Ухвала суду № 63256763, 07.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 876/7989/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат- Тернопіль" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в :

Позивач - Тернопільська ОДПІ звернулася в суд з позовом до відповідача - ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль", в якому просила стягнути з відповідача до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у розмірі 856877,38 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року позов задоволено. Стягнено з рахунків ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" у банках, що його обслуговують та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок готівки, що належить ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами у розмірі 856877,38 грн. до бюджету.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №921/1025/14-г/6 від 12 липня 2016 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11 березня 2002 року АЕР 26602534, укладений між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільською міською радою. Цим судовим рішенням встановлено, що у договорі оренди вказано недостовірні дані про фактичну площу ділянки, необхідну для обслуговування належних заявнику приміщень та на відсутність обмежень в користуванні землею. ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" не заперечує необхідності сплати орендної плати за землю в розмірі та порядку визначеному чинним законодавством та договорами, проте допущена помилка щодо обставин, які мають істотне значення, на час укладення договору та подальші дії Тернопільської міської ради щодо не врегулювання конфлікту (не зважаючи на неодноразові звернення з цього приводу відповідача) обмежувало Відповідача в користуванні вказаною ділянкою та тягне за собою зайве внесення ним орендної плати. Сума грошового зобов'язання в розмірі 717450,24 грн. не відповідає дійсності, та значно завищена, не тільки з мотивів фактичної невідповідності розміру земельної ділянки. Є лист Тернопільської міської ради від 21 листопада 2013 року №4017/08 та від 06 листопада 2014 року МЗ180/08 та лист позивача від 03 лютого 2014 року №3081/7/18-25, з яких вбачається, що сума податкового боргу по платежу орендна плата в період 2013-2014 років становила лише 110643,35 грн. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, представник позивача подала в суд заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа та йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 3118298. На момент подання позову перебувало на обліку в Тернопільській ОДПІ.

Згідно з розрахунком податкової заборгованості податковий борг відповідача станом на 16 серпня 2016 року становив 856877,38 грн. з орендної плати з юридичних осіб.

Зокрема, вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою зобов'язань, донарахованих контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні №0000481530 від 15 лютого 2013 року, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 856877,38 грн.(в т.ч. основний платіж - 717450,24 грн., штрафні (фінансові) санкції - 139427,14 грн.) та яке стало узгодженими за результатами судового оскарження (постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі №819/1573/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі №876/9482/15).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового зобов'язання відповідача визначена податковим органом у податковому повідомленні-рішенні №0000481530 від 15 лютого 2013 році, є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач у справі зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є органи державної податкової служби.

П. 14.1.156. ст.14 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність податкового боргу ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль", розмір якого становить 856877,38 грн.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Кодексу).

На виконання вказаних положень ПК України, Тернопільска ОДПІ направила на адресу ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" податкові вимоги форми "Ю" №1/358 від 24 лютого 2009 року на суму 974,56 грн. та №2/622 від 13 квітня 2009 року на суму 12409,43 грн., які відповідач отримав, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.18).

Вказані вимоги залишені без виконання, податковий борг відповідачем не погашено, і з цього часу податковий борг відповідача не переривався.

Відповідно до п.п. 14.1.137 п. 147.1 ст. 14 ПК України орган стягнення - це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.5 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Приписами п.20.1.18 ст.20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

П.95.3 ст. 95 ПК України передбачає, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

До матеріалів справи долучена довідка про відкриті відповідачем рахунки в банках.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового зобов'язання ТОВ "Агрокомбінат-Тернопіль" визначена податковим органом є узгодженою та у встановлені строки до бюджету не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №921/1025/14-г/6 від 12 липня 2016 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11 березня 2002 року АЕР 26602534, укладений між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільською міською радою, оскільки, з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, відповідно до ст.138 КАС України, предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 813/3009/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик