Ухвала суду № 63257246, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2016 р. м. Київ К/800/17314/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Чопського міського голови ОСОБА_5, Чопської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 квітня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати бездіяльність Чопського міського голови ОСОБА_5 щодо не видання розпорядження про призначення та виплату їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, відповідно до абзацу другого частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» протиправною;

- зобов'язати Чопського міського голову ОСОБА_5 видати розпорядження про призначення та виплату їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, відповідно до абзацу другого частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Зазначила, що перебувала на виборній посаді голови Чопської міської ради Закарпатської області. Оскільки працевлаштуватися на попередній роботі не має можливості, а інша рівноцінна робота відсутня, відповідно до статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» має право на середню заробітну плату, яку одержувала на виборній посаді у раді, на період не більше шести місяців.

11 листопада 2015 року вона звернулася до Чопського міського голови ОСОБА_5 із заявою про виплату заробітної плати, однак, листом від 27 листопада 2015 року їй запропоновано надати відповідні документи.

Посилаючись на те, що вимога про надання вказаних документів є необґрунтованою та безпідставною, просила позовні вимоги задовольнити.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано Чопську міську раду розглянути заяву ОСОБА_4 від 11 листопада 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначених рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися, колегія суддів, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги до Чопського міського голови ОСОБА_5 є передчасними і пред'явлені до неналежного відповідача.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд з метою захисту прав позивача зобов'язав Чопську міську раду розглянути заяву ОСОБА_4 від 11 листопада 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заяву ОСОБА_4 від 11 листопада 2015 року адресовану на ім'я міського голови, слід розцінювати як звернення до міської ради, що по суті не розглянута, а лише дана проміжкова відповідь від 27 листопада 2015 року, що оскаржується, як бездіяльність міського голови.

Втім, колегія суддів не погоджується із такими висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

За перевіркою матеріалів справи, 4 лютого 2016 року, до початку судового розгляду справи по суті, позивач подала до суду заяву в порядку статті 137 КАС України, в якій просила:

- визнати бездіяльність Чопської міської ради Закарпатської області щодо не нарахування та виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, відповідно до абзацу другого частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» протиправною;

- зобов'язати Чопську міську раду Закарпатської області нарахувати та виплатити їй середню заробітну плату, відповідно до абзацу другого частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року вказану заяву повернуто позивачу на підставі частини першої статті 137 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відтак, суддя суду першої інстанції безпідставно зазначив, що звертаючись до суду із заявою в порядку статті 137 КАС України, ОСОБА_4 необхідно було сплатити судовий збір.

За таких обставин, ухвала судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року про повернення позивачу заяви від 4 лютого 2016 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору, а відтак підлягала скасуванню з передачею справи для продовження розгляду.

На ці обставини представник позивача вказував в апеляційній скарзі, однак, вони були залишені апеляційним судом без реагування.

Натомість, апеляційний суд вирішив позовні вимоги, які ОСОБА_4 не заявлялися. Висновок же цього суду про необхідність вийти за межі позовних вимог відсутній, а посилання на захист прав позивача є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, і, відповідно до частини другої статті 227 КАС України, є підставою для скасування рішення, з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення не були усунуті й апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись статтями 222, 227, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 квітня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський