Рішення № 63280202, 06.12.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 650/565/16-ц Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: №22-ц/791/2347/16 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

05 травня 2016 року позивач Великоолександрівське підприємство "Комсервіс" звернувся до суду з вказаним позовом, просив: стягнути з ОСОБА_2 на користь підприємства 11719,41грн. в рахунок погашення завданої матеріальної шкоди, стягнути з відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 06.05.2014 року та 15.12.2014 року наказами Великоолександрівського підприємства "Комсервіс"за підписом відповідача як директора підприємства була звільнена з посади головного бухгалтера підприємства "Комсервіс"ОСОБА_4 Двома різними судовими рішеннями від 07.07.2014 року та від 31.03.2015 року остання була поновлена на роботі, а з підприємства було стягнуто на користь ОСОБА_4 11719,41грн. як середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральна шкода та судові витрати. Вважає, що неправомірними діями відповідача, а саме незаконним звільненням з роботи ОСОБА_4, підприємству завдано матеріальних збитків на загальну суму 11719,41грн.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2016 року у задоволені позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд помилково вказав дату звернення позивача до суду (05.05.2016р замість 29.04.2016р). Також вказав, що суд не прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_2 до 11.11.2015 року обіймав посаду директора підприємства, а тому, будучи зацікавленою особою, вчасно не подав позов. У зв'язку із наведеним, вважає, що початок перебігу строку звернення до суду починається із наступного дня після звільнення ОСОБА_2 з посади директора вказаного вище підприємства, а саме з 12.11.2015 року. Також, зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт виконання (згідно відомості розподілу зарплати від 15.06.2015 року) рішення апеляційного суду Херсонської області щодо виплати ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 5963,07грн. Після відрахувань обов'язкових платежів, податків та зборів відповідна сума була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_4, відкритий 15.06.2015 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

Відповідно до контракту про трудову діяльність від 18.10.2013 року ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" на термін з 18.10.2013 року по 17.10.2014 року (а.с.15-19).

За матеріалами справи, а саме згідно контракту про трудову діяльність від 20.10.2014 року, ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" на термін з 20.10.2014 року по 19.10.2015 року (а.с.12-14).

Згідно контракту про трудову діяльність від 19.10.2015 року ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" на термін з 19.10.2015року по 18.10.2016 року (а.с.20-22).

Розпорядженням селищного голови Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області дію контракту про трудову діяльність з ОСОБА_2 припинено з 12.11.2015 року за угодою сторін (а.с.23).

Як встановлено рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07.07.2014 року (у справі №650/725/14 за позовом ОСОБА_4 до Великоолександрівського підприємства "Комсервіс", третя особа - ОСОБА_2 про скасування наказу та поновлення на посаді) ОСОБА_4 03.04.2012 року була прийнята на посаду головного бухгалтера Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" та звільнена наказом № 24 від 06.05.2014 року згідно п.2 ст. 41 КЗпП України за недовіру (а.с.5).

Так, вказаним вище рішенням наказ директора Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" № 24 від 06.05.2014 року визнано незаконним та скасовано та стягнено з позивача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3271,50грн. та 300,00грн. моральної шкоди. Крім того, з підприємства на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 487,20грн. (а.с.6).

Сторони не заперечують проти того, що ОСОБА_4 була поновлена на роботі, а потім звільнена з роботи з 15.12.2014 року наказом № 84 від 15.12.2014 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули.

У суді перебувала й інша цивільна справа №650/41/15 за позовом ОСОБА_4 до Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" про скасування наказу та поновлення на посаді.

Із рішення апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2015 року у зазначеній справі вбачається, що рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31.03.2015 року у зазначеній справі: наказ № 84 від 15.12.2014 року про звільнення ОСОБА_4 згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогули визнано незаконним та скасовано; поновлено позивачку на посаді з 15.12.2014 року; стягнуто з підприємства на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2652,30грн. та 500,00грн. моральної шкоди; вирішено питання щодо судового збору; в решті позовних вимог було відмовлено (а.с.8-11).

В рішенні Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31.03.2015 року, яке внесено до ЄДРСР, зазначено про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 243,60грн., а також зазначено про допущення негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в сумі не більше. ніж за 1 місяць, тобто 757,80грн.

Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції від 20.05.2015 рішення суду першої інстанції в частині відмови від позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів про винесення догани було скасовано й ухвалено нове рішення, яким визнані незаконними та скасовані накази позивача №54 від 18.11.2014 року та №55 від 01.12.2014 року про винесення доган ОСОБА_4 Це ж рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди було змінено, а саме збільшено стягнуту суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 2652,30грн. до 5173,51грн. та збільшено стягнуту суму моральної шкоди з 500,00грн. до 2000,00грн. (8-11).

Згідно із копією відомості на виплату грошей від 15.07.2014 року підприємством «Комсервіс» було виплачено ОСОБА_4 1700,25 грн.(а.с.37, 47, 56).

Як вбачається із копії відомості на виплату грошей від 24.07.2014 року ОСОБА_4 було виплачено 1254,47грн. від підприємства «Комсервіс» (а.с.35, 48).

Відповідно до копії видаткового касового ордеру від 24.07.2014 року підприємством «Комсервіс» видано ОСОБА_4 300грн. (а.с.34, 49).

Відповідно до витягу з особового рахунку за липень 2014 року із суми 3271,50грн., яка стягнута судом, утримані податок на доходи фізичних осіб та ЄСВ становлять відповідно 199,00грн. та 117,78грн., а до виплати - 2954,72грн. (а.с.52).

Із постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.08.2014 року, долученого до матеріалів справи у ході апеляційного розгляду, вбачається, що підприємство «Комсервіс» 21.08.2014 року сплатило на користь держави судовий збір у розмірі 487,20грн. на виконання рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07.07.2014 року (а.с.189).

Згідно постанов про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2015 року та від 08.04.2015 року, долучених до матеріалів справи у ході апеляційного розгляду, вбачається, що підприємство «Комсервіс» сплатило на користь ОСОБА_4 7173,51грн. та 757,80грн. на виконання рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31.03.2015 року (а.с.190, 191).

Як передбачено п.8 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Згідно ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до п.8 ст.134 КЗпП України та п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. За цією нормою матеріальну відповідальність на винну службову особу покладається в повному розмірі шкоди.

За п.20 вказаної постанови право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Згідно з п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 11 листопада 1992 року (з подальшими змінами) при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п.8 ст.134 та нової редакції ст.237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до п.13 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року (з подальшими змінами), застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, зазначені норми закону вказують на те, що відповідальність у повному розмірі шкоди незалежно від форм вини несуть винні службові особи, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону; при цьому під поняттям шкоди мається на увазі шкода, заподіяна підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, тобто в дану шкоду не включаються інші суми, стягнуті за рішенням суду, наприклад, моральна шкода, судові витрати тощо.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу за двома судовими рішеннями (від 07.07.2014 року, а також від 31.03.2015 року з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції від 20.05.2015 року), суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, щодо вказаної вимоги за рішенням суду першої інстанції від 07.07.2014 року позивачем пропущений встановлений ч.3 ст.233 КЗпП України річний строк для звернення до суду щодо відшкодування зазначеної шкоди у сумі 3271,50грн. та 300,00грн., а також відсутні підтверджуючі документи сплати судового збору у сумі 487,20грн., а також, по-друге, щодо вказаної вимоги за рішенням суду першої інстанції від 31.03.2015 року з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції від 20.05.2015 року позивачем не надано доказів на підтвердження факту виплати на користь ОСОБА_4 стягнутої суми в розмірі 7660,71грн. на виконання рішення суду.

Однак, з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки до нього суд прийшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення.

В ході апеляційного розгляду справи були долучені докази виконання в процесі виконавчого провадження рішення апеляційного суду від 20.05.2015 року по справі № 650/41/15-ц.

Позивач просить стягнути загальну суму 11719,41грн., яку обрахував помилково. Сума позовних вимог складається з сум, стягнутих за двома судовими рішеннями, а саме: за першим рішенням від 07.07.2014 року - 4058,70грн. (ця сума включає стягнуті середній заробіток за час вимушеного прогулу - 3271,50грн., моральну шкоду - 300,00грн., судовий збір - 487,20грн.), а також за другим рішенням суду першої інстанції від 31.03.2015 року з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції від 20.05.2015 року - 7417,11грн. (ця сума включає стягнуті середній заробіток за час вимушеного прогулу - 5173,51грн., моральну шкоду - 2000,00грн., судові витрати - 243,60грн..).

Отже, загальна сума, стягнута за судовими рішеннями, складає 11475,81грн. замість вказаної в позові 11719,41грн., оскільки у позовній заяві невірно вказаний судовий збір, який стягнено за рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31.03.2015 року, а саме вказано 487,20грн. замість 243,60грн.

Щодо стягнення суми 4058,70грн. колегія суддів зазначає таке.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 07.07.2014 року фактично виконано, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами стосовно виплати ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3271,50грн. та 300,00грн. моральної шкоди.

Однак, річний строк звернення до суду щодо стягнення матеріальної шкоди пропущено.

Так, право звернення до суду щодо відшкодування шкоди у підприємства «Комсервіс» виникло з 15.07.2014 року (щодо виплати 1700,25грн.), 24.07.2014 року (щодо 1554,47 грн. (1254,47 + 300)), а позивач звернувся до суду 05.05.2016 року.

Отже, в цій частині суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку про відмову в позові через пропущення встановленого ч.3 ст.233 КЗпП України річного строку звернення до суду в частині відшкодування шкоди в сумі 3271,50грн., заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Однак, при вирішенні питання щодо відмови у стягненні в цій частині 300грн. та 487,20грн. суд не врахував положення ст.237 КЗпП України, за яким в обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, не включається моральна шкода та сплата судових витрат. Тобто, в частині стягнення 300грн. та 487,20грн.слід відмовити не відповідно не через пропуск строку звернення до суду та відсутність доказів сплати судового збору, а через необгрунтованість.

А тому рішення суду в цій частині (відмова у стягненні за пропуском строку звернення до суду шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу за рішенням від 07.07.2014 року) не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню.

Щодо стягнення суми 7417,11грн. колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається із копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2015 року, було виконано рішення апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2015 року, стягнено із Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5173,51грн. та 2000грн. моральної шкоди, а всього: 7173,51грн. Виконання рішення підтверджується заявою стягувача від 15.06.2015 року.

У зв'язку із наведеним, річний строк звернення до суду із позовом щодо відшкодування матеріальної шкоди не пропущено, позов у частині стягнення матеріальної шкоди у сумі 5173,51грн., з урахуванням ст.237 КЗпП України, підлягає задоволенню, оскільки в обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу не включається моральна шкода та сплата судових витрат.

При цьому в задоволенні позову в частині стягнення на відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу,200грн. (як моральної шкоди) та 243,60грн. (як судових витрат), стягнутих за вищевказаним рішенням суду, слід відмовити за необґрунтованістю.

З огляду на зазначене вказане рішення суду слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши із відповідачана користь позивача 5173,51грн. матеріальної шкоди, заподіяної підприємству в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу прогулу.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджуються належними доказами і висновків суду не спростовують. Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання заявника на обіймання відповідачем до 11.11.2015 року посади директора підприємства і неподання ним свого часу позову, оскільки відповідач не є власником підприємства, таким є інша особа, яка мала всі можливості для захисту своїх інтересів. Також, не приймаються до уваги посилання на зазначення судом невірної дати звернення позивача до суду, оскільки матеріали справи (реєстрація, відсутність поштового відправлення) свідчать про подання позову саме 05.05.2016р, а крім того вказане не впливає на правильність встановлення фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У цій справі позивачем сплачено судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 2893,80грн. Позовна вимога була на загальну суму 11719,41грн., а задоволена на 5173,51грн., тобто на 44,14%.

Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 1277,32грн. судових витрат (44,14% від 2893,80грн.).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.233, 237 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 11 листопада 1992 року, постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 жовтня 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" 5173,51 грн. матеріальної шкоди, заподіяної підприємству в зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Великоолександрівського підприємства "Комсервіс" 1277,32грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська