Ухвала суду № 63257250, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/13315/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Лекс" до Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Лекс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Лекс» (далі - позивач, ПАТ «Лекс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 20 листопада 2015 року ВП №49429973 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами 20 листопада 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49429973, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4025 виданого 4 листопада 2015 року приватним нотаріусом КІНО Войтовським В.С. про стягнення з ПАТ "ЛЕКС" на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 14-1409/1/2011 від 15 вересня 2011 року (зі змінами внесеними додатковими угодами №№ 1-8) у загальному розмірі 1 031 551,34 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 26 жовтня 2015 року, складає 23 286 938,31 грн.

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 49429973 від 20 листопада 2015 року, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в даному випадку у у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо правомірності винесення відділом Державної виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за виконавчими написами нотаріусів.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 22 Закону України № 606, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону України № 606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною 1 статті 26 зазначеного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, на державного виконавця покладається обов'язок прийняти виконавчий документ, до яких, зокрема, відносить виконавчий напис нотаріуса, і за заявою стягувача відкрити протягом 3 днів виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відмовити у відкритті виконавчого провадження державний виконавець має право тільки за наявності підстав вичерпний перелік яких встановлений частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, законодавець не зобов'язує та не наділяє повноваженнями державного виконавця щодо надавання правової оцінки порядку видання виконавчого документу, зокрема, виконавчого напису.

Державний виконавець, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", перевіряє відповідність виконавчого документу вимогам статті 18 вказаного Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що в даному випадку посилання позивача на пункт 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", з якого вбачається, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання, є помилковим, оскільки, дана норма стосується рішення на підставі якого виданий виконавчий документ, в той час, як в даному випадку виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не рішення, яке повинно було набрати (юридичної) законної сили чи підлягати негайному виконанню.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лекс" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

.

Судді: В.В.Швець

М.М.Олексієнко

Ю.Й.Рецебуринський