Рішення № 63270624, 07.12.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1982/15-ц

Провадження №2/148/188/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( Заочне )

07 грудня 2016 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі : головуючого судді Робак С. О.

при секретарі Новаленко І.І.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині, справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України про стягнення коштів за навчання,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2015 Київський обласний центр зайнятості( далі по тексту позивач, ЦЗ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України( далі по тексту третя особа: ІПК ДСЗУ ) про стягнення вартості навчання, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.10.2010 між ІПК ДСЗУ, позивачем та ОСОБА_2 відповідно до Порядку відбору осіб на навчання за програмами підготовки бакалаврів і перепідготовки спеціалістів в ІПК ДСЗУ за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), затвердженого наказом Державного центру зайнятості від 10.08.2009 №56 був укладений Договір №УПБ1-09з/ОЦЗ/06 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості (далі Договір).

Відповідно до умов Договору протягом строку з 07.10.2010 по 27.12.2013 Інститутом за кошти Фонду здійснено підготовку ОСОБА_2, шляхом надання освітньої послуги в галузі знань «Економіка та підприємництво», за напрямом підготовки «Управління персоналом та економіка праці», освітньо-кваліфікаційного рівня - бакалавр, на заочній формі навчання.

Наказом ІПК ДСЗУ від 07.10.2010 №288 «Про зарахування студентів на старші курси» відповідача було зараховано до складу студентів факультету економіки та управління за напрямом підготовки «Управління персоналом та економіка праці» заочної форми навчання, освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», на II курс III семестр (з фінансуванням за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття).

Наказом ІПК ДСЗУ від 01.11.2013 №331 «Про випуск студентів» відповідача відраховано зі складу студентів Інституту у зв'язку із закінченням терміну навчання та отриманням диплому бакалавра.

Підпунктами 5.2.1., 5.2.2., 5.2.3 та 5.2.5 Договору визначені випадки, при настанні яких відповідач згідно із пунктом 5.2 Договору зобов'язаний відшкодувати до Фонду вартість навчання та компенсувати всі інші витрати, пов'язані з його навчанням, зокрема й у випадку відмови від роботи в органах державної служби зайнятості після закінчення навчання.

Листом від 16.06.2015 №1865/08/12 відповідачу було запропоновано з'явитися до позивача в строк до 03.07.2015 з метою подальшого вирішення питання про працевлаштування.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач надіслав лист від 01.07.2015 №01-ПРБ, яким повідомив, що відмовляється від виконання договірних зобов'язань.

Позивачем повторно був надісланий лист від 20.07.2015 №2326/08/12-15 щодо необхідності відпрацювання в органах державної служби зайнятості та направлено перелік наявних вакансій по Київській обласній службі зайнятості, а також попереджено про відповідальність за невиконання зобов'язань за Договором.

Відповідач листом від 07.08.2015 №07-ПРБ вдруге відмовився від відшкодування до Фонду коштів за навчання та інших витрат пов'язаних з його навчанням.

На запит позивача щодо отримання підтверджуючих документів, пов'язаних з навчанням та витратами за навчання, ІПК ДСЗУ листом від 31.08.2015 №2973 повідомив, що відповідач навчався протягом семи семестрів та вартість його навчання за кошти Фонду становила 13670 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Київського обласного центру зайнятості, понесені витрати, пов'язані з навчанням відповідача, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення витрачених коштів Фонду.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача кошти за навчання в сумі 13670 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і наполягає на їх задоволенні, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і не повідомив суд про причини своєї неявки.

Суд вважає можливим розглянути справу в його відсутність на підставі наявних доказів з постановленням заочного рішення, так як проти цього не заперечує представник позивача.

Відповідач направив суду заперечення в якому позов не визнав, посилаючись на те, що строк виконання договірних зобовязань сплинув 27.12.2013 і позивач до закінчення даного строку не виконав договірних зобовязань і не працевлаштував його, хоча після закінчення навчання він прибув в центр зайнятості щодо працевлаштування, пройшов конкурс на заміщення вакантних посад та його було зобовязано підготувати документи для проходження спец перевірки відповідно до вимог ст.56 ЗУ «Про запобігання корупції». Всі необхідні документи для спец перевірки він позивачу надав, однак позивач його не працевлаштовував, хоча він неодноразово звертався з запитами, щодо причин за якими позивач його не працевлаштовує, проте йому повідомляли про неможливість його працевлаштування. Лише 16.06.2015, після закінчення дії договору, позивач звернувся до нього з вимогою прибути для вирішення питання працевлаштування. На той період часу він вже працевлаштувався. А тому вважає, що не він, а позивач порушив договірні зобовязання і в установлений договором строк його не працевлаштував, а тому позовні вимоги про стягнення з нього коштів за навчання вважає безпідставним. На дані обставини відповідач посилався і в судових засіданнях. А також показав суду, що позивач його не повідомляв про те, що він не пройшов спец перевірку, так як нібито являється одним із засновників ПП «АНДЕРРАЙТИНГ- КАПІТАЛ», хоча він належну йому частку в статутному фонді даного підприємства відступив іншому співзасновнику, про що свідчить нотаріально завірена заява до загальних зборів засновників ПП «АНДЕРРАЙТИНГ- КАПІТАЛ».

Третя особа представник ІПК ДСЗУ в судове засідання не зявився і не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи і суд вважає можливим розглянути справу в його відсутність.

Свідок ОСОБА_3, яка працює начальником відділу по роботі з персоналом Київського обласного центру зайнятості і яка допитана в порядку окремого доручення пояснила суду, що ОСОБА_2 дійсно приймав участь в конкурсі на заміщення вакантних посад в Київському обласному центрі зайнятості. Про результати конкурсу він був повідомлений по телефону. Після проведення конкурсу він надав згоду на проведення спец перевірки і про результати спец перевірки останній теж був повідомлений по телефону 27.12.2013, так як була негативна відповідь, оскільки на ньому було оформлене приватне підприємство. Більше заяв на участь в конкурсі на заміщення вакантних посад ОСОБА_2 не писав.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.10.2010 між ІПК ДСЗУ, Київським обласним центром зайнятості та ОСОБА_2 було укладено договір №УПБ1-09з/ОЦЗ/06 про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості ( а.с. 5-6).

Відповідно до п.1.1 предметом договору є підготовка за кошти Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості.

Пунктом 4.4. даного договору передбачено, що ОСОБА_2 зобовязаний прибути після закінчення навчання в інституті в ЦЗ та відпрацювати в державній службі зайнятості не менше трьох років.

В свою чергу, ІПК ДЗСУ зобовязаний надати ОСОБА_2 освітню послугу на рівні державних стандартів вищої освіти, забезпечити дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до законодавства та з урахуванням того, що ОСОБА_2 навчається в інституті за кошти Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інформувати ЦЗ та ОСОБА_2 про вартість навчання, видати документ державного зразка про підготовку в разі успішного закінчення повного курсу навчання ( п.п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.6 договору ).

Пунктом 5.1 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобовяань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та цим договором.

Згідно з п.5.2 договору ОСОБА_2 відшкодовує до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість навчання та компенсує всі інші витрати, повязані з навчанням у наступних випадках, зокрема відповідно до п.5.2.2 відмова після закінчення навчання в ІПК ДЗСУ від роботи в органах державної служби зайнятості України.

Відповідно до Наказу № 288 від 07.10.2013 ІПК ДСЗУ ОСОБА_2 зараховано студентом факультету економіки та управління за напрямом підготовки «Управління персоналом та економіка праці» заочної форми навчання, освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», на ІІ курс ІІІ семестр за кошти Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття ( а.с.11 ).

Наказом № 331 від 01.11.2013 ОСОБА_2 відраховано зі складу студентів ІПК ДСЗУ у звязку з закінченням терміну навчання та отримання диплома бакалавра.

