відповідач отримує оплату саме за рахунок продажу продукції надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів.

Крім того, після отримання учасником автомобіля та реєстрації його на власне імя останній зобовязаний і надалі сплачувати внески до повного виконання зобовязань за угодою повної оплати вартості автомобіля, оплати послуг відповідача та страхових внесків.

За таких обставин, у діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики.

Оскільки підстав вважати, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі немає, тому визначені ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» умови для визнання угоди недійсною відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо несправедливих умов договору необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч. 3 ст. 18 цього Закону.

Крім того, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ст. 13 додатку №2 до угоди позивач має право до отримання автомобілю має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити ОСОБА_3 у письмовій формі. Поверненню підлягають тільки чисті внески, сплачені за угодою.

Вказані умови узгоджені сторонами угоди при підписанні останньої та відповідних додатків до неї. При цьому, ознак несправедливості у вказаних умовах не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта в судовому засіданні апеляційного суду на порушення суддею норм процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді