Вирок № 63272389, 08.12.2016, Селидівський міський суд Донецької області

242/4814/16-к

1-кп/242/480/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Моцного О.С.,

при секретарі Нарижній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове кримінальне провадження № 12016050140000821 від 28.09.2016 року відносно обвинуваченої

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Спартак Ясинуватського району Донецької області, громадянки України, з початковою загальною освітою, яка перебуває в зареєстрованому шлюбі, не працюючу, інваліда 3-ї групи, раніше не судиму, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження - прокурора Черкасової Ю.Л., обвинуваченої ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

В період часу з кінця липня 2016 року по 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 знаходилася за адресою: АДРЕСА_3 де мешкає її знайома ОСОБА_3, де діючи умисно, таємно, з корисливою метою, шляхом вільного доступу, відкривши двір шафи у коридорі вказаної квартири, викрала з валізи, яка була у даній шафі, гроші у розмірі 4 560 доларів США, що за курсом НБУ на 01.08.2016 року, становить 113 088 грн. та 28 000 грн., які належали ОСОБА_2, чим спричинила останній значну матеріальну шкоду на загальну суму 141 088 грн. та з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов у відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 141 088 гривень та моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала беззастережно та пояснила, що в кінці липня 2016 року вона перебувала у гостях у знайомої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 де з валізи, яка знаходилася у коридорній шафі, викрала грошові кошти, з яких частину грошей розтратила, а 3000 доларів США та 15 000 гривень сховала на тимчасово окупованій території України, тому повернути її не може. В скоєному щиро розкаюється.

На підставі ст. 349 ч. 3 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. Також, судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдала значної шкоди потерпілому.

Згідно зі ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Судом встановлено, що обвинуваченою ОСОБА_1 скоєно кримінальне правопорушення, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до тяжких.

Як особистість ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується з задовільного боку, перебуває в зареєстрованому шлюбі, інвалід 3-ї групи, раніше не судима, злочин вчинила вперше.

В якості пом'якшуючих обставин при призначенні покарання суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

При викладених обставинах, враховуючи тяжкість скоєного, наслідки, що настали, обставини, які пом'якшують відповідальність, дані, що характеризують особу обвинуваченої, розмір викраденого, стан її здоров'я, щире каяття та вибачення перед потерпілою, приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Ошурко проти України» (остаточне рішення від 08.12.2011 року), в якій зазначено, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність; це право є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції; кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувається за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції, суд вважає, що ступінь небезпечності обвинуваченої ОСОБА_1 для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд дійшов до висновку про призначення покарання ОСОБА_1, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції статті з застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України.

Розглядаючи заявлений цивільний позов в кримінальному провадженні суд виходить з того, що він обґрунтований та витікає зі складу кримінального правопорушення, за яким визнано винною ОСОБА_1, тому у відповідності до ст. 1166 ЦК України він підлягає задоволенню.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 484 - 492 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не застосовувалися.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, спричинену матеріальну шкоду у розмірі 141 088 (сто сорок одну тисячу вісімдесят вісім) грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн..

Речові докази - матрац, шторка, дві пари будівельних рукавичок, дві глибокі тарілки, дві склянки, три скляні чашки, два блюдця, металевий ковшик з кришкою, термос в чохлі, пластикове відро, велика пластикова миска синя, 4 металеві миски, металевий ополоник, металева толкушка, миска пластмасова зелена, металева терка, металеве відро, жіночі босоніжки, жіноча дермонтинова сумка, сковорідка з кришкою, крем, освіжував повітря, туш для вій «Маскара», лак для нігтів, крем «Чорний перли», бальзам, парфуми «Симпатея», жіночий спортивний костюм, пластмасове відро зі шваброю, дві табуретки, візок, постільна білизна, подушка, електрочайник, камод дерев'яний, тумба з 4 ящиків пластмасова, плазмовий телевізор, які були вилучені у ОСОБА_1, що зберігаються в камері речових доказів Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП України в Донецькій області, повернути ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, що тримається під вартою - в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченій.

Суддя