Відповідно до п.п.3.3 п.3 Договору позивач ознайомив відповідача з наявними вакансіями в Київському обласному центрі зайнятості та запропонував взяти участь в конкурсі на заміщення вакантних посад на що ОСОБА_2 погодився і приймав участь у конкурсі на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг Вишгородського районного центру зайнятості, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, що підтверджується його заявою від 06.11.2013 ( а.с.49 ).

За результатами конкурсу ОСОБА_2 був рекомендований для призначення на вищевказану посаду, що підтверджується витягом з протоколу № 19 засідання конкурсної комісії від 12.12.2013 ( а.с.48 ).

Пройшовши конкурс, ОСОБА_2 надав письмову згоду на обробку персональних даних ( а.с.45- 47 ).

При проведенні спеціальної перевірки наявності в осіб, які претендують на зайняття посад, повязаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування корпоративних прав було виявлено, що ОСОБА_2 перебуває у складі засновників ПП «Андеррайтинг Капітал» ( а.с.38 ).

27.12.2013 останньому було повідомлено про те, що він не пройшов спец перевірку, так як є засновником приватного підприємства. Дані обставини підтвердила свідок ОСОБА_3, а також підтверджується роздруківкою телефонних розмов ( а.с. 63-65).

ОСОБА_2 на дану обставину не відреагував і даних про те, що він вийшов з засновників ПП «Андеррайтинг Капітал» позивачу не надав, а тому не мав права займати посаду, повязану з виконанням функцій держави і в звязку з чим не був працевлаштований позивачем.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 по даний час являється співзасновником Приватного Підприємства «Андеррайтинг Капітал».

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не бажав працювати в органах служби зайнятості і не виконав своїх договірних зобовязань.

Крім того, як вбачається з листа від 16.0602015 № 1865/08/12-15 відповідачу було повідомлено про необхідність прибути до Київського обласного центру зайнятості в строк до 03.07.2015 з метою подальшого вирішення питання про працевлаштування ( а.с.7 ).

У відповідь на даний лист ОСОБА_2 надіслав лист від 01.07.2015 № 01-ПРБ., яким повідомив, що він відмовляється від виконання договірних зобовязань ( а.с.14 ).

Листом від 20.07.2015 № 2326/08/12-15 відповідачу повторно повідомлено про зобовязання прибути до Київського обласного центру зайнятості щодо необхідності відпрацювання в органах державної служби зайнятості та направлено перелік наявних вакансій по Київській обласній службі зайнятості, а також попереджено про відповідальність за невиконання зобовязань за Договором. ( а.с.8-9 ).

Відповідач вдруге відмовився від працевлаштування в службі зайнятості та відшкодування коштів за навчання, про що направив позивачу лист від 07.08.2015 № 07-ПРБ ( а.с.15 ).

Так як відповідач відмовився від працевлаштування в службі зайнятості, то він порушив умови договору і в звязку з цим зобовязаний відшкодувати кошти за навчання.

Згідно листа ІПК ДСЗУ від 31.08.2015 № 2973 ОСОБА_2 навчався протягом семи семестрів та вартість його навчання за кошти Фонду становила 13670 грн. ( а.с.10 ).

Відповідно до ст.626, ст.627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обовязковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК України ).

Відповідно до вимог ст.525, ст.526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання ).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, в звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором заборгованість відповідача перед позивачем за надані освітні послуги становить 13670 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України про стягнення коштів за навчання підлягає задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_2 за Договором № УПБ1 09з ОЦЗ/06 за надання освітньої послуги в сумі 13670 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 611, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст.10, 11,57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України про стягнення коштів за навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського обласного центру зайнятості ( р/р 37175304900001 в ГУ ДКСУ в Київській області, м. Київ МФО 821018, Код 03491085) 13670 ( тринадцять тисяч шістсот сімдесят)гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 487,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Позивач, який не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08.12.2016.

Суддя: