Рішення № 6326998, 13.04.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2009 р.Справа № 28/23-09-702 За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна Агрофірма "МАЯКИ"

про стягнення 87441,81грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1;

Від відповідача: Погорілий О.В. за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ: позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної Агрофірми «МАЯКИ»про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 43211,22 гривень, пеню в сумі 43870 гривень, 3 % річних в сумі 360,59 гривень.

Представник відповідача 04.03.2009 року за вхідним №5246 надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити оскільки вимога позивача перевищує основну суму боргу.

Позивач в судовому засіданні позивні вимоги підтримав та просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції на момент розгляду справи та усно вказав, що сума 3% річних складає 605,87 гривень та інфляційні в сумі 4763,15 гривень, стосовно суми пені залишає на розсуд суду.

Відповідач в засідання суду зявився, вимоги позивача визнає частково лише основну заборгованість, в решті позову просить суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

8 серпня 2008 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ ВК Агрофірма «МАЯКИ» було укладено договір № 5 про збирання врожаю зернових культур 2008 року, згідно умов якого виконавець позивач зобов'язався виконати роботи по збору врожаю зернових культур 2008 р. на всій площі наданої Замовником, комбайном Домінатор -108 з середньою продуктивністю 40 га за добу при наявності сприятливих погодних умов та справності комбайну, в Замовник зобов'язався сплатити за виконану роботу з розрахунку 250 грн. за кожний зібраний гектар протягом трьох днів після виконання робіт (п. 1., п. 2.1., п. 3.2., п. 5.1. договору від 8.05.2008 р. за № 3).

Відповідно до п. 5.2. договору, сторони зобов'язалися одразу після закінчення робіт по збору врожаю підписати Акт виконаних робіт з вказівкою загального обсягу опрацьованої площі в га.

Як встановлено матеріалами справи, фізична особа підприємець ОСОБА_1 виконала прийняті на себе зобовязання за договором, що підтверджується актом приймання здачі виконаних с/г робіт від 15 жовтня 2008 року на суму 41000 гривень.

За актом приймання здачі виконаних с/г робіт від 15 жовтня 2008 року виконавець-позивач виконав роботи по збиранню врожаю соняшника комбайном Домінатор - 108 на площі в 164 га. Вартість виконаних робіт склала 41000 гривень.

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за виконанні роботи, заборгованість відповідача за виконані роботи перед позивачем складає 41000 гривень.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 854 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, відповідач повинен сплатити позивачу борг за виконанні ним роботи за договором від 08.08.2008 р. № 5 у сумі 41000 гривень.

Відповідно до п. 5.1 договору № 5 від 08.08.2008 року кінцева оплата здійснюється після виконання робіт та підписання акту виконаних робіт протягом трьох банківських днів.

Позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 41000 гривень, розмір якого та підстави виникнення відповідачем не оспорюються.

Як вже зазначалось раніше, згідно з актом приймання - здачі виконаних сільськогосподарських робіт від 15.10.2008 року, позивач виконав роботи на площі 164 га на загальну суму 41000 гривень. Враховуючи обумовлений пунктом 5.1 договору строк розрахунку та відомості, відображені в акті звірки розрахунків станом на 15 грудня 2008 року, заборгованість відповідача станом на 19.10.2008 року (дата остаточного розрахунку за актом виконаних робіт від 15.10.2008 року) склала 41 000 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А відтак, заборгованість відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає, за розрахунком суду 41000 гривень (індекс інфляції за жовтень, листопада, грудень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року = 1,116; 41000 грн.х1,116=45756 гривень).

Судом перевірено розрахунок позивача та доходить висновку, що позивачем не вірно розраховано три проценти річних, які складають, за розрахунком суду 589,06 гривень, оскільки позивачем початком обчислення відсотків є дата 15 жовтня 2008 року, а згідно п. 5.1 договору на протязі 3-х банківських днів тобто 20 жовтня 2008 року.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що відповідач не виконав покладеного на нього господарського зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, що є підставою для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені, та просив суд стягнути пеню в розмірі 443870 гривень, але позивачем залишено поза увагою Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Так, ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При вказаних обставинах, суд вважає що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, а заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки спростовуються матеріалами справи та наявними доказами.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна Агрофірма «МАЯКИ»(Одеська область Біляївський район, село Маяки, вул..Р.Армії,24, р/р 26002001071001 в АКБ «Імексбанк» м. Одеса, МФО 328384, код 05528881) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ЮГРУ Приватбанк, МФО 328704) суму основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції 45756 /сорок пять тисяч сімсот пятдесят шість/ гривень, 3% річних в сумі 589 /пятсот вісімдесят девять/ гривень 6 копійок, пеню в сумі 4712 /чотири тисячі сімсот дванадцять/ гривень 50 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 510 /пятсот десять/ гривень 58 копійок, витрати по сплаті ІТЗ судового процесу в сумі 68 /шістдесят вісім/ гривень 91 копійка.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Гуляк Г.І.