Постанова № 6327026, 16.10.2006, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" жовтня 2006 р.Справа №10/5363-А

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка

до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка

про стягнення 1031,04 грн.

Суддя Виноградова В.В. Секретар судового засідання Лісняк О.А.

Представники сторін:

позивача Полудняк А.Г.- за довіреністю від 16.01.2006р. № 112/06

відповідача не зявився

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, п.п. 4.8, п.5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р.№21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції 16.01.2004р. №64/8663) стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка 1031,04 грн. заборгованості , що виникла станом на 01.09.2006р.

В підтвердження позовних вимог подав копії розрахунків зобовязання зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що подавались відповідачем до Пенсійного фонду України, вимоги на стягнення заборгованості, картки особового рахунку платника, розрахунок заборгованості.

Позивачем в судовому засіданні подано письмову заяву про зменшення суми позовних вимог, просить стягнути з відповідача 990,74 грн. заборгованості до Пенсійного фонду України, з яких 930,41 грн. заборгованість по збору на обовязкове державне пенсійне страхування та 32% від чистого доходу в сумі 60, 33 грн. . В підтвердження подав уточнюючий розрахунок суми позову.

Подана заява не суперечить чинному законодавству і задовольняється судом.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, письмових заперечень щодо позовних вимог та доказів про сплату заборгованості суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи ( ухвала по відкриття провадження у справі, призначення справи до судового розгляду та відкладення судового розгляду вручені відповідачу 13.09.2006р, 27.09.2006р., 11.10.2006р. відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення) .

Розглядом наданих матеріалів справи встановлено :

ОСОБА_1 АДРЕСА_1 як субєкт підприємницької діяльності фізична особа згідно ст.15 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, реєстраційний НОМЕР_2.

У відповідача, враховуючи зменшення позовних вимог станом на 01.09.2006р. утворилась заборгованість до Пенсійного фонду України в розмірі 990,74 грн., з яких 930,41грн. заборгованість по збору на обовязкове пенсійне страхування, що підтверджується розрахунками зобовязання зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування за 2002р та січень-вересень 2003р., розрахунками зобовязання зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з доходів одержаних від підприємницької діяльності за 1, 2, 3 квартали 2003р. , які подавались відповідачем до Пенсійного фонду України, карткою особового рахунку платника, розрахунком заборгованості.

В звязку з несплатою в добровільному порядку суми заборгованості , позивачем, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” була виставлена відповідачу вимога від 07.06.2004р. про сплату 997,47 грн. з відміткою про вручення 08.06.2004р.

Оскільки заборгованість в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивачем подано позов до суду.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Відповідно ст.1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (надалі Закону), страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п.6 ст.17 вказаного Закону платник страхових внесків зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ч.1 ст.19 та п.п.2 п.8 Прикінцевих положень Закону фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, що оподатковуються за загальною системою оподаткування, сплачують страхові внески із сум доходу (прибутку), отриманої від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески, але не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.4.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р.№21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції 16.01.2004р. №64/8663) розмір мінімального страхового внеску становить 32 відсотки мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків.

Згідно п.п.5.3.1. п. 5.3. вказаної Інструкції передбачено, що визначення сум страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних у річних розрахунках, даних у розрахунку авансових сум страхових внесків, даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків, отриманих від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів, отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розмірів страхових внесків. Згідно п.п.5.3.1. п. 5.3. вказаної Інструкції передбачено, що визначення сум страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних у річних розрахунках, даних у розрахунку авансових сум страхових внесків, даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків, отриманих від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів, отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розмірів страхових внесків.

Страхові внески платники, крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачують за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 цієї Інструкції), якщо податковими органами провадиться нарахування авансових сум податку, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (п.п. 5.3.2. п.5.3 Інструкції).

Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня наступного року за звітний рік на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на 32 відсотки. (абз.2 п.п. 5.3.2. п.5.3 Інструкції).

Нормами ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки.

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Судом враховується, що відповідачем у поданих розрахунках зобовязання зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування самостійно визначались розміри збору, а вимоги про сплату заборгованості в установленому законом порядку не оскаржувалась та не скасовані. Доказів про сплату заборгованості суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Шепетівка про стягнення 990,74 грн. заборгованості задоволити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка, вул. Островського,6 (код ЄДРПОУ 00453061) заборгованість в розмірі 990,74 грн. (девятсот девяносто гривень 74 коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяВ.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.